Статті

Одеські кав’ярні: «подорожні» анекдоти та рекламні котики

Маленькі одеські кав’ярні — це, скажу вам, «щось». Зазвати на чашку кави чи чогось ще — це ж не так просто: не ті часи... Людей треба якось залучити, «відірвати» вас від проблем тощо. Підібрали ми для вас сучасні вуличні «малюночки» на цю тему. Посміхайтесь!

Анекдот вам на допомогу!

Здається, старий одеський анекдот стає рекламним набутком сучасних кав’ярень. Отже, одеські подорожники (штендери) тепер закликають потенційного відвідувача за допомогою анекдоту.

Той анекдот може й старий, але ж на штендері виглядає як новенький. Завтра можна інший зустріти. Отак йдеш собі — прочитаєш, посміхнешся, а далі, може, й завітаєш на каву, чай, какао чи ще що-небудь.

Анекдотичний асортимент поки невеличкій, часто повторюється, але ж це тільки початок. Важливі два напрямки: тут «прекрасно пахне кавою» (конкретика!), чи щось таке собі суто одеське (це завжди приваблює!)…

Без котиків — ніяк!

А от одеські котики все більше завойовують рекламні «сторінки» в житті наших кав’ярень. Здається, рекламних справ майстри дійшли висновку: реклама без котика — це як кав’ярня без відвідувачів.

Намальовані котики зазивають, просто посміхаються, щось питають про капучино, а то й просто волають в мегафон: «Каву візьми!». Так то ж намальовані…

А от днями зустріли ми «рекламопухнастика», який проживає в кав’ярні і навіть став місцевим улюбленцем.

Що ж стосується котика, який у нас на очах рекламував (та ще як!) домашні настоянки, то тут, як кажуть, «без слів»…

Читайте також: Новий базар: цікаві штучки старого одеського ринку (фоторепортаж)

Фото: Марія Котова.

Марія Котова

Авторка видання "Одеське життя". Журналістка з майже 20-річним досвідом. Пише про життя, культуру та історію Одеси. Членкиня Національної спілки журналістів України (НСЖУ), авторка чотирьох книг прози. Публікації доповнює власними фото.