Розберемо цікаві міфи про авторство, історичний контекст цього важливого винаходу та його подальший розвиток.
Сучасні інтерпретації цього винаходу поєднують технологічність і комфорт, що можна побачити на прикладі асортименту, зокрема в магазині «Люксоптика»: https://luxoptica.ua/ua/
Хто винайшов окуляри — основні версії
Якщо говорити про імена, то зазвичай називають Сальвіно д’Армате з Флоренції, оскільки у 1684 році історик Фердінандо Леопольдо Дель Мільйоре заявив, що знайшов надгробок Армате з написом «винахідник окулярів». Проте сучасна історична наука офіційно визнала цю історію містифікацією XVII століття. Дослідження довели, що ані надгробка, ані самого Сальвіно ніколи не існувало, а легенда була створена, щоб штучно закріпити славу винаходу за Флоренцією.
Більш достовірною постаттю є чернець із Пізи Алессандро делла Спіна. Згідно з хроніками монастиря Святої Катерини, він самостійно відтворив окуляри, побачивши їх у когось іншого, хто тримав технологію в секреті. На відміну від анонімного першовідкривача, Спіна щедро ділився знаннями, що сприяло швидкому розповсюдженню винаходу.
Ймовірніше окуляри стали відповіддю на гостру потребу монастирів Європи у збільшенні тексту для монахів, які переписували книги. Вони виникли як результат роботи різних ремісників й учених, що експериментували зі збільшувальними скельцями.
Відомо, що на той час вже існували лінзи. Наприклад, задовго до XIII століття в Китаї та Індії використовували для збільшення зображення поліровані кристали, а вчені ісламського Золотого віку активно вивчали оптику —в XI столітті Ібн аль-Хайсам написав «Книгу оптики» про властивості сферичних лінз. Його знання через латинські переклади потрапили до Європи, вплинувши на таких мислителів, як-от Роджер Бекон, який ще у 1260-х роках писав про можливість використання лінз для допомоги людям зі слабким зором.
Який вигляд мали перші окуляри та для чого слугували
Перші відомі окуляри були надзвичайно простими за конструкцією. Вони складалися з двох круглих скляних лінз, вставлених у оправу з дерева, металу чи шкіри. Дужок ще не існувало: окуляри тримали перед очима руками або фіксували за допомогою примітивних кріплень. Відомі пенсне — лінзи з пружинним кріпленням на носі, та лорнет — дві лінзи в оправі з довгою ручкою, яку тримали в руці. Обидва аксесуари з’явилися в Європі наприкінці XIII століття й проіснували досить довго: лорнет — до кінця XIX, а пенсне — до початку XX століття.
Головна мета перших окулярів — збільшення літер, допомога в читанні та розборі стародавніх текстів для полегшення роботи монахам та ученим. Перші окуляри призначалися для людей із віковою далекозорістю, яким було важко розглядати дрібний текст. Це був проривний винахід, хоча із сучасної точки зору ці перші моделі зовсім незручні. Недосконалі лінзи спотворювали зображення, оправи були важкими і грубими, а без стабільного кріплення окуляри доводилося тримати руками, що ускладнювало тривале використання.
Еволюція окулярів
Шукаючи способи зробити окуляри зручнішими, майстри придумали кріплення. Десь у XV столітті окуляри отримали металеві чи дерев’яні скоби, які фіксували на переніссі. З XIV–XV століть для оправи почали використовувати натуральний ріг буйволів і корів. Це легкий і відносно дешевий матеріал, тому окуляри стають доступнішими. У XVII столітті з’являються дорогі оправи, виготовлені з панцирів морських черепах. Легкі, гнучкі, з красивим плямистим узором, вони дорогі та престижні, підкреслюють статус і витончений смак власника.
Водночас у XV столітті з’являються згадки про лінзи для корекції міопії (короткозорості), але вони все ще недостатньо якісні.
Десь у XVII столітті винаходять бокові кріплення, але теж не дуже зручні. До XVIII століття вони набувають форми дужок і входять у широку практику, тож окуляри стають придатними для тривалого використання.
У 1784–1785 роках Бенджамін Франклін, той самий, що зображений на стодоларовій купюрі, винайшов біфокальні лінзи. У листі від 23 травня 1785 року він описав свою ідею: розділити лінзу на дві частини, щоб одночасно бачити поблизу й удалині, не змінюючи окуляри. Ця технологія залишалася практично незмінною понад 175 років, аж поки у XX столітті не з’явилися прогресивні лінзи.
Масове виробництво окулярів починається у XIX столітті, з розвитком оптики. З’являються лінзи для короткозорості, астигматизму, протисонцеві окуляри, легкі зручні оправи з пластику й металу. У XX столітті вони вдосконалюються, а XXI століття приносить сучасні технології: багатофокусні й прогресивні лінзи, антиблікові покриття, фотохромні лінзи, «розумні» окуляри з доповненою реальністю.
*на правах реклами
