Ключові моменти:
- В Одесі після атаки дрону відновили історичні двері будинку Мочульського.
- Дверям понад 100 років — вони збереглися з кінця XIX століття.
- Відновлення виконали без заміни автентичних елементів.
- Проєкт став прикладом збереження спадщини під час війни.
Під час атаки дрону на Одесу вибухова хвиля пошкодила вхідні двері будинку Мочульського — історичної споруди кінця XIX століття. Дерев’яне полотно перекосило, різьблені елементи пішли тріщинами, металеві деталі вирвало з масиву.
Попри серйозні ушкодження, двері не демонтували остаточно і не замінили новими. До роботи долучилися майстри проєкту «1000 дверей Одеси», які спеціалізуються на збереженні історичних вхідних груп у старих будинках міста.
Фахівці очистили деревину від кіптяви та вибухового пилу, поступово вирівняли полотно і відтворили втрачені елементи за збереженими фрагментами. Металеві деталі — замки, петлі та накладки — повернули на місце, зберігши сліди часу, але прибравши сліди війни.
Удар дрону по історичному будинку в Одесі
Після удару дрону двері виглядали так, ніби в них увійшов сам час із залізними кулаками. Полотно перекосило, різьблені фільонки пішли тріщинами, лиштви відлетіли, металеві елементи було вирвано з деревини. Сліди кіптяви забилися в пори старого дерева, а осколки скла з верхнього світлового вікна ще довго хрустіли під ногами у під’їзді. Це були не просто пошкодження — це були рани.
Ці двері з’явилися разом із будинком наприкінці ХІХ століття. Їх робили на замовлення, вручну, з масивного дерева, розрахованого не на десятиліття, а на життя. Вони бачили перших мешканців, брязкіт ключів різних епох, революційні нічні стукіт, евакуаційні валізи, повернення, тишу й знову кроки. І саме вони прийняли на себе удар — як сторожа, що не відійшла.
Двері-свідки: навіщо зберігати деталі старих будинків
Коли стало зрозуміло, що двері можна врятувати, до справи стали майстри проєкту «1000 дверей Одеси». Вони не замінюють — вони лікують. Спочатку двері зняли, зафіксувавши кожен уламок, кожну тріщину. Деревину очистили від кіптяви та вибухового пилу — обережно, щоб не стерти сліди часу, які не мають зникати. Перекошене полотно вирівнювали поступово, буквально повертаючи дверям пам’ять про власну форму.
Втрачені елементи відтворювали за збереженими фрагментами, повторюючи профіль, ритм, навіть дрібні нерівності ручної роботи. Металеві деталі — замки, накладки, петлі — чистили й повертали на місце, залишаючи на них сліди віку, але забираючи сліди війни.
Коли двері повернулися в отвір, вони знову стали тим, чим були понад сто років: межею між вулицею і домом, між хаосом і внутрішнім життям. Тепер у них є ще одна історія — історія про удар, про біль і про відновлення.
Ці двері — не декор і не артефакт.
Вони — свідки.
І поки вони стоять, Одеса пам’ятає не лише те, якою була, а й те, що вистояла…
Читайте також:
- В одеському домі Грінберга відреставрували двері: розглядаємо старовинні деталі (фото)
- В Одесі ретельно відреставрували двері старовинного будинку: біля них можна відчути тепло дерева й подих історії (фото)
Фото авторки
