З 12 квітня, коли росіяни розбомбили основний та резервний водоводи, Миколаїв залишається без централізованої подачі питної води. В будинки містян змогли налагодити подачу лише технічної води. З питною водою все складніше. Жителі міста, яке оточене річкою, вже декілька місяців потерпають від спраги.
Із Одеси з любов’ю
«Ми – прості пацани з Одеси, які кожної п’ятниці, третій місяць поспіль привозмо вам воду». Саме з цієї фрази розпочинається роздача питної води в Миколаєві від одеських волонтерів. Енергійний Маріо, з рупором обходить чергу декілька раз та повторює все із початку, щоб кожен почув його слова:
– Ми ні від кого не залежимо. Ми не співпрацюємо ни з одною міською владою, депутатом чи фондом. Це принципово. Саме тому ви не почуєте жодних прізвищь та регалій.
Маріо
Волонтер Олександр Медведенко розповів, що спочатку вони привозили воду майже кожного дня, але маленькими «порціями». Потім зрозуміли, що так витрачається багато ресурсу та грошей на паливо. Вирішили робити це раз на тиждень, але більшимим партіями.
– Коли ми привозимо 100 тонн, то тоді ми охоплюємо п’ять-шість тисяч людей. На саму велику точку приходить до трьох тисяч людей. Підвіз на інші локації ми плануємо, якщо є така можливість. Таким чином ми можемо охопити від двох до п’яти точок за день.
Олександр Медведенко
Основна команда складається із п’ятьох людей. Вони забезпечують збір коштів та логістику. Всі інші допомагають розвозити та розгружати воду. Зараз підключилися хлопці з Чорноморська, з Южного. Є і місцеві волонтери.
Хто привозить воду? Ось хлопці приїжджають і ще є один, розповідає Володимир, миколаївський волонтер.
– Також возять воду із свердловин, але пити її не можливо – вона тхне хлоркою або йодом. Електрочайник псується після тижня використання цієї води. А ще водії цих автівок говорять, що соляри їм вистачить ще на тиждень. Куди поділися виділені на це кошти – невідомо.
Щоб води вистачило на всіх, волонтери відпрацювали власні правила. Вода видається лише один раз та в одні руки. Не видають воду для друзів, сусідів, родичів – лише присутнім. Жодні документи та справки не діють. Кількість бутлів в одні руки розподіляють по мірі їх закінчення. Тобто ті, хто стоять в кінці черги, можуть отримати вже не три, а дві, або навіть одну баклажку.
Видача організована так, щоб люди максимально швидко одержали воду і не стояли годинами в очікуванні під сиренами та обстрілами. Адже люди займають чергу за годину-дві до приїзда фури. На розгрузці працюють порядка тридцяти хлопців. Таким чином, фура розвантажується десь за годину.
Звісно, в команді є і дівчата. Вони пригощають дітей солодощами, видають воду без черги сім’ям з малюками, спілкуються зі старими, допомагають збирати пластикову використану тару. Цей збір – окрема стаття доходу. Вживані пляшки та баклажки продають на переробку, а кошти йдуть на паливо.
Вода жива та мертва
З початку повномасштабних воєнних дій Миколаїв покинули майже половина жителів міста. Тобто, зараз тут проживає приблизно двісті тисяч жителів. На кожну точку видачі води приходять порядка двох тисяч людей. Більшість з них – старі, сім’ї з дітьми, люди із інвалідністю. Всі ті, хто не може дозволити собі додаткові витрати на воду. Так, якісну воду тут можна купити у спеціалізованих кіосках. Коштує вона 1,5 гривні за літр. Є ще безкоштовна вода із свердловин, але не всім вона підходить.
Читайте також: Сусідне з Одесою місто хочуть закрити на в’їзд та виїзд: там проведуть зачистку
Вода в цих свердловинах не дотягує до стандартів якості. Пити її можна, але не довго, розповідає місцева жителька Наталія. – Я після операції і мій організм дуже страждає від цього. Адже ми вимушені постійно пити різну воду. У нас у всіх болить шлунок. Дякуємо одеситам! Я закохана у ваше місто і навчалася в Одесі, додає жінка.
Наталія
Я в свою чергу дякую їм за те, що Миколаїв закриває Одесу своєю спиною від ударів. Місто і справді виглядає покаліченим. Розбиті вітрини та будинки після «прильотів», заколочені вікна, сміття, яке гоняє вітер. Тим не менш, працюють міський транспорт, мийки авто, деякі магазини (в основному, продовольчі) та кафе. В кав’ярні на Проспекті миру мені говорять, що їх маленький бізнес проблема води майже не торкнулася – вони із моменту заснування воду купували. А ось продавчиня квітів з базарчику що навпроти, скаржиться, що її товар від місцевої води в’яне. Приходиться витрачати на квіти «волонтерську» воду.
Не зважаючи на постійні попередження не становится в чергу двічі, деякі люди все одно намагаються перехитрити волонтерів – ховають воду за кутом, намагаються підходити із різних черг. Але ті, хто роздає воду постійно, вже знають таких в лице. На жаль, іноді доходить до сварок та сліз. Але частіше за всього люди плачуть від вдячності та втоми, адже ті, хто тут залишилися потерпають не лише від нестачі води.
Допомогти сусідам можна будь якою сумою:
Monobank: 4441114415208675
PayPal [email protected]
