Ключові моменти:
- Одеському зоопарку потрібне не оновлення, а нова модель розвитку
- Досвід Європи показує: зоопарк може стати популярним і прибутковим простором
- Сучасний формат — це освітній і науковий центр, а не просто утримання тварин
- Найбільший ризик — не тварини, а можливі рішення щодо землі зоопарку
Досвід Нідерландів для Одеського зоопарку
Те, що відбувається в Одеському зоопарку останнім часом, активно обговорюється в суспільстві: неналежні умови утримання тварин, необхідність евакуації, ефективність використання бюджетних коштів. Емоційних обговорень було вдосталь. Але чіткого розуміння, яким повинен бути сучасний міський зоопарк, досі немає. Саме тому ми звернулись до колишнього вченого секретаря цієї установи, кандидата біологічних наук Сергія Курочкіна – людини, яка свого часу займалась розробкою стратегії подальшого розвитку зоопарку.
– Коли вперше з’явилося розуміння, що зоопарк потребує змін?
– Ще на початку 1990-х років ми зрозуміли: наш зоопарк потребує не просто ремонту, а глибокого переосмислення, – розповідає Сергій Курочкін. – У 1993 році цю ініціативу підтримав міжнародний фонд, і вже у квітні 1994 року до Одеси приїхали керівники зоопарку з нідерландського міста Еммен. Вони детально вивчили стан нашого зоопарку, уважно проаналізували кожен аспект – від планування території до умов утримання тварин. І запропонували концепцію, яка навіть сьогодні звучить абсолютно сучасно: поетапне, протягом десяти років, перетворення зоопарку на дитячий екологічний центр.
Історія зоопарку в Еммені – це приклад, який можна назвати еталонним. Починався він як невеликий приватний звіринець площею близько 5,5 гектара – майже такий самий за масштабом і проблемами, як і наш. Обмежена територія, тісні вольєри, застаріла інфраструктура, відсутність можливостей для розвитку.
У 1970-х роках розпочалася системна трансформація: розширення території до 12 гектарів, створення більш природних умов утримання тварин, поява освітніх програм. І тоді зоопарк став одним із найуспішніших у Європі. Його відвідували сотні тисяч, а згодом і понад мільйон людей щороку, при тому що саме місто Еммен нараховує лише близько 100 тисяч мешканців.
Але реконструкція не подолала нестачу простору. Тому у 2016 році з’явився Wildlands Adventure Zoo Emmen – сучасний комплекс площею понад 22 гектари і з абсолютно новою концепцією.
Нідерландський зоопарк перетворився на три великі світи – тропіки, савану і Арктику, – де немає звичних кліток. Є занурення. Людина входить у середовище: у вологі джунглі з ліанами і водою, у відкриті простори савани з жирафами і носорогами, у холодний світ півночі з морськими левами і пінгвінами. Саме в цьому і полягає головний урок Еммена. Він не про архітектуру і навіть не про гроші. Він про зміну мислення. Саме тому цей досвід для Одеси не просто корисний.
Зоопарк має перетворитися на живий підручник
– Якою має бути нова філософія зоопарку?
– Коли ми сьогодні говоримо про майбутнє зоопарків, дуже важливо відійти від старого уявлення про них як про місце, де просто демонструють тварин. Сучасний зоопарк – це освітній простір нового типу. У 1994 році під час візиту до Одеси директорка зоопарку Noorder Dierenpark міста Еммен Алейд Ренсен-Оостинг розповіла річ, яка тоді прозвучала майже неймовірно: у їхньому зоопарку щотижня проводилося 87 освітніх заходів. Це були живі зустрічі, інтерактивні заняття, тематичні екскурсії, робота з дітьми, студентами, родинами. І саме це, за її словами, було головною причиною того, що біля їхнього зоопарку не стояли зоозахисники. Адже вони розуміли: перед ними не «в’язниця для тварин», а місце, де формується повага до природи. Саме тому сучасний зоопарк стає тим, що можна назвати живим підручником екології.
Для Одеси це означає дуже конкретні речі. Наш зоопарк може стати:
- дитячим екологічним центром;
- відкритою науковою платформою;
- місцем співпраці зі школами та університетами;
- простором, де наука стає видимою.
І найголовніше – місцем, де формується нове покоління людей, які розуміють природу.
Приватний чи міський: якому зоопарку бути в Одесі
– Під час обговорення ситуації в Одеському зоопарку говорили про те, що приватні зоопарки «зʼїдять» державний. Цього варто боятися?
– Частіше відбувається якраз зворотне. Зокрема, муніципалітет Еммена разом із регіональною владою зробив стратегічний вибір – не допустити поступового занепаду приватного зоопарку, а перетворити його на спільний проєкт, що працює на місто, на економіку і на суспільство. Була сформована модель державно-приватного партнерства, де кожна сторона виконувала свою роль.
Місто забезпечило головне – землю, масштаб і стратегічне бачення. Держава і регіон долучилися до фінансування – загальний обсяг інвестицій склав близько 200 мільйонів євро. Водночас приватний досвід управління став основою нової системи. Так у 2016 році з’явився сучасний парк – результат не конфлікту, а співпраці.
І дуже важливо зрозуміти: цей проєкт став економічним і соціальним драйвером міста. Щороку його відвідує понад мільйон людей. Навколо нього розвивається інфраструктура – готелі, ресторани, сервісні послуги. З’являються нові робочі місця. Фактично зоопарк перестає бути витратною статтею і стає інвестицією. Так працює сучасна урбаністика.
Уроки Маразлі та Бейзерта: як будувати одеський зоопарк
– Ви багато разів говорили про те, що ідеї сучасного зоопарку зʼявились в Одесі задовго до їхньої появи в Європі. Що ви мали на увазі?
– Григорій Маразлі, натхненний європейськими прикладами, мріяв створити в Одесі щось більше, ніж просто парк чи сад. Його задум полягав у формуванні цілісного природничого простору – місця, де людина могла б не лише відпочивати, а й пізнавати світ природи. Ці ідеї отримали своє продовження вже на початку XX століття, коли на сцену виходить інша ключова постать – Генріх Бейзерт. Саме він у 1914 році запропонував революційний проєкт. Його концепція передбачала створення зоопарку як частини ботанічного саду. За проєктом Бейзерта, тварини мали жити не за ґратами, а в природних умовах. Планувалися великі відкриті вольєри, де бар’єрами слугували не металеві конструкції, а рельєф, вода, рослинність. У 1920-х роках Бейзерт намагався реалізувати свою мрію на схилах Приморського бульвару. Там з’явився зоопарк, який, попри складні умови, став важливою частиною міського життя. Фактично ще понад сто років тому в Одесі закладалися принципи, які сьогодні є стандартами провідних європейських зоопарків.
Цей період показав ще одну важливу річ: навіть у найскладніші часи зоопарк може бути центром життя міста. І саме в цьому полягає головний урок історії Маразлі та Бейзерта. Тому, коли сьогодні ми говоримо про розвиток зоопарку в Одесі, важливо усвідомити: ми повертаємося до ідей, які були сформульовані більше ніж сто років тому. Адже, по суті, Одеса вже тоді мислила категоріями XXI століття.
За тварин можна переживати менше, ніж за землю Одеського зоопарку
– Коли в місті починають говорити про створення координаційної ради для зоопарку, майже завжди виникає одне й те саме запитання: а чи не означає це, що тварин поступово «розберуть» приватні структури, і міський зоопарк залишиться ні з чим?
– Справа в тому, що зоопарк – це об’єкт комунальної власності, який має природоохоронний статус. А це означає дуже конкретну річ: тварини не можуть бути передані будь-кому і будь-коли за чиїмось бажанням, і будь-які дії з ними жорстко регламентовані законодавством.
Реальний ризик виникає не через саму раду, а через відсутність правил. Якщо модель побудована правильно, координаційна рада стає інструментом захисту. Тобто рішення не можуть прийматися без участі фахівців. І найголовніше – вона встановлює стандарти, які не дозволяють знижувати рівень утримання тварин.
Світова практика показує ще цікавішу річ: рух тварин найчастіше відбувається не від держави до приватника, а навпаки. Саме приватні парки часто передають тварин у державні зоопарки, тому що саме державні установи мають вищий рівень довіри і можливостей для досліджень. Тобто питання «хто у кого забере» насправді стоїть зовсім інакше.
– Ще існує страх за землю…
– І він набагато реальніший. Люди бояться, що під виглядом реформ можуть відбуватися процеси, пов’язані з забудовою або зміною статусу території зоопарку.
І ось тут парадокс: саме створення координаційної ради з чітким статутом і міжнародною участю робить такі сценарії практично неможливими. Земля отримує додатковий рівень захисту, а будь-які рішення стають публічними і контрольованими. За умови правильної організації координаційна рада стає тим самим юридичним і науковим «щитом», який захищає зоопарк від хаотичних рішень, політичного тиску і комерційних спокус.
Раніше ми повідомляли, що у міській раді Одеси обговорили майбутнє зоопарку — і замість спокійної розмови отримали гостру дискусію. Учасники круглого столу сперечалися про умови утримання тварин, їхню загибель та можливу релокацію.
Нагадаємо й про Протест проти зоопарку: на Біржовій площі в Одесі знову вимагали змін
Читайте також: Одеський зоопарк у центрі конфлікту: тварин вивезуть, а землю забудують?
