Чимало українських бійців, що зараз боронять нашу країну, отримують важкі поранення. Деяким з них довелося пережити ампутацію. Але як продовжити після цього повноцінне життя? Про це «Одеське життя» поговорило з пораненими військовослужбовцями та волонтерами.
Віктор Нестеренко, Антон Домарацький та Олексій Притула – три військовослужбовці ЗСУ, які у різний час отримали важкі поранення кінцівок. Віктор – 15 серпня під час штурму Мар’їнки наступив на міну. Антон – 27 червня в Лисичанську потрапив під артобстріл. Олексій – у вересні при виході на Лиман отримав поранення від касетного снаряда. Антону та Віктору прийшлося видалити ступні одної з ніг, в Олексія – ампутація двох кінцівок нижче коліна. Антон і Віктор зараз перебувають у США та вчаться знову ходити – вже на протезах. Олексій поки знаходиться в шпиталі в Києві, але вже планує протезування після одужання.
Олексій Притула згадує: «Касетний снаряд попав мені просто під ноги. Мене відкинуло догори десь метра на три. Я побачив, що мої ноги розмотуються, як восьминіг, що замість них в мене висять ремені. Там, де було дві ноги, стало вісім. В цей момент болю ти не відчуваєш – просто сильний шок. Ти наляканий, ти не одразу розумієш, що робити. Спочатку мені здалося, що там відірвало ноги прямо по пах. Але, насправді, все це було не вище коліна. Мене врятувало те, що я мав дуже якісні турнікети. Саме на це треба звернути увагу всім».
Олексій разом зі своєю дружиною вже понад місяць перебуває у військовому шпиталі в Києві.
«У мене постійно є і фантомний, і фізичний біль, змінюється лише його інтенсивність, – зізнається Олексій. – Постійно болять і ноги, і місця, де були ноги. Це все приносить дискомфорт. Іноді я хочу почухати п’яту, чи відчуваю, як я ворушу пальцями ніг».
Олексій Притула вже переніс 5 операцій, а тепер чекає на повне загоєння кінцівок для того, аби почати пошуки протезування.
Водночас Антон Домарацький та Віктор Нестеренко вже декілька тижнів знаходяться на реабілітації у США. Їм допоміг благодійний фонд Kind Deeds Олександра Рубцова – українця, який вже багато років живе в Америці.
Олександр Рубцов пояснює: «В Україні настільки величезна черга з людей, які потребують допомоги під час ампутації, що ми просто стоїмо пліч-о-пліч, і усі разом пробуємо розвантажити цю величезну чергу. У нас є волонтери в Україні та у Польщі, які їздять по шпиталях і знаходять хлопців, яким потрібне протезування».
Таким чином Віктора забрали з реабілітаційного центра на Галичині, а Антона знайшли у військовій частині в Немирові Вінницької області. Хлопці стали першими, кого запросили до США за програмою фонду Kind Deeds. Бійці в Америці ніколи раніше не були, але тепер мають пробути у Нью-Йорку 3-4 тижні. Там їм вже встигли зробити тимчасові протези. Зараз чоловіки навчаються на них ходити, а також відвідують багато заходів, які запроваджує українська спільнота у США. В планах фонду відпустити хлопців додому у такому стані, щоб у них не було навіть кульгавості.
Антон Домарацький каже: «У США я ніколи не був. Я в принципі за кордоном ніколи не був. Тут взагалі дуже багато українців. Вони нас дуже гарно зустріли. Тренування ми починали з малого, з ходи. Але зараз динаміка тренувань йде з мінімуму до високого навантаження. Зараз ми вже намагаємося стояти на одній нозі, тримаємо баланс та координацію рухів. Беремо якусь додаткову вагу, займаємося на турніках та біговій доріжці. В перші дні ми ходили 15 хвилин, потім пів години. Зараз ми можемо займатися вже 1-1,5 години з додатковим навантаженням. Чи є біль? Є. Але ми до неї звикаємо, тому що кукса повинна звикати».
За словами Олександра Рубцова, бійці дуже швидко йдуть до відновлення.
«Хлопці прилетіли у суботу, у вівторок був перший візит до реабілітолога. У четвер вони вже пішли на своїх протезах, а в суботу вже поїхали кататися на велосипедах», – згадує Олександр.
Одеська волонтерка Ольга Домбровська, яка допомагає бійцям з ампутаціями з 2014 року, каже: «Якщо порівнювати з 2014-м роком, то зараз в Україні більше бійців з ампутаціями, але й більше організацій, які працюють та допомагають у цьому напрямку. Бійців приймають і наші санаторії, запрошують й іноземні організації. Наша держава повністю покриває витрати на протезування бійців найякіснішими протезами провідних світових виробників. Що стосується протезування за кордоном, на нього можуть запрошувати приватні фонди. Діаспора, яка знаходиться по всьому світу, за свій кошт протезує бійців».
Але якщо говорити про вартість протезів за кордоном, то суми, які мусять збирати благодійні фонди, вражають.
«Протези в США можуть коштувати від 10-15 до 100 тисяч доларів і більше. Все залежить від запчастин, від складності протеза (вище коліна, нижче коліна), від його виду (біонічний чи гідравлічний). Від кінцівок (рука, нога)», – пояснює Олександр Рубцов.
Зараз на допомогу БФ Kind Deeds чекають близько 100 бійців, однак можливості фонду обмежені квотами лікарів. Але Олександр Рубцов із колегами намагається розширити коло фахівців, які допомагатимуть нашим воїнам.
Тим часом Антон Домарацький та Олексій Притула вже хочуть повернутися на фронт, але, за словами Олексія, з подвійною ампутацією в бій його навряд чи візьмуть. А ось для Віктора Нестеренка повернення до лав ЗСУ – складне питання.
«І хочеться, й не хочеться повернутися до ЗСУ. Дуже важко морально», – каже Віктор.
***
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації грантового проєкту The Women in News з WAN-IFRA.
Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Автори: Тетяна Сярова, Вікторія Чабанова, Віра Корольченко, Ігор Казанжи
