Ключові моменти:
- Забирати всю зарплату повнолітньої дитини під приводом «спільного бюджету» та контролювати кожну витрату — це ознаки економічного домашнього насильства.
- Відмова повернути людині її ж зароблені кошти може розцінюватися як незаконне позбавлення права розпоряджатися власністю.
- Спільна квартира не означає спільні доходи — зарплата є особистою приватною власністю.
- Якщо фінансовий контроль супроводжується приниженнями та системними скандалами, можливе притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.
«У нас спільний бюджет»: як починається фінансовий контроль
Історія Марії розвивалася поступово. Після розлучення вона повернулася жити до матері. Квартира — у спільній сумісній власності. Спочатку мати сказала, що раз вони живуть разом, то логічно мати спільний бюджет.
Згодом вона почала забирати у доньки всю зарплату. Марії щодня видавали невелику суму «на необхідні витрати». Чеки потрібно було зберігати. Кожну покупку перевіряли. За товар без знижки — докори й сварки. Коли Марії знадобилися її ж гроші, почався скандал. Мати заявила, що це «спільні гроші», бо вони проживають разом, і повертати їх відмовилася.
Після цього донька змінила підхід: вона почала передавати матері лише частину зарплати — на комунальні послуги, харчування та побут. Решту залишала собі.
Саме тоді, за її словами, почалися приниження й нові конфлікти — через втрату повного контролю над фінансами.
Чи є це економічним та психологічним насильством
Юрист однозначно вказує: описана ситуація має ознаки економічного насильства та психологічного насильства.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (редакція від 19.12.2024) визначає економічне насильство як умисне позбавлення коштів або можливості користуватися ними.
У випадку Марії наявні кілька важливих ознак:
- Повне вилучення зарплати;
- Фактичне утримання чужих коштів і відмова їх повернути;
- Видача «дозованих» сум із власних грошей постраждалої;
- Контроль витрат через перевірку чеків і постійні докори.
Це не просто «родинна економія». Це встановлення фінансової залежності.
Психологічний тиск після втрати контролю
Коли Марія перестала передавати всю зарплату і почала оплачувати лише частку спільних витрат, ситуація загострилася.
Почалися щоденні скандали. Звучали приниження. Тиск посилився саме через те, що мати більше не мала повного контролю над грошима.
Закон визначає психологічне насильство як словесні образи, приниження та інші дії, що завдають шкоди психічному здоров’ю. Якщо такі дії системні, можливе застосування:
- ст. 173-2 КУпАП — адміністративна відповідальність;
ст. 126-1 КК України — кримінальна відповідальність за систематичне насильство.
Спільна квартира не дає права на чужу зарплату
Окремо юрист наголошує: спільна сумісна власність на квартиру не створює спільного права на доходи. Заробітна плата є особистою приватною власністю працівника.
Співвласники житла мають спільно утримувати майно — оплачувати комунальні послуги. Але це не означає обов’язку передавати всю зарплату або фінансувати дорослих працездатних батьків.
Право власності на стіни квартири не означає право на вміст гаманця.
Що можна зробити
Якщо ситуація повторюється, юрист радить діяти в правовому полі:
- Викликати поліцію під час чергового конфлікту — має бути складений протокол за ст. 173-2 КУпАП
- Звернутися щодо винесення термінового заборонного припису до 10 діб.
- Подати заяву до суду про обмежувальний припис до 6 місяців.
- Розділити особові рахунки за комунальні послуги.
Важливий нюанс
Домашнє насильство — це не лише побиття.
Фінансовий контроль, позбавлення доступу до власних коштів, маніпуляції через «спільний бюджет» і щоденні приниження — це теж форми насильства.
І навіть якщо йдеться про матір і дорослу доньку, закон однаково захищає право людини на власність і гідність.
Читайте також:
- Зробив дорогий ремонт у квартирі родичів: чи можна відсудити частку житла
- Хто має сплачувати комунальні послуги: всі мешканці чи лише власник
- Як літнім батькам отримати аліменти від дорослих дітей
