Спочатку на вул. Канатній штукатурна ліпнина, що обвалилася з верхнього поверху, як на зло, «підгадала» даму, яка проходила під будинком, зробивши її потерпілою. А буквально за кілька днів на вул. Старопортофранківській звалився балкон також старовинної будівлі.
На щастя, ні на балконі, ні під ним людей не було. Ланцюжок роздумів привів автора цих рядків до, безумовно, актуальної ідеї. Старопортофранківська — це ж колишня Комсомольська. Але ж з десятка півтора років тому саме на Комсомольській у моєму рідному Херсоні звалився балкон такої ж за віком будівлі, як і тут, в Одесі. На жаль, на ньому стояли кілька людей: компанія вийшла покурити, а балкон у цей момент «втомився», як пізніше сказав мер Києва Кличко про звалившийся мостоперехід. Херсонці на балконі тоді неабияк були покалічені. Я — херсонський журналіст і шеф-редактор вельми в ті роки популярної регіональної газети вирішив (так, професія журналіста нерідко цинічна), що це — цікава для «розкрутки» тема. Редакція домовилася з адвокатом, він вийшов на людей з балкона, поспілкувавшись із ними, склав позови від їхнього імені, супроводжував цю справу в суді — і зрештою істина восторжествувала: суд зобов’язав міську владу відшкодувати постраждалим матеріальну шкоду та моральну шкоду. Немає ані найменшого сумніву в тому, що самі ці херсонці — просто пересічні обивателі — ні в яке життя не пробилися б у пошуках правди крізь перепони й рогатки міськвиконкомівських юристів та «кусючі» ціни на адвокатські послуги. А редакція тоді заплатила адвокату за вікторію… НУЛЬ гривень. Як, утім, ми й домовлялися. Але ми настільки «розкрутили» його успіх у цій справі на сторінках улюбленої в народі газети (до того ж не кривлячи душею), що через якийсь час він сказав: «Так, я ваш боржник: від звернень тепер відбою немає!»
Ось уже півтора року я вимушено в Одесі, співпрацюю з «Одеським життям». Поділився з редактором вищевикладеними «мемуарами» і ось результат. Можливо, дама, яка постраждала на Канатній, сама прочитає ці рядки. Можливо, їх прочитають люди, які її знають. Так ось, нехай вона зв’яжеться з редакцією «Одеського життя» за телефонами (048) 734-22-77, (048) 748-02-99 або за адресою редакції вул. Маршала Говорова, 2, офіс 314.
Коли вона з’явиться на зв’язку, ми займемося пошуком адвоката, який погодиться взятися за судовий захист її інтересів. Потрібно буде визначити, на чиєму балансі «втомлений» будинок, хто зобов’язаний стежити за перспективою подібних НП. Упевнений, що в разі процесуального успіху, адвокат, який взявся за цю справу, слово в слово повторить «Одеському життю» захоплені слова свого херсонського колеги. Адже «ОЖ» сьогодні — це і паперова газета, і інтернет-сайт, і Телеграм, і Фейсбук… Отже, чекаємо дзвінка «потрібної» пані. Кому потрібної? А буквально всім без винятку одеситам і одеситкам (дай їм бог здоров’я!), у рідному місті яких багато безліч старовинних «втомлених» будинків. Адже ми тут усі не тільки під богом ходимо, а й під балконами.
