Ключові моменти:
- Вулицю Курську в Одесі перейменували на Бахмутську.
- Бахмут — історичне місто Донецької області з багатим минулим.
- У XIX столітті місто стало великим торговельним і промисловим центром.
- Російські війська практично повністю зруйнували Бахмут у 2022–2023 роках.
Чому Курська в Одесі стала Бахмутською
Ще недавно на селищі Котовського була вулиця Курська. Тепер на одеській карті вона називається Бахмутською. Перейменування стало частиною великого оновлення міської топоніміки після початку повномасштабної війни.
Перший варіант для цієї вулиці з’явився ще у 2022 році. Тоді пропонувалося назвати її на честь 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Однак питання відклали, а остаточне рішення знайшли пізніше.
У грудні 2023 року історико-топонімічна комісія при виконкомі Одеської міської ради рекомендувала перейменувати Курську на Бахмутську. Йшлося не лише про одну вулицю: місто поступово відмовлялося від топонімів, пов’язаних із російськими містами та радянським минулим. На одеській карті в цей час з’являлися назви, пов’язані з українською історією та містами, що постраждали від російської агресії.
Остаточно рішення ухвалили 24 квітня 2024 року. На сесії Одеської міської ради депутати перейменували понад сто вулиць, провулків та інших об’єктів міської топоніміки. Курська увійшла до цього списку і рішенням № 2072-VIII отримала назву Бахмутська.
Так російський Курськ зник із цієї ділянки одеської карти, а його місце посів український Бахмут — місто Донецької області, історія якого набагато давніша за нинішню війну. І щоб зрозуміти, чому саме ця назва опинилася на одеській вулиці, варто згадати, яким був Бахмут до того, як російські війська практично стерли його з лиця землі.
Чому Бахмут називався Артемівськом
Ця вулиця в Одесі розташована в Пересипському районі (раніше — Суворовський), на житловому масиві «Селище Котовського». Зрозуміло, що Курською її назвали на честь міста Курськ у рф. Назва міста Курська, є така думка, походить від назви невеликої річки Кур, поблизу гирла якої було засноване це поселення.
Зараз в Одесі ця вулиця — Бахмутська. Бахмут — місто в Донецькій області України, яке у 1924–2016 роках називалося Артемівськом. Це на честь Федора Сергєєва — великого революціонера-більшовика з партійним псевдонімом «товариш Артем», соратника Сталіна.
До речі, він був родом із Курщини. У двох словах — про його цікаву долю. Ім’я Артем із грецької — «неушкоджений». Але… Один конструктор Абаковський придумав так званий аеровагон — гібрид поїзда та літака. Це було щось на двох залізничних колісних парах з авіадвигуном і пропелером.
На тестову поїздку влітку 1921 року зібрали купу VIP-пасажирів, зокрема іноземців — делегатів Третього конгресу Комінтерну: мовляв, ось, подивіться на досягнення нової радянської росії. Але виріб виявився на традиційному рівні «рашн топорейшн», тобто гібрид поїзда та літака виявився гібридом корови з мотоциклом.
Аварія коштувала життя кільком VIP-пасажирам. Серед них був сам конструктор, іноземні гості та «товариш Артем» — усіх їх разом урочисто прикопали біля стін кремля.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Дерусифікація Одеси: чому провулок Ползунова отримав ім’я Гусак-Гусаченко
Історія українського Бахмута
Але повернімося до Бахмута. Історія міста: за деякими даними, у 1571 році на місці давнього поселення українців виникла Бахмутська фортеця, яка отримала назву від річки Бахмутки. Це, можливо, від тюркської назви степових коней — бахмати.
Але за іншою версією — від турецького імені Махмут. На повноцінний населений пункт Бахмут перетворили козаки Ізюмського слобідського полку в 1690-х роках. Станом на 1712 рік за чисельністю тут домінували етнічні українці. У 1715 році почала працювати солеварня. У 1721-му поруч із містом були виявлені промислові поклади кам’яного вугілля. Першовідкривач — комендант Бахмутської фортеці, він же капітан Ізюмського слобідського полку Чирков. У 1783 році Бахмут став повітовим селищем Катеринославської губернії.
У ньому проживало 1700 осіб. Працювало 5 цегельних, свічковий, миловарний, воско-бійний, шість салотопних заводів. У селищі були магазин, близько 150 крамниць, лікарня, 3 училища та 2 приватні пансіони для дітей заможних батьків, недільна школа для дітей робітників.
Бахмут був найбільшим торговим центром. Двічі на рік — 12 липня (день апостолів Петра і Павла) та 21 вересня (день Різдва Пресвятої Богородиці) — проводилися великі ярмарки. Скасування в імперії кріпосного права та залучення іноземного капіталу дали старт промисловому виробництву.
У 70-х роках XIX століття в місті запрацювали скляний, цвяхово-рейковий, алебастровий і цегельний заводи. У 1876 році в Бахмутській улоговині були відкриті великі запаси кам’яної солі, після чого швидко збільшилася кількість шахт, а в 1874 році відкрився солеварний завод, який давав 2 млн пудів (це 32 тисячі тонн) солі на рік. З 1879 року різні акціонерні товариства починають будувати соляні шахти. Виробництво солі досягло 12% загальноросійського.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
«Одеське життя» підготувало Повний список старих і нових назв вулиць Одеси (оновлено)
У 1897 році в Бахмуті жили 19 316 осіб. Із них рідною мовою назвали українську 11 928 осіб, російську — 3659, єврейську — 3223, німецьку — 116, польську — 83. Саме в Бахмуті вперше на Донеччині вийшла перша україномовна книга — збірка віршів. До 1913 року в Бахмуті проживали 28 тисяч осіб, були 2 лікарні на 210 ліжок, 4 середні та 2 професійні навчальні заклади, 6 однокласних училищ, 4 церковно-парафіяльні школи, приватна бібліотека. У 1875 році проведено водогін, у 1900 році замощено вулиці.
Прийшли часи УНР. У листопаді 1917-го саме над Бахмутською земською управою вперше на Донбасі було піднято синьо-жовтий український прапор. У місті та прилеглих селах запрацювали установи українських партій. Але в грудні 1917-го в Луганську стався більшовицький переворот, більшовики захопили владу і в Бахмуті, а в лютому 1918-го організували Донецько-Криворізьку Радянську Республіку (чи не правда, до болю нагадує ЛНР і ДНР). Наступного разу українська влада в цих краях відродилася лише 24 серпня 1991 року.
У 1930–1932 роках в Артемівську (Бахмуті) відбуваються процеси над учителями, звинуваченими в українському буржуазному націоналізмі, були арешти, були й розстріли. Кількість лише ідентифікованих жертв за період 1932–33 років — 3255 осіб.
1 листопада 1941 року Артемівськ захопили гітлерівці. Як кажуть французи, «а ля герр ком а ля герр» — на війні як на війні: так, щось у місті було зруйновано під час його оборони та подальшої окупації німецькими фашистами. Але гітлерівці, вибачте, просто діти порівняно зі своїми нинішніми російськими колегами, які, «звільняючи» Бахмут, просто стерли його з лиця землі!
Із травня 2022 року місто стало прифронтовим, дика орда регулярно обстрілювала Бахмут, зокрема житлову інфраструктуру. До середини серпня російський наступ зосередився на Бахмутському напрямку, артилерійські обстріли стали інтенсивнішими та «килимовими», тобто неприцільними.
Із довоєнного населення у 70 000 осіб у місті залишилося близько 15 000. Станом на початок 2023 року Бахмут був зруйнований більш ніж на 60%. До травня місто було практично повністю зруйноване. Наприкінці травня 2023 року Бахмут захопили «визволителі».
ВСІ будівлі в Бахмуті були зруйновані. У місті залишилося лише кілька десятків людей, сотні загинули, десятки тисяч були змушені евакуюватися. Дикуни «обнулили» найбільший у Європі завод шампанських вин, завод кольорової металургії, інститут УкрНДІсіль… Росіяни в Бахмуті вбили ЖИТТЯ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Дворянська» стала вулицею Змієнка: коли і чому в Одесі перейменували історичну вулицю
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
