Степан Олійник — відомий український гуморист, поетичний хист якого вперше розкрився в Одесі. Його гуморески та фейлетони були популярні десятиліттями і не зникали зі сторінок газет, журналів та із радіоефіру. Книжки митця видавалися величезними тиражами не тільки в країні, а й далеко за її межами.
Народився Степан Олійник у мальовничому селі Пасицели на Балтщині. На початку квітня виповнилося 115 років з дня його народження.
Майже сорок років поспіль «Олійниківська родина» проводила міжрегіональний мистецький фестиваль «Степанова весна», творчі конкурси, літературні заходи і художні виставки, вручала щорічну премію «В ім’я добра» імені Степана Олійника від Національної спілки письменників України, видавала твори Степана Олійника і збірки поетів-аматорів. Навіть пандемія не завадила цьому: фестиваль було переведено в онлайн формат.
Все змінила війна. Але не зупинила ходу традиційних Олійниківських читань, які земляки поета провели цьогоріч на Балтщині.
3 квітня біля пам’ятника Степану Олійнику, встановленого у дворі Балтського ліцею №1, знову звучав його влучний поетичний гумор, який не втрачає своєї актуальності й сьогодні. Гуморески читали одні з переможців цьогорічних «Олійниківських читань», студенти Балтського педагогічного фахового коледжу Олександр Ребрій та Андрій Горган.
Насправді життя поета було далеко не таким веселим, як може комусь здаватися. Директор Балтського історичного музею Петро Ткач розповів, що у студентські роки Степана Олійника за те, що він носив вишиванку, посадили у тюрму. І відпустили тільки завдяки тому, що на його захист стало майже 200 студентів, написавши відповідного листа.
— Батька Степана Олійника вважали ворогом народу, розкуркулили. Хоча він заробляв власними мозолями, — розповів Петро Ткач.
Цьогорічні Олійниківські дні на Балтщині проходили без участі іменитих гостей — членів великої Олійниківської родини, яка об’єднує багатьох письменників, акторів, журналістів, музикантів, художників, освітян, музейних працівників, бібліотекарів, представників офіційних установ, меценатів, усіх тих, хто підтримує українську культуру. Не було цього разу й доньки Степана Олійника Лесі Степанівни. Але учасники заходу радо поспілкувались з нею телефоном.
— Головне — це була неймовірна людина. Але як він міг вирости іншим на такій землі, як наша?! Чомусь я переконана, що й сьогодні, в такий надскладний час, духовна енергетика доброти й мудрої сили батька оберігає всіх нас, підтримуючи нашу віру в перемогу Добра, — сказала, зокрема, Леся Олійник.
Балтський ліцей №1 носить ім’я видатного письменника Олеся Гончара, який також народився 3 квітня тільки на 10 років пізніше. Обох митців поєднувала щира дружба. Тому цього дня учасники заходу згадували обох талановитих українців, які увійшли навічно в історію літератури України.
Людмила Шелих
Читайте також: 115 років тому на території Одеської області народився знаменитий український гуморист
