Спогади друзів Дем’яна Ганула: за що його любили, ненавиділи та боялися

“Ми подзвонили Ганулу”

Суспільство відреагувало на смерть активіста дуже полярно. Дехто неприховано радів, інші не могли повірити, що більше немає їхнього побратима та великого патріота України. 

Відразу в соціальних мережах почали розповсюджуватися багато фейків, легенд про нього. Тим більш, що до цього долучилися російські пропагандисти з їхніми ботофермами. 

Одесити ж, з якими ми спілкувалися, були з ним знайомі особисто, хто з часів Майдану, хтось зустрівся біля “Літнього театру” в Міськсаду Одеси, інші в зовсім неочікуваних ситуаціях. 

Але було в їхніх розповідях і щось спільне. Більшість починали розповідь про знайомство так: “Поліція нічого не робила, ми були змушені подзвонити Ганулу”, “На бандитів не було управи, їх боялися всі. Тому я подзвонила Ганулу”, “Вони відверто порушували Закон! Але ми нічого не могли вдіяти, а поліціянти просто спостерігали. І тоді ми подзвонили Ганулу”.

Ганулу дзвонили в пошуках справедливості.

Читайте також: Прощання з Дем’яном Ганулом відбудеться в парку Шевченка

Юрій Дегас, підприємець: “Вбивство Дем’яна ще раз продемонструвало повну незахищеність будь-кого в Одесі”

“На жаль, кожна людина зараз перебуває в нашому місті в небезпеці. Можна по-різному ставитися до позиції Дем’яна, але ніхто не заслуговує на таку смерть. 

Якщо до нього були якісь претензії, то має працювати насамперед закон. Хтось в Одесі був зацікавлений, щоб Дем’яна не стало. Мені теж приходили погрози, але я не займався настільки резонансними справами, як він.

Ми співпрацювали в питаннях реабілітації військових, реалізації проєкту інклюзивного пляжу, зокрема, щодо захисту соціально значущого об’єкта від нападів місцевої влади. Відверто зухвале вбивство Дем’яна ще раз продемонструвало повну незахищеність будь-кого в Одесі”.

Читайте також: У 28 ОМБР ім. Лицарів зимового походу, де служив стрілець, прокоментували вбивство Ганула

Яна Тітаренко, голова ГО “Закон природи”: “Такі хлопці, як Дем’ян, повністю поміняли уявлення про захисників тварин”

“Для мене це була молода, перспективна людина, на яку рівнялась сучасна молодь. Такі хлопці, як Дем’ян, повністю поміняли уявлення про захисників тварин. Тобто зараз захисник тварин – це великий, кремезний, молодий, успішний, прекрасний, прикольний хлопець, який, крім того, що він займається справами державницькими, він ще і переймається долею братів наших менших. Тому для мене Дем’ян був такий сучасний, прогресивний, перспективний хлопець, який міг мобілізувати навколо себе молодь.

У 2014 році, коли був Одеський майдан, був “Правий сектор”, я вже знала, що є такий в Одесі хлопець, який займає чітку українську позицію і бере участь в акціях направлених на захист української державності в Одесі. 

Він, як і я, і мій тато, і мої друзі, був серед активістів, які 2 травня  відстояли Одесу від захоплення проросійських сил. Українські активісти прийшли на Кулікове поле. Після того як на Грецькій площі було вбито нашого хлопця Ігоря Іванова, ми всі рушили до будинку профспілок. Звідти, згори вже почали кидати коктейлі. Звідти, згори почали стріляти в нас. Дем’ян був один з тисячі людей, які 2 травня відстояли місто (російська пропаганда після загибелі Дем’яна вигадала, що 21-річний тоді студент Ганул був організатором підпалу Будинку профспілок, – ред.).

А ближче познайомилися 2018-го. Це була нашуміла подія, коли у чорноморському порту два тижні в контейнерах морили овець. Частина з них вже загинула, а інших планували утилізувати. Дем’ян був одним з тих хлопців, які допомагали нам спочатку відстояти право на життя тварин, щоб їх не утилізували заживо, а потім протягом 9 місяців допомагав нам доглядати за ними. Відповідно, будували там загородки, вольєри для них, стійла, я не знаю, як це правильно називається, допомагав чистити. 

Пізніше було безліч моментів, коли ми зустрічались з Дем’яном. Зазвичай, це були якісь неприємні моменти: або тварини зачинені в будинках, покинуті господарями, або знущання над тваринами їх власниками. Або цирк без тварин, до речі, це була акція, за яку Дем’яна забрали в СІЗО, і ми потім півночі сиділи під СІЗО для того, щоб його звідти випустили”. 

Лідія Нудель, одеситка: “хаос тривав до того моменту, поки я не написала Дем’яну з проханням про допомогу”

“У 2020 році мою доньку збила машина. Діти переходили дорогу на зелений сигнал світлофора і дивом залишилися живими – їх розкидало по асфальту, ніби кеглі, після сильного удару.

За кермом цього «Жигуля» був азербайджанець – один із торговців овочевої мафії. Після аварії, крім поліції та швидкої допомоги, на місце події прибув натовп його співвітчизників, яких навіть правоохоронці не могли заспокоїти. Увесь цей хаос тривав рівно до того моменту, поки я не написала Дем’яну з проханням про допомогу. Через 10 хвилин він приїхав – і всі миттєво взяли себе в руки, а їхня поведінка різко змінилася.

Наведу ще один приклад: була ситуація, коли алкоголічка знущалася з собаки. І тоді Дем’ян допоміг врятувати цю тварину. Для мене це показові вчинки справжньої людини”.

Влад Балінський, голова ГО “Зелений лист”: “Дем’ян був людиною, яка жила для інших. Від захисту тварин і допомоги нужденним до сміливих виступів на захист свого міста”

“Він був людиною, яка несла світло, навіть коли навколо панувала темрява, і завжди стояв на захисті нашої Батьківщини.

Цей уривок вірша Дем’ян виписав собі окремо, коли їхав на Майдан. Батько потім знайшов цей клаптик паперу. Дивовижно, але в цьому уривку – весь Дем’ян. Вся його жага до Перемоги, любов до людей і до своєї України:

Візьму щита, піду поміж людей, І я прикрию їх, від куль отих проклятих,

Вже знаєш мам, дістало до грудей, Як з вилами там брат іде на брата. 

Я їду, бо це є моя земля, Я народився тут, і тут я і загину,

Ми вільні, і ми любимо життя, Та віддамо його за вільну Україну.

Дем’ян був людиною, яка жила для інших. Від захисту тварин і допомоги нужденним до сміливих виступів на захист свого міста. Він вірив, що Одеса – це не просто місце на карті, це серце України, яке б’ється в унісон з усією нацією. Для нього ця боротьба ніколи не була лише словами – він перетворював ідеї у дії, навіть у найтемніші часи.

Йому було лише 31 рік, але його ім’я викликало ненависть і страх у всіх ворогів України в Одесі. Вони знали, що Дем’ян – це правда, яку не сховати, це дія, яку неможливо спинити, це сила, якої вони не могли зламати”.

Важливо згадати історію з Міським садом, коли Дем’яна вчергове закрили в СІЗО, звинувативши в організації заворушень. Тоді взяти його на поруки були готові і український політичний діяч Андрій Білецький, і депутатка Одеської міської ради Ольга Квасницька, і ГО “Зелений лист”. Після резонансу Ганула відпустили, натомість були вручені підозри голові (на той час) поліції Одеської області Дмитру Головіну та Олегу Жученко (колишньому прокурору Одеської області) за недержавницьку позицію.

І таких історій безліч. Проте, наостанок хочеться написати розповідь батька Дем’яна, Вадима Ганула:

“Коли почався Майдан, Дем’ян відразу поїхав туди, не сказавши мені ні слова, щоб не хвилювався. Він повинен був бути в Одесі, навчатися. І ось ми зустрічаємося в центрі Києва: батько і син.Я запитав, чому ти не в Одесі? А він мені питанням у відповідь, ти теж телефоном сказав, що вдома… Коли відчуваєш, що борешся за правду, треба йти до кінця”. 

У Дем’яна Ганула лишилися тато, дружина та 5 місячна донечка Сара.

Ще по темі: 

• Вбивство Дем’яна Ганула в Одесі: що відомо про загиблого активіста
• Місце вбивства Дем’яна Ганула в Одесі перетворилось на меморіал (фоторепортаж)