У питаннях комунікації, адаптації та ресоціалізації людей з інвалідністю голова Ренійської громади Ігор Плехов — експерт номер один в Україні: як відомо, керівник сам користується візком. Причому мером міста Ігор Вікторович став уже будучи людиною з інвалідністю.
Ігор Плехов потрапив в аварію 1999 року, через 10 днів після власного весілля: їхав трасою вночі втомлений, і заснув за кермом. Дружина не постраждала, а у 26-річного чоловіка — серйозне пошкодження грудного хребця. Операція, реабілітація. Довелося вчитися сидіти у візку.
Наполіг на розлученні — не хотів обтяжувати кохану жінку своїми проблемами, хотів, щоб вона була щаслива, стала мамою.
Пізніше Ігор Вікторович зізнавався, що був період, коли він дивився на мотузку — не бачив сенсу життя, не бачив майбутнього. Не розумів, як можна жити на копійчану допомогу по інвалідності. Однак один із родичів поділився торговою точкою на ринку — починай бізнес! Стартовий капітал сім’ї — Ігор жив у батьківській хаті — становив 200 доларів. Два роки він возив стегенця з Молдови. Поступово почав розширювати справу — відкрив магазин, кафе. Зібрав гроші на машину з ручним керуванням, але так її і не купив.
У 2015 році, коли йшла підготовка до чергових виборів мера, хтось із товаришів зачепив Ігоря Плехова за живе: а мером стати слабо?
Гроші, зібрані на машину, були спрямовані на передвиборчу кампанію, а саме — на будівництво 22 дитячих ігрових майданчиків на околицях міста.
Реальні справи справили враження — у порожні обіцянки кандидатів уже мало хто вірить.
Але ейфорія від перемоги на виборах тривала недовго: зайшовши в кабінет мера, Ігор Плехов усвідомив: він абсолютно не знає, що і як робити далі.
Довелося не тільки набирати команду, освоювати нову роботу, а й освоюватися в нових обставинах.
— Перші шість років роботи в міськраді я в туалет додому їздив: у старій будівлі, де розташовувалася міськрада, неможливо було підійти до санвузла — двері вузькі, — розповідає керівник. — На роботі елементарно руки помити не міг. Більшість людей подібних проблем не помічають. Для когось встати й піти — секунда, він навіть не замислюється над цим. А мені треба спочатку продумати, як пройти, протиснутися, призвичаїтися. Таких моментів багато — тому кожна людина з інвалідністю починає соромитися. Та що казати про Рені: якось нас зібрали на конференцію в одному з центральних готелів Києва на 400 номерів, але там я в жоден туалет не зміг зайти — двері вузькі. Нюансів багато, елементарно дзеркала високо висять — як вранці поголитися? Тому в мене завжди дзеркало з собою, взагалі продумую всі моменти. Я багато їжджу: в яких тільки умовах я душ не приймав, як тільки не голився — з мене іржали всі. Але нічого, робили. Головне — хотіти. Знаєте, я мріяв політати на дельтаплані — і політав!
Зрозуміло, питанням облаштування Ренійської громади для зручності людей з інвалідністю Ігор Вікторович надає великого значення. Коли до великої війни впорядковували тротуари, парки і сквери, дитячі майданчики та інші громадські місця, скрізь передбачалися зручні з’їзди. І ця робота триває, бо місто «радянського зразка» для людей з інвалідністю було не пристосоване.
— У першому корпусі Ренійської лікарні пандус є, але по ньому я забираюся, як Мауглі по ліанах — отже, треба переробляти, — розповідає наш експерт. — У другому корпусі лікарні пандус уже переробили. Ліфт для лікарні придбали, скоро почнемо монтажні роботи. Багато хто не розуміє, кажуть, що ліфт під час війни — недозволена розкіш, треба гроші спрямовувати на допомогу ЗСУ. Ми спрямовуємо: нещодавно перерахували з бюджету громади понад 12 мільйонів. Але ліфт для лікарні — це питання доступності. Наші захисники можуть повернутися додому з фронту з пораненнями, з травмами — як потраплять до медзакладу? Та й іншим пацієнтам ліфт необхідний, адже наші санітарки на третій-четвертий поверхи піднімають хворих на руках — куди це годиться? За вісім років, протягом яких я очолюю міськраду, привчив мешканців: людина на візку має мати змогу зайти куди завгодно. Так, бувають випадки, коли, щоб побудувати пандус, треба перегородити весь тротуар. У таких випадках робляться кнопки виклику.
Якби в якомусь магазині Ренійської громади не обслужили людину з інвалідністю, я б на такі моменти реагував, для мене це було б особисте.
Голова Ренійської громади, який звик долати різноманітні перешкоди, переконаний у тому, що головні перепони — у головах.
— Вісім років тому, під час передвиборчої кампанії, найскладнішим для мене було подолати власний психологічний бар’єр — вийти на люди у візку, — згадує Ігор Вікторович. — Не те щоб хтось щось неприємне сказав — бар’єр був у моїй голові. Сама людина має морально це пересилити і на своєму характері рухатися по життю — по-іншому не вийде. Звісно, у сім’ї важливо організувати побут так, щоб людина з інвалідністю була максимально самостійною, мобільною — тоді буде легше всім оточуючим. Але головна перепона, повторюся, в голові. Нещодавно бачив фотосесію в стилі ню колишнього бійця, який втратив на війні обидві ноги, і я захопився ним: молодий чоловік не посоромився позувати, показати силу чоловічої фігури. Я дуже вітаю ініціативу хлопців, які, будучи на протезах, роблять фотосесії. Якщо в людини немає ноги — це не порок! Ну, так сталося. І це має усвідомити суспільство. Я так скажу: відсутність пандуса — це не проблема. Проблемою може стати відсутність культури, уваги. Ось мобілізували воїна після поранення — ми одразу маємо взяти його під руки, швидко оформити необхідні документи. Ми маємо розуміти моральний стан людини, яка повернулася з війни, бути готовими до того, що в неї загострене сприйняття.
На сьогодні в Ренійській громаді немає громадської організації, яка б об’єднувала людей з інвалідністю, допомагала формулювати проблеми та сприяла їх вирішенню. Чому?
— Можна таку організацію створити, але, як показує досвід, сам же будеш тягнути цю роботу, — каже Ігор Плехов. — У майбутньому (не вік же мені бути мером) я буду займатися такою громадською роботою, мені це подобається. Але відразу скажу, що я жорсткий: не люблю, коли хтось приходить і скаржиться, ниє, особливо на свої болячки. Є проблема — йдемо і вирішуємо її разом. Страшніші для громади хвороби іншого роду. Коли один, наприклад, упорядковує набережну, а хтось приходить і все ламає. Коли викидають цуценят на вулицю — і в місті множаться бездомні собаки. Коли не хочуть біля свого ж будинку порядок навести. Нещодавно ми впорядкували магалу — частину околиці міста: провели воду, вистелили плиткою дороги. І от мешканці мене запитують: «Тепер у нас на магалі двірники будуть підмітати так само як і в центрі міста?» Я зазвичай намагаюся не висловлюватися, але у відповідь на це запитання лаявся так, як ніколи собі не дозволяв.
Коли інтерв’ю з головою Ренійської громади було опубліковано в газеті «Одеське життя», стало відомо про те, що Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок про визнання Ігоря Плехова і депутата Ренійської міськради Івана Пойдолова винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Мер міста Рені в Одеській області Ігор Плехов засуджений ВАКС до 9 років колонії з конфіскацією майна.
Зазначено, що вирок ВАКС набирає законної сили через тридцять днів із дня його проголошення, якщо його не буде оскаржено до Апеляційної палати ВАКС.
Як нам повідомили Ігор Плехов і його адвокат, скаргу буде подано.
Оскільки на сьогодні вирок не набув чинності, редакція визнала правомірним розмістити інтерв’ю з Ігорем Плєховим на сайті, оскільки йдеться про проблематику, яка не має відношення до кримінальної справи.
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду»
Доброго ранку, любі друзі! Неділя — ідеальний день для відпочинку й сміху. Зустрічайте нашу нову… Read More
Сьогодні, 6 липня, рівень сонячної активності залишається в межах норми, значних геомагнітних збурень не прогнозується. Read More
Сьогодні все більше власників свійських тварин шукають способи оптимізувати здоров'я своїх вихованців, переходячи до цілісного… Read More
За даними Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, в неділю, 6 липня 2025 року, в… Read More
Одеський Міський сад знову став свідком живого концерту. Просто неба, біля нашої витонченої ротонди, лунали… Read More
У Чорному морі з'явилася смертельно небезпечна риба – тетраодон (відомий також як фугу). Цей хижак… Read More
