Звільнити Крим у 2023 році, як обіцяло військове керівництво України, так і не вдалося. Але вдалося знищити 20% кораблів Чорноморського флоту РФ і змусити агресора прибрати третину суден із Севастополя. Завдяки ракетам StormShadow росія більше не панує в Чорному морі.«Одеське життя» з’ясовувала, чому деокупація півострова відкладається і яким може бути процес його реінтеграції.
Контрнаступ та ізоляція півострова
Основною метою української армії у 2024 році, як очікується, стане ізоляція Криму під час підготовки контрнаступу. Оскільки півострів зараз є сухопутною і морською базою для значного військового контингенту росіян, знищення цього плацдарму позбавить ворога можливості забезпечувати південне угруповання військ. А «демонтаж Кримського мосту», як кажуть в українському командуванні, має змусити росіян здійснити чергове «перегрупування» і покинути Крим.
Допомогти реалізувати «кримську операцію» могли б крилаті далекобійні ракети Taurus із радіусом ураження до 500 км. Німеччина обіцяла передати їх Україні ще у квітні 2023 року, але поставок досі не було. А саме від сучасних західних ракет та іншого озброєння залежить успіх майбутнього контрнаступу і звільнення Криму.
Кримські партизани і «закручування гайок»
У 2023 році півострів Крим, попри вливання мільярдів рублів, перестав бути популярним місцем відпочинку для росіян. РФ перетворила півострів на військову базу, використовуючи цивільне населення як живий щит. Водночас найсміливіші кримчани за підтримки українських спецслужб організували партизанські групи: «Жовта стрічка», «Зла мавка», «Атеш» та інші. Підпільники проводять розвідку, влаштовують диверсії, поширюють листівки з недвозначними закликами на кшталт «Геть з України, москаль некрасивий!» і «Збережи життя, евакуюйся. Крим — це Україна».
Партизани продовжують свою тиху боротьбу, попри небезпеку і постійне «закручування гайок» у Криму, особливо щодо корінних народів. Нагадаємо, що ще 2016 року росія заборонила діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, представницького органу кримських татар. Країна-агресор проігнорувала рішення Міжнародного суду ООН від 2017 року, яким РФ зобов’язали утриматися від обмеження прав кримських татар на представництво власних інтересів і відновити роботу представницького органу. Ба більше, 2023 року окупанти й зовсім «націоналізували» приміщення Меджлісу в Сімферополі.
Підготовка до повернення Криму
Попри те, що точні терміни повернення Криму в Україну поки що не визначені, процесуально Україна до цього вже готується. За 2022 і 2023 роки Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим підготувало дані для санкцій щодо «суддів» і деяких чиновників на півострові, ремонтників «кримського мосту», учасників мілітаризації кримської освіти та російських пропагандистів.
Також Представництво разом із міністерствами, державними органами, громадськими організаціями та експертами розробляють першочергові заходи, які проводитимуться в перші дні після звільнення Криму. Це, наприклад, відновлення органів публічної влади та верифікація виданих на півострові «документів».
Обговорюється також пропозиція повернути Криму історичні топоніми, що мають тюркське походження, або старі кримськотатарські назви.
Відмова від автономії та українізація
Одне з найскладніших питань, яке доведеться вирішувати у звільненому Криму, — незаконне перебування російських громадян. З 2014 року їх прибуло на півострів щонайменше 800 тисяч осіб.
На думку адвоката Сергія Голубка, допущеного до практики в Міжнародному кримінальному суді, колективна депортація росіян була б порушенням прав людини.
— Я думаю, що потрібно розбиратися індивідуально — карати тих, хто скоїв злочини. І ухвалювати рішення щодо тих, хто там живе, виходячи з їхніх характеристик і вимог українського права, — стверджує Голубок, наводячи як приклад шлях, який обрали країни Балтії після здобуття незалежності, зокрема щодо громадянства.
За словами радника глави Офісу Президента Михайла Подоляка, після деокупації Крим втратить статус автономії. Це допоможе мінімізувати ризик сепаратистських рухів у майбутньому.
— На нас чекає не менш складний шлях, який передбачає «м’яку українізацію» і балансування між інтересами України та бажаннями національних меншин, — каже Подоляк.
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
