Ключові моменти:
- В ArtOdesa презентували восьму книгу Аркадія Рибака
- Автор розповів про цивілізації майя, інків та ольмеків
- Книга поєднує історію, подорожі й авторські фотографії
- Після презентації одесити поспілкувалися з письменником та отримали автографи
Презентація книги відбулася в галереї ArtOdesa Літнього театру Міського саду — одному з міських культурних просторів Одеси, де регулярно проходять виставки, творчі зустрічі та презентації книг. Подію відвідала і поспілкувалася з автором журналістка «Одеського життя» Марія Котова.
Тепла зустріч у ArtOdesa
Валіза біля рояля, стос новеньких книжок, фотографії далеких країн і повна зала людей, які, попри війну, прийшли говорити не про тривоги, а про світ. У галереї ArtOdesa Літнього театру Міського саду відбулася презентація нової книги журналіста, письменника, видавця та невтомного мандрівника Аркадія Рибака — восьмого тому його подорожньої серії «Чи добре там, де нас немає?». Книга має назву «Куди зникли індіанці».
Зустріч розпочалася тепло й невимушено. Представляючи автора, ведуча нагадала, що одесити давно знають Аркадія Рибака як людину, яка однаково захоплено пише і про історію рідного міста, і про найвіддаленіші куточки планети.
Сам же автор насамперед подякував присутнім.
— Я розумію, які сьогодні непрості часи. У кожного свої турботи, свої переживання. Тому те, що ви прийшли на презентацію книги, для мене надзвичайно цінно, — сказав він.
А потім несподівано звернувся до залу із простим запитанням:
— Хто з вас був у Латинській Америці?
Рук піднялося зовсім небагато.
— Тоді ця книга написана саме для вас, — усміхнувся письменник.
Подорож крізь Мексику, майя та Мачу-Пікчу
І вже за кілька хвилин галерея ніби перенеслася за океан. Слухачі мандрували разом із автором древніми містами майя, піднімалися до загубленого серед Анд Мачу-Пікчу, блукали величезним Національним антропологічним музеєм у Мехіко, де історія вимірюється не століттями, а тисячоліттями.
Аркадій Рибак говорить не мовою академічних лекцій. Він розповідає так, ніби веде друзів давно знайомими вулицями. З гумором, із несподіваними подробицями, з особистими враженнями.
Виявляється, найбільша піраміда світу зовсім не в Єгипті. Вона стоїть у мексиканській Чолули й століттями вважалася… звичайним пагорбом. Іспанці навіть побудували на її вершині храм, не здогадуючись, що під ногами прихована грандіозна споруда давньої цивілізації.
Таємниці давніх цивілізацій
Не менше захоплення викликала історія загадкових ольмеків, які залишили після себе велетенські кам’яні голови вагою у десятки тонн. Як їх перевозили без сучасної техніки? Чим обробляли камінь? Відповідей досі немає.
Письменник не приховує: саме такі загадки й змушують його знову і знову вирушати в дорогу.
Не менш емоційною стала розповідь про Перу. Про Куско, де після різкого підйому в гори повітря ніби стає удвічі менше, а кожен швидкий крок нагадує, що Анди не люблять поспіху. Про кам’яні стіни інків, між брилами яких неможливо просунути навіть лезо ножа. Про озеро Тітікака і плавучі острови Урос, де люди й сьогодні живуть майже так само, як їхні предки багато століть тому.
Індіанці нікуди не зникли
Та головна думка книги звучить значно ширше, ніж її назва.
«Куди зникли індіанці?» — запитує автор.
І сам же відповідає: нікуди.
Вони живуть у Мексиці, Перу, Еквадорі, Гватемалі. Говорять мовами своїх предків, пам’ятають своє походження, бережуть традиції та не соромляться називати себе нащадками великих цивілізацій.
Під час зустрічі Аркадій Рибак неодноразово наголошував: його книги — це не путівники. Це історії людини, яка побачила світ власними очима. Саме тому поруч із розповідями — сотні авторських фотографій, зроблених у найвіддаленіших куточках планети.
Автографи, запитання і нові маршрути
Наприкінці вечора слухачі ще довго не розходилися. Лунали запитання про подорожі, про нові маршрути, про життя сучасних індіанців, про майбутні книги.
А біля рояля, поруч із символічною дорожньою валізою, вишикувалася невелика черга за автографами.
Мабуть, це й є найкращий підсумок зустрічі. Бо хороші книжки, як і справжні мандрівки, завжди залишають після себе бажання вирушити далі — нехай навіть спочатку лише на сторінках.
Читайте також:
Під Приморським бульваром в Одесі знову шукають загублену фортецю Хаджибей (фоторепортаж)
Приморський бульвар в Одесі цього літа: археологи, зелень і сліди війни (фоторепортаж)
Фото авторки
