Життя в Одесі завжди відрізнялося різноманітністю, а деякі події могли статися лише у нашому місті. Якщо не вірите, прочитайте, що писали про Одесу столичні газети понад сто років тому.
Градоначальником зараз повідомлено думі й іноземним консулам, що матроси броненосця «Потьомкін-Таврійський», що збунтувалися, тримали місто в облозі, здалися…
“Син Вітчизни” повідомляє, що… весь порт в Одесі згорів. Крім митниць та карантинної частини, постраждали пароплави, які перебували у порту. Ступінь пошкодження пароплавів поки не з’ясовано».
«Російське слово», 2 липня 1905 року.
* * * * *
У столиці багато розмов про те, що одеська міська дума вулицю гр. Вітте перейменувала на вулицю Петра Великого. За словами одного з відомих одеситів, місто у дні розквіту торгівлі та промисловості обрало гр. Вітте почесним громадянином і ухвалив найменувати одну з вулиць його ім’ям, але після встановленого факту занепаду торгівлі та промисловості Росії, у чому провину місто покладає на графа Вітте, місто відмовилося мати вулицю його імені».
«Петербурзький листок»,
5 липня 1909 року.
* * * * *
В «Одеських новинах» якийсь Корній Чуковський надрукував початок статті під назвою «Дарвінізм і Леонід Андрєєв». Стаття архі-вчена. Автор жонглює іменами
Єгера, Джордано Бруно, Уоллеса, Юма… На сором наш, ми нічого не зрозуміли… у статті Чуковського. Зачекаємо на обіцяне закінчення, якщо зрозуміємо, постараємося пояснити…».
«Новини дня», 9 липня 1902 року.
* * * * *
Серед трупів у мертвій міській лікарні була дівчина Вереніна. Коли сестра, оплакуючи її, впала до неї на груди, Вереніна відштовхнула її та попросила пити. Відбулася приголомшлива сцена. Управа вимагає пояснення від лікарського персоналу лікарні, який визнав Вереніну померлою».
«Петербурзьке агентство
новин», 10 липня 1908 року.
* * * * *
Під час заворушень громили, вихопивши у військового патруля гвинтівку, зробили кілька пострілів. Єврейська самооборона відстрілювалася. З-поміж самооборони вбито двоє, поранено четверо. Під час тисняви, викликаної панікою серед єврейського населення, у місцях, де відбувалися заворушення, задавлені жінка та дитина».
«Новий час»,
12 липня 1906 року.
* * * * *
Сьогодні помер популярний босяк одеського порту – представник родовитого княжого прізвища князь А.Д. Куракін, який багато років тому опустився «на дно», внаслідок, як кажуть, нещасного кохання. Небіжчик чудово володів іноземними мовами і завжди привертав увагу белетристів, що зображували босяцтво. Його знав М. Горький, перебуваючи в Одесі, коли писав свого «Челкаша».
«Російське слово»,
15 липня 1909 року.
