Четвер у дощових тонах наприкінці липня… Хотілося б додати: звичайний четвер, але що може бути звичайним на воєнному стані?
«Одеса знову плаче»
Про цей липневий дощ попередили заздалегідь, але він якось так невпевнено починався, наче шуткував поодинокими краплинами…
Ми в центрі міста. А у міста таки дощовий настрій, навіть довелось почути по дорозі: «Одеса знову плаче»…
Чого тільки не почуєш зараз на вулиці!
Маленька дівчинка не хоче повертатися додому, жаліється мамі, що «то дощ, то тривоги, то спека, то ураган, а ми ж вийшли погуляти».
Мама у відповідь показує доньці на «чергову» зламану гіляку, що вмивається дощем біля великого дерева, каже, що не до прогулянок, треба швидше йти додому, поки гроза не почалася…
Отаких зламаних гіляк по місту й справді багато. От тільки на Пастера одразу дві зустрілися…
«Це нерви!»
Дощ посилюється, й справді треба бігти додому. По дорозі зустрічається ноу-хау: старий великий пень перетворився на рекламний «бордик». Не встигла помилуватись — чую, як жінка питає у своєї супутниці:
— Що, знов тривога?!
— Та яка тривога? Тролейбус он проїхав!.. Це в тебе нерви.
— Так, нерви… Я й грозу тепер за вибухи сприймаю…
Грім (як за «замовленням») пронісся над вулицями. Дощ посилився.
У Одеси сьогодні дощовий настрій…
Читайте також:
Червень по-одеські: на вулицях міста після дощику (фотореопртаж)
Марія Котова
Фото авторки
