Хачапурі з нутеллою та хінкалі з вишнею: чим може здивувати сучасна грузинська кухня?

Увага, цей матеріал не є рекламним і відображає лише думку та смак автора.

Характер закладу

“Сулі” з грузинської перекладається як “душа”. Душевність починається з інтерʼєру. Він сучасний – лаконічний та затишний, незважаючи на великі вікна, через які ми бачимо метушню на вулиці. Мʼяке тепле світло не бʼє в очі. Відкрита кухня на першому поверсі дозволяє спостерігати за процесом приготування їжі, однак аромати, завдяки гарній витяжці, не потрапляють до відвідувачів. До того ж видно ідеальну чистоту, яка панує навколо робочих місць кухарів.

Щоб роздивитися інтер’ер – гортайте карусель за допомогою стрілок:

В закладі є ще другий поверх, звідки також відкривається гарний краєвид. Також в теплу погоду тут є площадка, але близькість шумної та завантаженої дороги – це не найкраще сусідство для затишної вечері. Всередині не дуже гучно грає сучасна грузинська музика, що добре підкреслює характер закладу і водночас дозволяє людям не кричати, намагаючись поговорити.

Читайте також: «Секретне місце» на Французькому бульварі: дуже смачне кафе у затишку та тіні

А що в меню?

Меню є лише в електронній версії. Окремі розділи присвячені хачапурі, хінкалі, стравам на мангалі – їх тут багато.

Хінкалі пропонують у девʼяти варіаціях. Поряд з класичними – з бараниною, свино-телячим фаршем – можна побачити не зовсім звичайні начинки: з грибами та картоплею, вишнями, а також міні-хінкалі в соусі. Мене зацікавила страва мама-хінкалі, яка виглядає як велика хінкалі, всередині якої знаходиться ще пʼять звичайних. Я навіть її хотіла замовити, але офіціант попередив, що готується страва 35-40 хвилин. На жаль, стільки часу на очікування в мене не було. Тож майте на увазі, що для таких страв треба мати не лише гроші, а й час.

Перелік хачапурі також радує різноманітністю. Тут до класики додали хачапурі з морепродуктами та солодкий – з нутеллою.

Порадувала присутність сациві в холодних стравах. За моїми спостереженнями, сациві готують не всюди. Салати досить стандартні – щось на зразок цезаря з куркою та з лосося, також є фірмовий грузинський овочевий та мангал-салати.

Перші страви – це три класичні грузинські супи плюс бульйон з лапшею. Гарячі страви – це лобіо, долма, оджахурі, чкмерулі, чахохбілі, чашушулі, страва від шефа мотушулі – свинина, тушкована з овочами у сметанному соусі, запечена в кеці під тістом. Ще є шашлики з усіх видів мʼяса та люля-кебаби. Також можна замовити сет на велику компанію.

Навіть лише читаючи назви страв ми відчуваємо смаки кінзи, горіхів, вершково-часникових соусів… До речі, якщо у вас є алергія на якісь з компонентів, ви можете сказати про це офіціанту і, можливо, щось із цих продуктів можна буде вилучити зі страви.

А ось із солодкими стравами щось пішло не так. Є лише традиційний для всіх одеських закладів будь-якої кухні “Наполеон”, медівник та горішки зі згущеним молоком. На жаль, не знайшла в меню чурчхели, гозінаки, пеламуші, назулі.

Звісно, в меню напоїв є багато грузинських вин та безалкогольних напоїв – лимонадів у склі або власного приготування.

Щоб подивитися меню – гортайте карусель за допомогою стрілок:

Цитати з меню:

• Міні-хінкалі в соусі чкмерулі – 160 UAH

• Кубдарі з баранини – 255 UAH

• Хачапурі “5 сирів” (з сиром сулугуні, імеретинським, дорблю, брі, пармезаном та медом) – 295 UAH

• Хачапурі з морепродуктами – 385 UAH

• Хачапурі з нутеллою – 255 UAH

• Салат по-грузинськи -165 UAH

• Лобіо – 145 UAH

• Свинина по-карськи – 205 UAH

• Харчо – 135 UAH

• Шашлик із свинячого ошийка – 230 UAH

• Сет на компанію (2,5 кг) – 2950 UAH

Окремо слід подякувати за наявність дитячого меню, хоч і невеликого. Саме в ньому я знайшла міні-версію хачапурі. Це були хачапурі по-мегрельськи та по-аджарськи. Їх я і замовила (135 грн.). Також я взяла асорті пхалі (145 грн.), порцію (3 шт.) хінкалі з вишнею (99 грн.), сациві (165 грн.), цитрусовий та малинно-бузиновий лимонади (80 грн.).

Замовлення принесли доволі швидко – пхалі через 15 хвилин, інші страви – протягом 5-10 хвилин.

Читайте також: Татар Бунар: смачна подорож до Бессарабії біля театру Музкомедії

Чесний відгук

Пхалі – традиційна грузинська закуска (в перекладі означає “все перемішано”). Її готують зі шпинату, кропиви, буряка, квасолі, баклажанів та інших овочів в якості основи з додаванням горіхів, часника, зеленої цибулі, спецій та зерен гранату. У деяких регіонах Грузії пхалі готують з риби або мʼяса. Взагалі відомо більше двох сотень рецептів страви. До речі, іноді можна побачити або почути слово “мхалі” замість “пхалі”. Так ось, майте на увазі, що це перекручена росіянами назва, тому що слово “пхалі” їм видається немилозвучним.

На жаль, пхалі в цьому закладі мені не сподобалися. У ресторані їх подають у трьох основних смаках – з буряка, зі шпинату та з квасолі. І якщо на смак бурякові були нормальні, то шпинатні та квасолеві були дуже гіркими. Таке враження, що в них додали багато гірких горіхів або дуже багато якоїсь гіркої спеції. До того ж у страві не вистачало зерен гранату, хоча на фото в меню вони були присутні.

Сациві. Справжній сациві готують із фазана. Але зараз навіть у Грузії залишилось не так багато фазанів, тому зазвичай в ресторанах ми бачимо сациві з курки – економваріант, або трохи дорожчий – з індички. Головна прикраса страви – це ніжний горіховий соус, яким заливається мʼясо. Бажано, щоб воно добре просочилося, тоді й страва буде смакувати. Отже, найважливіший інгредієнт – якісні горіхи. І саме тому найсмачніший сациві – це вчорашній, вистояний. У “Сулі” подають смачний сациві. Не забудьте до нього взяти шоті, щоб вимачати ним залишки соусу.

Хінкалі з вишнею. Дуже несподівані, як на мене, хінкалі з українським відтінком. До них пропонували подати сметану, але я вирішила оцінити їх “натуральний” смак. Він виявився приємним, мʼяким, не дуже кислим й не занадто солодким. Тісто доволі щільне і вишневий сік не витікає, водночас воно ніжне та еластичне і не важке. Тверда п’ятірка.

Читайте також: Українська та Вегетаріана: де в Одесі скуштувати піцу, якою пригощали Держсекретаря США

Приємний післясмак

Офіціантка, коли прибирала стіл, запитала, чи все мені смакувало. Я чесно відповіла, що з пхалі щось не те. Дійсно, я лише трохи їх спробувала. Через декілька хвилин вона принесла в якості вибачення торт “Наполеон”. Вона сказала, що, дійсно, вони спробували закуски, і вони виявилися не такими, як треба. А “Наполеон”, як і сациві, я понесла додому, адже і так зʼїла забагато.

“Сулі” сподобався по багатьом параметрам, хоча йі не все було ідеально. Але, однозначно, в цей заклад я ще повернусь, щоб спробувати страву від шефа, кубдарі з баранини та мама-хінкалі. І нехай в Грузію зараз потрапити нелегко, її смаки нагадують нам про гостинність та красу цієї прекрасної країни.

Читайте також: Не гірше ніж в Італії: що смачного пропонує новий ресторан у старому Пасажі