Анатолій: «У жодному разі! Ні Крим, ні це – треба добити негідника!».
Катерина: «Будь-який вибір, який зробить президент, буде дуже засуджуватися суспільством. Якщо він віддасть території, будуть засуджувати «за що воювали», якщо він нічого не віддасть, продовжиться війна, також буде дуже багато дискусій стосовно цього. Я не готова дати відповідь досі, чи потрібно чимось поступатися».
Ольга: «У нас стільки людей загинуло, і чиїмось життям поступитися… Якщо ми поступимося, то мені здається, це все продовжиться просто, і всі зрозуміють, що так можна».
Сергій: «Може і поступитися, тому що я не знаю, чи ми повернемо кордони з 2022 року, тому що ситуація дуже важка».
Галина: «Ні, я не погоджуюся відмовитися. Вважаю, що все має бути за законом, за конституцією, забаганки якихось інших людей мене не цікавлять. Я тільки за збереження територій».
Вадим: «Як вирішать зверху, так і буде, ми тут люди маленькі, як то кажуть».
Євгенія: «Це дуже важко і дуже страшно за наступні покоління, і вже стільки убитих хлопців, і стільки ми всі боремося. Думаю, ні, поступитися цим неможливо».
Ольга: «Вона просто змушена буде поступитися, у нас немає іншого виходу».
Олександр: «Якщо поступитися, то тільки трошки і ненадовго, а що нам робити? Поки під окупацією знаходяться, у нас немає сил відбити, то можна і почекати. Германія стільки років чекала об’єднання, і ми почекаємо».
Галина Федорівна: «Заради миру, напевно, якимись територіями може і поступитися. Тому що вони все одно не відступляться. Тому треба йти на якісь компроміси. Хочеться, щоб мир скоріше наступив».
Олександра: «Звісно, хотілося б, щоб перемир’я наступило якомога швидше, але поступатися територіями, коли вже так багато зроблено, це було б не дуже логічно і правильно».
Людмила: «Тільки не територіями, не можна. Дуже багато у нас біженців, дуже важко. Люди воюють стільки років, у нас вчителі пішли на фронт. Як пішли, так і не повернулись. Не можна, немає з ким домовлятися, не вірю».
Олександр: «Я не знаю, тому що думки Зеленського мені геть незрозумілі».
Ігор Вікторович: «Небажано, нехай Росія поступиться, чому б їй не поступитися, у неї територія 1/6 суходолу».
Тетяна: «Завжди найбільш ефективний інструмент вирішення конфлікту – це компроміс. Мабуть, чимось треба поступитися, але я зараз вам не готова відповісти, чим саме».
Анатолій Олександрович: «Я проти щось віддавати. Нічого не треба віддавати. Це – наше, і треба боротися, і добиватися, і карати оцих злочинців».
Ольга: «Дуже важке питання. З одного боку, думається, що може, а серце каже не можна, не можна своє віддавати. Це ж наші люди там, земля. От не можу я відповісти на це питання».
Володимир: «Одне те, щоб не гинули люди, а в плані історії, чому Україна повинна чимось поступатися? Ось так. Вона поступиться якимись територіями, а люди, які там мешкають, скажуть, що не хочуть жити при росіянах, і як бути? Це якась проблема без вирішення».
Ніна: «Якби хотіли поступитися, поступилися б 2022 року. А так поклали вже стільки людей, взагалі хтось розуміє чи ні?».
Наталія: «Такі серйозні питання, як «поступитися територіями», не можу коментувати, мені здається, що це занадто серйозне рішення, і на тих територіях проживають українці, тому це не тільки території, це люди».
Данило: «Я не можу вам сказати, я не компетентний для цієї відповіді».
Максим: «Поступатися не треба нічим, стільки людей вже постраждало. Багато хто образиться, особливо ті, що воювали».
Олена: «Мені б не хотілося, якщо чесно. Все, що наше, потрібно, щоб було наше, а там вже хай політики вирішують».
Наталя: «Хлопці стільки пролили крові, яка може бути поступка територіями? Звичайно, ні».
В’ячеслав: «Хоча ми всі тут здебільшого російськомовні, але нам миру з цими потворами не треба».
Валерій: «Ні. Нічим. Один раз поступишся, отримаєш другий раз. І так воно буде».
Читайте також:
