Новини Одеси та Одеської області

115 років тому на території Одеської області народився знаменитий український гуморист

115 років тому на території Одеської області народився знаменитий український гуморист

Степан Олійник упродовж чотирьох десятиліть писав злободенні, сатиричні гуморески, вірші та фейлетони із соковитим українським гумором. І жорстоко висміював чиновників, крадіїв народного добра, бюрократів, черствих і байдужих людей, що актуально, на жаль, і сьогодні.

Дитинство Степана Олійника у Левадівці

Народився Степан Іванович Олійник 3 квітня 1908 року в селі Пасицели Ананьївського повіту Херсонської губернії (зараз Балтська міська громада Подільського району) у бідняцькій сім’ї Івана і Наталки Олійників.

Хліборобська родина дуже бідувала і навіть наважилась емігрувати в пошуках кращого життя до Америки. Проте їхній родич і односелець Захарій Вилкун, який трішки раніше обжився у Третій Миколаївці (нині село Левадівка Андрієво-Іванівської громади Березівського району), запропонував Олійникам перебратися до нього.

Отак навесні 1909 року маленький Степанко з батьками вирушив у свою першу мандрівку на дядьковому возі. Шлях до Миколаївки вився обабіч повноводної тоді річки Тилігул через Байтали, Северинівку, Ананьїв, Кохівку, Троїцьке та Покровку і тривав увесь день. 

У Третій Миколаївці, перейменованій з легкої руки гумориста і ніжного лірика в 1965 році у милозвучну Левадівку, промайнуло дитинство Степана Олійника разом з сестрами Марією, Мотрею, Оксаною, Ольгою, братами Іваном і Семеном та багатьма однолітками. Змалку Степанко допомагав батькам по господарству й особливо захоплювався рибальством та ловлею раків на Тилігулі. Після закінчення чотирикласної Гижицько-Миколаївської земської школи батьки відправили здібного сина до Одеси, де хлопець навчався у трудовій семирічній школі ім. Лесі Українки, потім – у кооперативному технікумі. 

Роки навчання Степана в Одесі

Степана Олійника «виводили в люди» багатодітною родиною. Щомісяця слали йому 5 карбованців, котрі заробляли сестри Ольга з Мотрею продажем молока на базарі у сусідній Настасіївці. Сам студент також не лінувався — заробляв з друзями рубанням дров одеситам припасеними у гуртожитку дворучною пилкою і колуном.

Згодом Олійник вступив до Одеського педагогічного інституту, поєднуючи навчання з літературною діяльністю. Щоправда, диплом педагога майбутній класик українського гумору з чималими труднощами здобув у 1934 році.

Творчі успіхи Олійника і дружба з режисером

Однієї ночі 1931 року в студентському гуртожитку Степана Олійника заарештували і посадили до Одеської в’язниці як «ворога народу» та «українського буржуазного націоналіста». Звинуватили, що батько був розкуркулений і репресований, а сам Степан ходив на лекції у сорочці-вишиванці і писав вірші… українською мовою! Від в’язниці, а можливо, й розстрілу його врятував одеський поет-гуморист Володимир Іванович. Він, ризикуючи сам потрапити до лап НКВС, написав листа Калініну і зібрав під ним 200 підписів студентів на захист свого друга. 

Трудову біографію Степан Іванович розпочав вчителем української мови і літератури на Херсонщині. Повернувшись до Одеси, влаштувався штатним кореспондентом газети «Чорноморська комуна». Натхненно висвітлював життя українського села. Також друкувався в журналах «Шквал» та «Металеві дні». Чимало його знаменитих поезій та фейлетонів надихані одеським колоритом. Наприклад, гуморески з циклу «Одеські замальовки».

Степан Олійник з донькою і дружиною

Степан Олійник з донькою і дружиною

У роки Другої світової війни Олійник працював у газеті «Сталінградська правда» військовим кореспондентом, а в мирний час трудився незмінним співробітником сатиричного журналу «Перець». Будучи депутатом, всебічно допомагав землякам вирішувати колгоспні та побутові проблеми.

Щороку Степан Олійник відпочивав з дружиною Клавдією Іванівною і донькою Лесею у рідній серцю Левадівці, щоб зустрітися з родичами та земляками, погомоніти про життя-буття, повудити карасів у річці Тилігул. Одним словом, набратися сил і наснаги для нових творчих звершень.

Степан Олійник на риболовлі

Степан Олійник на риболовлі у Києві

Будучи запеклим рибалкою, Степан Олійник не любив браконьєрів, які винищували рибу забороненими методами.

До озер через луги,

Там, де верб зелені шати,

Йшли природи вороги — 

Браконьєри-торбохвати.

Леонід Гайдай та Євген Моргунов про творчість Олійника

Євген Моргунов у Левадівіці

Євген Моргунов у Левадівіці

Писав Степан Олійник гуморески, вірші та твори. З-під його гострого пера вийшло чимало сатирично-гумористичних творів, збірок автобіографічних оповідань. Він — автор понад ста поетичних фейлетонів.

За мотивами одного з них режисер Леонід Гайдай зняв свій знаменитий короткометражний фільм «Пес Барбос і незвичний крос». 

Навесні 1982 року один з акторів цього фільму — Євген Моргунов — побував у Левадівці на перших Олійниківських читаннях, де зізнався, що, якби не було Степана Олійника, не було б і їхньої трійці, фільмів «Самогонники», «Кавказька полонянка», «Операція «И»…». 

Так вважав й сам Леонід Гайдай, який потоваришував з Олійником і любив читати його твори в оригіналі — колоритною українською мовою. До речі, кілька років тому велась мова про встановлення у Левадівці пам’ятника псу Барбосу.

Фестиваль «Степанова весна»

Фестиваль «Степанова весна»

Фестиваль «Степанова весна»

У Вічність Степан Олійник відійшов 11 січня 1982 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Його світлу пам’ять свято бережуть на Одещині. Щовесни великий Сміхотворець «повертається» у свої рідні краї — Одесу, Пасицели і Левадівку — традиційним фестивалем гумору і сатири «Степанова весна». Останні три роки фестиваль проводиться онлайн.  

А починало свій рух колесо олійниківських святкувань з покладання квітів до пам’ятника та відвідин Левадівського меморіального музею митця (філія Одеського літературного музею), який цьогоріч відзначає своє 40-річчя. Численні гості – донька гумориста Леся Степанівна, родичі, колеги по перу, артисти та земляки – поспішали у музейні світлиці, де його незмінна директорка — заслужений працівник культури України Валентина Панкова — та юні екскурсоводи захоплююче розповідали про життєвий і творчий шлях Степана Олійника. 

Директорка музею Валентина Панкова

Директорка музею Валентина Панкова

У селі також збереглася оселя Олійників. Відновлена 15 років тому, будівля знову потребує повномасштабної реконструкції…

На монументі, встановленому 2002 року в Левадівці вдячними земляками на честь свого знаменитого краянина, викарбовано його цитату: «В ім’я добра, супроти зла я в руки взяв перо сатири»!  

Популярною і бажаною залишається літературна премія імені Степана Олійника, якої з 1983 року удостоїлися десятки письменників, журналістів та артистів з Києва, Одещини, Запоріжжя, Тернополя, Ізяслава, Вінниці, а також США…

 

«В Одесі, на Привозі»

Ранок одеський. Возів цілий ряд.

Батько й синок продають виноград.

Батько то грона, то гирі кладе.

Син, помічник його, касу веде:

Гроші приймає, щоб їх берегти,

Здачу дає із п’яти, з десяти!

Батько торгує завзято, аж змок.

Чує — гука йому з воза синок:

— Годі Вам, тату, уже торгувать!

Годі, бо здачу вже нічим давать!

— Як же це так! — тата кинуло в гнів. —

Ти ж в кожнім класі два роки сидів!

На зупинці

(з народних жартів)

Зупинка. Дві лави:

І тут, і навпроти…

У всіх свої справи —

Спішать до роботи!

— Де ж правила строгі?

— Обіцянки де ж ті?.. —

Та ось із-за рогу

Автобус нарешті!

Спинилась машина.

Змішалися люди.

— Куди ви, мужчина?

Та доки це буде?

— Культури ні грама,

А в шляпах велюрних!..

— Нема, — свідчить дама, —

Нема в нас культурних!

З вікна кондуктриса

Пояснює вдало:

— Культурних до біса!

Автобусів мало!

Висловіть вашу думку. Це важливо.
Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Ще за темою
Всі новини

купить квартиру в Одессе

Вибір редакції