«Одеське Життя» розповідає як живеться українським біженцям у Франції у місті Мюлуз округу Ельзас.
До 24 лютого вони були звичайними людьми: працювали, вели бізнес, виховували дітей. Сьогодні цей звичний спосіб життя докорінно змінився. Хтось був змушений покинути свій будинок, у когось його просто не стало.
Малюнок української дитини на виставці, присвяченій біженцям всього світу, м. Мюлуз
Перші кроки інтеграції
Приїхавши до Франції, українським біженцям насамперед слід зареєструватись у місцевій префектурі. Там ви отримаєте статус тимчасового притулку на півроку, який можна продовжити, та паспорт. У Франції новоприбулим ще видають чеки від Червоного хреста на двісті п’ятдесят євро, за якими можна отоварюватись у деяких магазинах.
Також кожному українцю надається соціальний працівник, який допомагає з оформленням усіх необхідних документів, походами до лікаря, реєстрацією на біржі праці, оформленням на мовні курси.
Якщо ви не здатні винаймати житло самостійно, вам зобов’язані це житло надати. У Франції існує безліч організацій, які займаються біженцями, зокрема з України. У випадку автора статті, соціальне житло їм надали у місті Мюлуз.
Місто Мюлуз.
Соціальне житло знаходилося практично за два кроки від історичного центру міста, поряд – залізничний вокзал, та транспортна розв’язка. У кімнаті був умивальник, душ та необхідні меблі. Кухня – загальна, на першому поверсі. Також був зал для спільного відпочинку, з диванчиком, кріслами та тенісним столом. У теніс, щоправда, за півроку так ніхто і не грав… Курити виходили на вулицю, спільна кухня дозволяла заводити контакти, зрештою, ми всі перезнайомилися, дехто навіть потоваришував.
Насамперед після оформлення статусу тимчасового захисту вимушеному переселенцю оформляють соціальну допомогу від OFFI. Але оскільки цю допомогу потрібно чекати протягом місяця, організація Aleos взяла на себе функцію першої підтримки і раз на два тижні видавав по сто євро на людину. Враховуючи талони на їжу плюс благодійний фонд, який організувала наша землячка, Ольга Павлова, яка живе у Франції вже років п’ятнадцять, ми могли жити гідно. У цьому фонді нам видавали продукти, предмети гігієни, речі, посуд, хто мав свої квартири – меблі та побутову техніку.
Посередині – Ольга Павлова, директор Асоціації ОльгаЕльзас з українками на Дні Незалежності.
Соціальна підтримка
Через місяць українським біженцям надається фінансова допомога від OFFI у розмірі 420 євро. Вона триває перші півроку перебування у Франції, потім сума зменшується вдвічі. Соціальне житло не надається безкоштовно, але його оплачує інша організація – CAF.
Приїхавши до Франції, кожен біженець має право на безкоштовну медичну допомогу, яку покриває сертифікат, у тому числі стоматолог. Також вам можуть зробити тут інвалідність, але на це потрібно багато часу. Хто потребує окулярів, тому перші роблять безкоштовно, другі умовно коштують 50 євро. Автору статті окуляри, загалом, коштували приблизно 400 євро. Але все компенсувала страховка.
Будьте готовими до труднощів, пов’язаних із особливостями французького менталітету. Наприклад, якщо вам призначено рандеву (зустріч), ви не повинні на неї спізнюватися. Французька бюрократія змусить понервувати навіть саму врівноважену людину. Вам повинні оформити банківську картку, тому що тією картою, яку ви отримаєте від OFFI, можна тільки розплачуватися за товари: переказати гроші або перевести в готівку їх не можна. Однак і тут багато українців знайшли вихід: хтось переводить у готівку гроші з карти за допомогою знайомих французів, які можуть купити на карту продукти або бензин.
Багато українців знайшли вихід із банком, просто купивши банківські картки такого типу, як український monobank за 20 євро у найближчій тютюновій лавці.
Проблеми біженства
Проблем тут безліч: небажання давати людям нормальне житло, роботу, допомагати на різних рівнях, зокрема психологічно. Штатного психолога в організації немає, тому кожен плаче у своїй кімнаті наодинці із собою, або лається у стіни, надивившись новин з України.
Вже чотири місяці авторка чекає, поки їй відкриють банківський рахунок. Банк навіть підписав договір і видав картку, але пінкод досі не прийшов. Щоб терміново вирішити свої проблеми, ви не зможете просто прийти в організацію, яка займається біженцями, на прийом. Спочатку потрібно додзвонитися або зареєструватися на сайті, щоб вам призначили час зустрічі.
Усі біженці реєструються на біржі праці, але знання французької про роботу можна лише мріяти. Декому вдалося попрацювати на збиранні винограду, хтось робив ремонти, хтось влаштувався на завод.
Українці з французами за обідом на зборі винограду.
Також можна записатись на професійні курси від організації APFA. Протягом восьми місяців ви можете здобути спеціальність у галузі будівництва, ресторанного чи готельного бізнесу, навчитися флористиці та іншому. Весь час навчання займає переважно практика. П’ять днів на тиждень з 9.00 до 17.00 ви навчатиметеся спеціальності та отримуватимете за це стипендію у розмірі 685 євро. Для того щоб вступити на курси, необхідно скласти кілька іспитів. У випадку з будівельними спеціальностями потрібно буде здати математику та французьку (мотиваційний лист). У результаті ви отримаєте сертифікат та гарантоване працевлаштування.
Почали цінувати життя в Україні
Виявляється, в Україні є багато хорошого, до чого ми звикли і не помічаємо, вважаючи за норму. Так, на батьківщині можна зайти до будь-якого банку і за п’ять хвилин відкрити рахунок, піти до лікаря та потрапити на прийом цього ж дня. Тут і того й іншого можна чекати місяць.
Так, один із знайомих автора у прямому сенсі мало не помер від серцевого нападу, бо зустріч із лікарем відкладалася два місяці. Ще одна знайома була змушена переїхати до Німеччини, бо належної лікарської уваги вона так і не отримала.
В Україні є адміністративні центри, де за десять хвилин ми можемо оформити ФОП та будь-які документи; держава в додатку Дія, онлайн-навчання та багато іншого. Вдома ми щось являли собою, мали професії, репутацію, повагу. Тут, найчастіше, більшості буде все одно на те, хто ви і звідки, окрім вашого соцпрацівника та деяких освічених громадян.
Деякі біженці стикаються з ворожими поглядами, невдоволенням та зарозумілістю. Багато біженців відчувають зневіру, роздратованість, втому. І дуже хочуть додому.
Радості життя
Але українці, незважаючи на всі труднощі, знаходять радості у житті та заняття до душі. Багато хто знайшов себе у волонтерстві, хтось займається саморозвитком, діти – навчаються, хтось намагається робити бізнес.
Наші співвітчизники ходять на мітинги, влаштовують концерти та вистави, відкривають виставки, їздять на прогулянки гуляти у різні міста Ельзасу, ходять у басейн, катаються на велосипедах, влаштовують пікніки на природі та пригощають один одного смакотами, готують борщ та вареники, ходять у ліс гриби.
Українка з новонародженою дитиною на мітингу на підтримку України в м. Гебвіллер.
Незабаром – Різдво, і у Франції вже скрізь стоять ялинки, прикрашаються вітрини магазинів, люди готуються до новорічних свят. А біженці, дивлячись на цю святкову атмосферу, згадують Україну і вважають, що немає кращої за країну нашої рідної неньки. Вони відправляють посилки додому, висилають гроші друзям і мріють про те, що колись, можливо наступної весни, вже зможуть ступити на рідну землю, повернуться до своїх міст і будинків, до своїх рідних та близьких, до своєї роботи та звичного способу життя, хай навіть тепер назавжди зміненому війною.
Саме за кордоном їм прийшло розуміння, що Україна є унікальною і люди пишаються тим, що вони – українці. Тепер вони знають, що українці – одна з найбагатших, найдобріших, найрозумніших та найсильніших націй у цьому світі. Тому що кожен з нас, де б він зараз не знаходився, і хоч би що робив – перебуває на своєму незримому посту і робить свій внесок у майбутнє нашої країни.
Благодійний ярмарок українців до Дня незалежності, м. Pfastatt, Асоціація ОльгаЕльзас.
Матеріал підготувала Анна ЛІТМАН
На заголовному фото: Святкування Дня Незалежності України у м. Pfastatt, Асоціація ОльгаЕльзас
