Перший сніг року завітав до Одеси ще восьмого січня, разом з ожеледдю, морозом. До непогоди додалась повітряна тривога, та це вже було пізніше. А от дев’ятого січня вулиці міста перетворились на таку собі казкову історію — зі снігом, тим же морозом, ожеледдю і, знов таки, повітряною тривогою.
Тільки вийшла з воріт, одразу почула від двох літніх подруг: «Минулого року перший сніг випав теж восьмого січня. От тільки одразу танув, бо був плюс, а зараз мінус».
Таки точна інформація: так воно і було… І повітряні тривоги — теж…
Щодо погоди, то одна з подруг сказала, що дуже холодно, інша заперечила: «Це тобі тільки здається. Пішли на Новий»…
Новий ринок працює собі потихеньку, навіть кав’ярні просто неба, снігу майже не видно: прибрали.
А от деякі дерева — знов-таки казкові: гілки немов льодяники, переливаються на сонці. Поки люди милуються, комунальники попереджають: йдіть собі далі, ця краса — небезпечна.
До речі, комунальників з лопатами на вулицях, здається, більше, ніж пішоходів.
Транспорт собі курсує потихеньку, а от на доріжках подекуди теж небезпечно: ожеледиця, піску мало.
Взагалі така картинка у центрі: десь складається враження, що тої непогоди як і не було, а десь — сніжно та тихо-тихо, навіть слідів на снігу не має.
І як же вражає зелене листя, що прикрашене-припорошене снігом!
Зазирнули в старий одеський дворик: побачили прикрашену іграшками ялинку. Іграшок майже й не видно: вона вся тепер — в снігу…
А ще перший «сніжний» день року у центрі вразив тишею. Навіть повітряна тривога, як мені здалось, пролунала в цій тиші голосніше, ніж звичайно… Чи, може, тривожніше?..
