«Одеське життя» продовжує знайомити своїх читачів з інформацією з перших шпальт провідних світових видань про війну в Україні.
Що ж привернуло увагу західної преси у неділю, 13 листопада 2022 року?
Головні теми:
- Відступ Путіна перетворює Херсон на місто радості. Херсонці святкують відхід росіян;
- Один із муралів, який приписують Бенксі, що з’явився під Києвом;
- Німецька зброя рятує життя. Зимової допомоги просить і новий посол України Макеєв;
- США підтримуватимуть Київ, скільки буде потрібно;
- Путiн – страх бити вбитим. Три причини чьому він не поїхав на самміт G20.
«The Observer»
«Звільнений»
Підпис під фото: Радісні херсонці, оповиті прапорами України, роблять селфі та квітами вітають війська-визволителі, які повернули місто після відступу російсько-окупаційних військ.
«Розбіглися, як козли: через вісім місяців селяни святкують визволення»
Люк Хардінг, перший репортер, який дістався до Мілово на Херсонщині, почув, як спецназ увірвався до села, а російські війська підірвали школу перед від’їздом.
Лікуючі херсончани, укутавшись в українські прапори, роблять селфі та зустрічають квітами визвольні загони, які повернули місто після відступу російських окупаційних військ.
О 5-й ранку в середу (9 листопада – ред.) Сергій Мельников почув шум на вулиці. Російські солдати, що жили в будинку навпроти – номер шість по вулиці Шевченка, збиралися їхати.
Вони окупували село Мілове на півдні Херсонської області протягом восьми довгих місяців. Тепер їх було знято в рамках принизливого відходу з правого берега Дніпра та міста Херсона.
«володимир путін сказав, що росія тут буде вічно. У результаті вони пішли за п’ять хвилин і розбіглися, як козли», – сказав Мельников газеті «Observer», першій газеті, що дійшла до Мілова після її звільнення пізно ввечері в четвер. Він додав: путін хотів нас убити. Він закінчив тим, що зруйнував свою країну. Відступ росії з Херсона – це величезний провал».
Мельников відкрив сусідню хвіртку і показав відкритий сарай, де росіяни готували собі їжу та тусувалися вечорами. Вони залишили по собі фарфорові кавові чашки, недопалки та скляну банку з помідорами. Навколо валялися сміття та зелені армійські пайки. «У них була радіостанція з антенами, і вони використовували комору для зберігання своїх мінометів», – сказав він.
Останні хвилини окупації були пофарбовані мстивістю. На зворотному шляху російські війська підірвали сільські школи та дитячі садки, де вони жили, та зруйнували радіощоглу. У суботу дитяча нагадувала бетонну купу; вивіска зовні говорила: «Міни».
Вони підірвали перехід Мілового через притоку Дніпра та інші ключові об’єкти інфраструктури.
Український спецназ прибув у ніч проти четверга. До ранку п’ятниці жителі вивісили синьо-жовті прапори та святкували свої перші години волі. Вони обіймали українських солдатів з жовтими нарукавними пов’язками та пропонували їм домашню випічку.
«Наші хлопці – герої. Бог про нас подбав», – розповіла свекруха Мельникова Людмила. «Це було важко. Я не отримував ні пенсії, ні пігулки від тиску».
Подібні сцени тріумфування були і в Херсоні, захопленом Москвою в перші дні березня. Місцеві жителі танцювали навколо багаття біля будівлі облдержадміністрації, співали патріотичні пісні та скандували «З-С-У» – ініціали збройних сил України, що перемогли.
Останні кілька днів стали катастрофою для Москви. Вони розуміють, що зухвалий військовий план путіна щодо завоювання України зазнав невдачі, оскільки він був пронизаний зарозумілістю і божевільним розумом.
Його армія не змогла захопити Київ та Харків. Тепер він втратив контроль над своїм єдиним функціонуючим великим містом. Весною демонстранти протестували проти російського правління і в п’ятницю знову вийшли на вулиці, радіючи його занепаду.
Відступ росіян минулого тижня був необхідний, про що заявив невдалий міністр оборони путіна сергій шойгу. Останні солдати вивели з ладу Антонівський міст, який Україна обстріляла поставленими США ракетами Хімарс, і в паніці перейшли через понтонний перехід. Підірвано ще один міст на Каховській ГЕС, що веде до окупованого міста Нова Каховка.
То були історичні сцени. Проте це далеко не кінець. У п’ятницю над Дніпром пролунали гучні хлопки. Російські солдати, багато з яких нещодавно мобілізовані, рили оборонні позиції на лівому березі. Дві армії тепер протистоять одна одній на водному просторі, що тягнеться на сотні кілометрів. росія, як і раніше, контролює південну частину Херсонської області і сухопутний коридор, що веде до Маріуполя та східного Донбасу.
У Мілові Сергій Демчук вказав через Дніпро на територію, контрольовану росією, всього за вісім кілометрів від неї. У серпанку виднілося село Горностаївка, на іншому березі Каховського водосховища. Звідкись поблизу пролунав свист української ракети «Град», випущеної по російських військах, що відходять. «До вибухів звикаєш, – сказав Демчук. Його дружина Олеся сказала: «Ні. Це жахливо».
Велика колона української техніки, у тому числі кілька танків Т-72, котила осіннім пейзажем чорних полів соняшника. Грунтова дорога йшла повз покинуті російські окопи і купи артилерійських снарядів. Росіяни залишили розбиті бойові машини піхоти. Розбиті цивільні автомобілі з літерою «Z» – літерою, що означає невпевнене вторгнення Путіна, – валялися у трав’янистій канаві.
Українські солдати були в ейфорії.
«Наш моральний дух захмарний. Ми знаємо, чому ми боремося. Це наша земля», – каже 28-річний Сергій.
Він сказав, що його рідне місто Олешки – через річку від Херсона – все ще перебуває під російською окупацією. «Ми повернемо Олешки і все інше», – передбачив він. Поруч з його блокпостом стояли два спалені російські танки та будівля сільради, на древку якої – український прапор.
Мельников сказав, що спочатку в селі проживало 1000 осіб. Від 300 до 400 залишилися після російського захоплення. Він сказав: «Ми запитали їх, чому вони прийшли.
Вони відповіли: «Щоб покращити ваше життя». Коли вони вийшли, ми повернулися на 30 років назад. Зараз у нас немає ні світла, ні газу, ні води. Всі розорилися, а роботи немає. Замість того, щоб воювати, путін міг би полагодити дороги та лікарні у власній країні».
Першими ворожими військами, які дислокувалися в Миловому, були російські ставленики з так званої Донецької народної республіки (ДНР). Їхнього командира вірменського походження було звільнено за незаконний продаж бензину, виділеного для його транспортних засобів. «Наступна партія була гіршою. Вони вдиралися в магазини та будинки, шукаючи алкоголь. Вони сказали, що хочуть випивки та дівчат. Вони були брудні, недоглянуті, часто п’яні», – сказав Мельников.
«Як волоцюги. Вони вкрали все, що могли»
У місті Херсон та в інших населених пунктах росіяни катували та страчували мирних жителів, зокрема поліцейських, колишніх бійців та державних службовців. Мельников сказав, що вони заарештували двох підлітків у березні після того, як вони зірвали три нові російські, комуністичні та прапори «ДНР» з радянського військового меморіалу. «Офіцер поставив їх до стіни і вистрілив над їхніми головами. У покарання їх змусили рити окопи», – сказав він.
За його словами, близько 10 селян активно співпрацювали з росіянами. Одна, Тетяна Суржик, стала новим промосковським «мером». Вона порадила бійцям, де вони можуть жити, і дала їм адреси порожніх будинків. За його словами, минулого тижня колаборанти виїхали з солдатами. Серед них була місцева жінка, яка закохалася в російського офіцера і вийшла за нього влітку, додав він.
Кілька людей були учасниками опору. Мельников сказав, що сидітиме на своєму даху – з видом на подвір’я гусей – і дивився, як російська військова техніка прокочується повз. Сину, який проживає в місті Дніпро, він надіслав мобільним телефоном координати. Потім він передав їх українській армії. «Одного разу я помітив російську реактивну систему залпового вогню. Я відправив повідомлення. Все сталося дуже швидко. Через десять хвилин вона була знищена», – сказав він.
Спроба путіна принести «русский мир» у Милове тривала 245 днів, зазначив він. «Я був тут від початку і до кінця. Що мене вразило, так це те, скільки воїнів путіна не були знайомі з туалетами та асфальтовими дорогами.
«Приїхали, сказали, що ми нацисти. Коли вони пішли, усім було зрозуміло, що вони нацисти. Вони все зруйнували».
«Sunday Times»
«Відступ путіна перетворює Херсон на місто радості»
Херсонці святкують відхід росіян. Звільнені махають прапорами, але розповідають про тортури та бояться розправи.
На першій шпальті фотографія двох усміхнених жінок в українських прапорах, які святкують відступ росії з Херсона. У газеті йдеться, що виведення військ є найганебнішою поразкою президента росії володимира путіна з початку війни в Україні, і додає, що це «можливо, найбільше особисте приниження за його 22-річне правління».
«Corriere della Sera»
«Дівчина балансує на обломках»
«Один із муралів, який приписують Бенксі, що з’явився під Києвом»;
«росія загрожує Києву. Путін звинувачується своїм гуру»;
Бородянка: «Мурал Бенксі про руїни війни»;
Репортаж із Херсона «Без світла і води, але настав час для радості»;
Україна – Зеленський: ми повернемо Донбас і Крим.
Данія «Morgenavisen Jyllands-Posten»
«Битва під Херсоном виграна. Але війна триває»
Німеччина «DER Tagesspiegel»
«Німецька зброя рятує життя»;
Зимової допомоги просить і новий посол України Макеєв;
США підтримуватимуть Київ, скільки буде потрібно.
Новий посол України Олексій Макєєв хотів би, щоб Німеччина взяла на себе більший контроль над постачанням зброї до його країни.
«Німецька зброя рятує життя», – сказав він Tagesspiegel у неділю. Чим швидше буде виграно цю війну, тим менше влучень буде в Україні.
Федеративна Республіка вже кілька разів брала на себе провідну роль, наприклад під час головування в G7 з координації допомоги. Окрім того, Німеччина стала першою країною, яка поставила зенітні комплекси Україні. «Лідерство – це набагато сильніше слово, ніж фраза «не дій наодинці», – сказав Макєєв.
Канцлер Олаф Шольц (СДПН) відхиляє постачання танків Leopard 2 на тій підставі, що Німеччина не має діяти поодинці.
Макєєв є наступником скандального посла Андрія Мельника. Тепер він хоче переконувати більше, ніж тиснути на своїй новій посаді. «Набагато краще, якщо питання постачання зброї та захисту України розглядатиметься не як предмет суперечки, а як сімейне питання», – сказав Макєєв. «Україна – член сім’ї». «Нам терміново потрібні генератори та трансформатори».
Політик ВДП Марі-Агнес Штрак-Циммерманн сказала Tagesspiegel: «Посол правий. Бойова машина піхоти Мардер, наприклад, була б правильним засобом для успішного відтиснення російських позицій, особливо на південному фронті».
Танк працює взимку по мерзлому ґрунту. Як тільки земля навесні розморожується, користуватися нею стає важче, заявив голова комітету з оборони в Бундестазі.
Глава парламентської групи СДПН Рольф Мютценіх закликає до додаткових дипломатичних зусиль, щоб покласти край війні в Україні. «Я хотів би, щоб про дипломатію говорили стільки ж, скільки про постачання зброї», – сказав він газетам Neue Berliner Redaktion. Йдеться не про «договори з росією через голови України». Але про це треба говорити з урядами, які ще можуть мати певний вплив на путіна.
США пообіцяли продовжити підтримку України У кулуарах саміту АСЕАН у Камбоджі держсекретар США Ентоні Блінкен зустрівся зі своїм колегою Дмитром Кулебою. Блінкен підкреслив, що безпека, гуманітарна та економічна допомога продовжуватимуться «стільки, скільки це необхідно». США сповнені рішучості допомогти Україні захищати, замінювати та ремонтувати критично важливу інфраструктуру.
Кулеба закликав міжнародне співтовариство Південно-Східної Азії АСЕАН закликати росію продовжити зернову угоду, термін дії якої спливає. Вона має вжити всіх можливих заходів, «щоб росія не грала зі світом у голодні ігри».
Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган відданий мирному діалогу між росією та Україною. «Ми працюємо над створенням тут мирного коридору, як ми це зробили із зерновим коридором», – сказав Ердоган, повідомляють турецькі ЗМІ. Думка України важлива.
Державна телекомпанія TRT також цитує його слова: «Схоже, що Захід і США зокрема нескінченно атакують Росію. Звичайно, перед лицем цього Росія чинить великий опір.
«Aftonbladet»
«путiн – страх бити вбитим»
Три причини: Ось чому він не їде
володимир путін любить поширювати образ себе як жорсткого та мужнього лідера. Але він не наважується зустрічатися з іншими світовими лідерами, коли на Балі відбувається саміт G20. Цілком ймовірно, що за цим стоять російські невдачі у війні, міркування безпеки та колишнє приниження.
Незважаючи на тиск із боку західних країн з метою портувати російського президента або навіть виключити росію з групи G20, сторона саміту, що приймає, Індонезія відмовилася відкликати своє запрошення путіну.
Тим часом президент Джо Байден заявив, що відмовляється сидіти в одній кімнаті з Путіним, окрім вести переговори про звільнення американців, які перебувають в ув’язненні в росії.
Організатори уникли прямої конфронтації путіна з іншими світовими лідерами, оскільки російський президент заявив, що не приїде на зустріч із найбільшими економіками світу. Натомість їде міністр закордонних справ Сергій Лавров.
Путін не назвав жодних причин неприїзду, але, певно, їх кілька.
Ризик бути вбитим
путін подорожував дуже рідко з того часу, як він вторгся в Україну в лютому цього року, і лише в дружні країни. Імовірно, російський президент побоюється, що США чи хтось інший може створити команду з ліквідації, щоб усунути путіна з дороги в країні, де він сам не має повного контролю за безпекою.
Остракізм та приниження
путін навряд чи забув, як із ним поводилися на зустрічі G20 в Австралії 2014 року після анексії Криму. Західні лідери особисто відчитали його та заморозили так, як російський президент точно не звик. Принижений та розгніваний путін скасував свою участь і пішов достроково.
Напередодні зустрічі на Балі західні лідери вже обговорювали плани заморозити та принизити путіна, щоб показати свою огиду на війну росії в Україні.
Кажуть, що путін подумував про те, щоб бути присутнім на якійсь зустрічі у цифровому форматі, але навіть тоді західні лідери погрожували бойкотувати його.
Ризик спроби державного перевороту після невдач у війні
Усередині країни зростає невдоволення тим, як путін веде війну. Такий ізольований лідер, як путін, усюди бачить ворогів. Якщо він поїде на інший кінець земної кулі на кілька днів, зростає ризик того, що сили в Кремлі змовляться замінити його. Принаймні це може бути побоюванням, яке живить путін.
Його останнє рішення залишити український Херсон – ще одне нагадування про те, як погано росія веде війну. Російські військові блогери-націоналісти називають це рішення зрадою. У той час як багато простих росіян сподіваються, що відступ дозволить вижити їхнім синам і бійцям на фронті.
Україна відреагувала на заяву росії та попереджає, що це може виявитися пасткою. Повідомляється, що російські солдати змінили форму на цивільну, але залишились у місті.
Що може свідчити військову стратегію росії. Однак більшість ознак вказує на те, що росіяни віддають перевагу організованому відступу, а не втечі з Харкова у вересні, де вони були змушені залишити велику кількість зброї.
Як би там не було, офіційна заява путіна є серйозною невдачею. Херсон був однією з областей, незаконно анексованих росією восени, і місто вважалося «російським навіки».
Відступ міг стати першим кроком росіян у спробі укласти перемир’я на зиму.
Зрозуміло, що російська армія хаосу і потребує перепочинку. Новобранцям потрібна належна підготовка. Останнім часом було багато повідомлень про те, що молодих людей відправляють прямо на фронт без зброї, лише після кількох днів навчання. Там вони мруть, як мухи.
Навіть для такого диктатора, як путін, є межа того, скільки втрат він може зазнати без зростання гніву та опозиції російського народу війні. Перевірити будь-які цифри неможливо, але різні західні джерела стверджують, що росіяни втратили вбитими та пораненими 100 тисяч людей. Що особливо деморалізує мажоритарність в армії, де верхівка бійців навіть не розуміє, за що воює.
З українського боку також втрати великі. Але є надзвичайно сильна мотивація захищати країну від агресії російської держави. Таке ставлення може означати різницю між поразкою та перемогою.
Ізраїль «HAARETZ»
«Місцева мешканка обіймає українського солдата, коли люди святкують після відступу Росії з Херсона, у центрі Херсона, Україна в суботу».
«The New York Times»
«Гуманітарні проблеми у Херсоні, Україна. Незважаючи на радість міста, у ньому не було ні тепла, ні води, ні електрики»;
«Україна не сигналізує про уповільнення наступу взимку»
Коли тріумфуючи українські війська ставить свій національний прапор над Херсоном після всебічного відступу росіян, вони не подають жодних ознак того, що припиняють наступ на зиму або дозволяють війні зайти в глухий кут.
На сході українські сили продовжують просуватися вперед і відображали неодноразові спроби росії захопити такі міста, як Бахмут та Павлівка, внаслідок чого за повідомленнями загинули сотні російських солдатів. На півдні вони завдають ударів глибоко в тилу росіян, завдаючи ударів по московським військам до того, як вони встигають влаштуватися та побудувати оборону на східному березі Дніпра, навпроти Херсона.
І з боку військ на місцях та близьких до них добровольців з’являється все більше натяків на те, що українці готуються до нового сухопутного наступу між цими двома фронтами на південь через Запоріжжя у бік Мелітополя, кидаючи виклик Росії, яка утримує всю територію. південний район, який він захопив під час вторгнення, що розпочалося у лютому.
«Логіка війни полягає в тому, щоб не зупинятися і якимось чином продовжувати рухатися вперед», – сказав старший лейтенант Андрій Михейченко, командир протитанкового підрозділу, який обороняє бойове місто Бахмут на сході Донбасу.
Підготував Сергій Чернявський
