Вона заспівала відразу, не за розкладом, коли всі ще збиралися біля воріт старої території. Сиділа вона на гілці, прямо над брамою.
– Ви на екскурсію?
Кілька людей кивнули, але одна жінка твердо сказала:
– Ми з дітьми на концерт…
Всі здивувалися, а вона продовжила:
– На «Пташиний концерт під сакурами».
Співачка знову защебетала. У цей момент з’явився наш екскурсовод – провідний науковий співробітник відділу екологічної освіти Нижньодністровського національного природного парку, кандидат біологічних наук, доцент Сергій Курочкін. Він одразу її впізнав.
– Це горихвістка, яка нещодавно прилетіла до нас з Африки і незабаром самочка відкладе в гніздо 5-6 блакитних яєць.
Нові історії старого ботсаду
Екскурсія ботанічним садом з орнітологом розпочалася. Цій старій території за два роки виповниться 160 років. Вона всього на ці два роки молодша за наш університет. Але найстарішому дереву, платану, що росте в самому центрі саду – цілих 190 років.
Є в ботсаду і новинки – двадцять років тому тут посадили дві сакури, які виросли у досить розлогі дерева, під якими можна зробити чудову фотосесію. Прямо під японськими деревами розгулюють фазани, з якими зробити фотосесію набагато складніше.
Хто живе в ботсаду та околицях? Без орнітолога – не розібратися
Поки ми прогулювалися, горихвістка не відставала, продовжувала нам співати свої пісні, а Сергій Курочкін звернув нашу увагу на небо:
– Дивіться, ворона ганяє чеглока. Чеглок – це невеликий сокіл, один із соколиних нашого узбережжя. Ще у нас зустрічаються сапсани та боривітри.
Чесно вам скажу, без орнітолога, ми б ніколи не звернули уваги на ці виразні сцени з життя птахів.
Ми підійшли до урвища мису Малий Фонтан. З високого (140 метрів над рівнем моря) берега біля огорожі ботсаду можна за хорошої погоди спостерігати полювання дельфінів за косяками риби. А ще: бакланів, гагар, пірникоз та декілька видів мартинів. Іноді з’являються лебеді та качки. Сезонно пролітають перепели та пелікани двох видів: рожеві та кучеряві.
Зрештою, ми прийшли на галявину – імпровізовану аудиторію. Тут, зручно розмістившись на дубових лавах, виготовлених з повалених ураганом деревах, можна спокійно і довго слухати пташиний хор. Ось, заспівала велика синиця, за нею – припутня, потім вступають граки і сойки. Також тут живуть сирійський дятел та шпаки. Вже прилетіли до нашого міста зозулі.
Нині багато весняних птахів: зяблик, садова вівсянка. Перелітні маленькі пташки – два вівчарики: весняний та ковалик, і дві мухоловки: строката та білошия. Але найкрасивіше співають кропив’янки. Послухати пташиний концерт гілці прийшли не лише люди, а й білка з білченятами.
Ботсад – казкове місце і його історії також нагадують казки. 150 років тому Варшавський університет подарував нашому університету два саговники – дві тропічні рослини, ровесників динозаврів. Півтора століття вони спокійно росли в оранжереї Ботсада. Аж раптом у 2014 році чоловічий екземпляр випустив тичинку – стробив. А навесні 2023 року, в іншої, жіночої особини з’явилася «квіточка». В результаті ботаніки отримали 150 насінин, з яких вони вирощують нові саговники, які планують висадити в інших оранжереях. Таке ось – «ботдиво»!
Насамкінець хочу зауважити, що на старій території Ботсада немає вільного відвідування, вона вважається заповідником. Сюди можна потрапити лише через такі заходи, як екскурсії. Натомість одеситам та гостям міста обіцяють проводити екскурсії все літо щосуботи. Тут можна буде не лише слухати та дивитися на птахів, а й займатися малюванням, та й просто споглядати це райське місце міста.
Читайте також: Лавандовий лабіринт, колекція гортензій та екзотичні рослини: що ще можна знайти в Одеському ботанічному саду (фото, видео)
