Народна традиція «Осичківський Дідок» побутує лише в цьому селі – Осички Савранської громади. Прообразом головних персонажів дійства, Маланки й Василя, є Макош і Велес з пантеону язичницьких богів.
Дідки — містичні персонажі стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. Вони з’являються раз у рік на свято Маланки, щоб спровадити злих духів з села, заснованого 1753 року.
Щорічно 14 січня з двох кутків Осичок — Бондарівка і Кемпа — вирушають назустріч дві галасливі і веселі процесії, дійовими особами яких є Козак, Маланка та Дідки (у цей день їх чисельність сягає понад 20 осіб), а також жителі цих кутків.
Колоритне вбрання Дідків складається з маски, яку виготовляють зі шкіри тварин, пір’я індика та пілки. Білі полотняні штани набиваються сіном або соломою. На спині робиться великий горб. Обов’язковим атрибутом вбрання є два саморобні великі залізні дзвони, якими Дідки постійно здійснюють дзвін. В кожного в одній руці знаходиться великий дерев’яний молоток, в іншій – гумовий батіг. Дідки йдуть своєю частиною села, щедруючи у хатах. Роль Маланок виконують маленькі хлопчики.
Ватаги сходяться на так звану межу між Бондарівкою та Кемпою, де закопаний височезний стовп, на якому розвішують різні подарунки. Потім розпочинається вихваляння Маланок, де обирають найкращу. Опісля їх ставлять на довгий високий стіл, відкривають шампанське, пригощають присутніх різними напоями, традиційними українськими стравами, які готують на місці. Гуляння продовжується до ночі.
