Чи на часі, коли йде війна і значно руйнуються природні ландшафти, категорично забороняти використання для створення лісосмуг та відтворення лісів певних видів дерев? Мабуть, що ні. Але у міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України вважають інакше. Тому і видали 3 квітня 2023 року наказ № 184 «Про затвердження Переліку інвазійних видів дерев із значною здатністю до неконтрольованого поширення, заборонених до використання у процесі відтворення лісів». Він наробив великого галасу і за пів року, під тиском громадськості та представників лісового господарства, був скасований. Але проблема з порядку денного не пішла.
Які види можуть опинитись поза законом?
Отже, у наказі мова йшла про заборону 13 видів:
- айлант найвищий;
- аралія маньчжурська;
- в’яз низький;
- гледичія колюча;
- горіх чорний;
- дуб червоний;
- каркас західний;
- клен ясенелистий;
- маслинка вузьколиста;
- павловнія (види та гібриди);
- робінія звичайна;
- черемха пізня;
- ясен пенсільванський.
Ці дерева було завезено на територію сучасної України з різних куточків світу, переважно з Америки, ще позаминулого або минулого століття. Тоді ж їх почали активно висаджувати. І багато видів настільки вдало натуралізувалися, що стали своїми. Наприклад, символ Одеси біла акація (яка правильно називається «робінія псевдоакація», а також відома як «колюча акація») – це цінна медоносна, лікарська, ефіроолійна, декоративна рослина. Вона дуже поширена на всій території України, але теж потрапила до списку інвазійних.
Перелік небезпечних інвазійних видів склали в Україні не просто так. Він з’явився відповідно до «Стратегії біорізноманіття ЄС до 2030 року. Повернення природи у наше життя». Однією з причин втрати біорізноманіття в цьому документі розглядається саме наступ інвазійних видів – вони витісняють місцеві. Тому Стратегія має на меті мінімізувати та, де можливо, усунути проникнення та натуралізацію чужорідних видів у природні оселища ЄС. На порядку денному – боротьба із натуралізованими інвазійними чужими видами та зменшення кількості охоронюваних видів, яким загрожують інвазійні, на 50 %. Мета дуже амбітна, але в ЄС звикли все добре прораховувати, бо дерева і все, що з них або за їх допомогою виробляється, є суттєвою складовою сучасної економіки. Тому різких кроків не роблять. З 27 держав-членів Євросоюзу тільки 5 прийняли рішення щодо робінії псевдоакації, що вона інвазійна. Нема в Європі заборони щодо висадки червоного дуба.
Ще одна важлива причина прийняття Стратегії – глобальна зміна клімату. І це стосуються не лише західних держав. Значно більше вплив глобального потепління на довкілля і економіку відчувають менш розвинені країни, і особливо аграрні держави. На їх території значні площі природних середовищ втрачені та зайняті сільським господарством. В Європі лідером серед таких держав є Україна. 54 % розораності наших територій є не лише сумним рекордом для Європи, а й для всього світу. Ще у 2020 році українці відчули силу природних катаклізмів, викликаних глобальними кліматичними змінами. Так, саме того року відбулись наймасштабніші пилові бурі після 1926 року, на сході України вперше пройшли дуже потужні смерчі.
Чужі кращі за своїх?
На думку голови Товариства лісівників України, академіка Лісівничої академії наук України, завідувача кафедри Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП України) Юрія Марчука, степ – це специфічний кліматичний регіон. Наші рідні, аборигенні види, такі як «дуб черешчатий» (дуб звичайний), сосна звичайна, ялина європейська, ясен звичайний в цій зоні почуваються некомфортно і часто гинуть від посухи, пилових бурь. Тому й почали в Україну завозити дерева – інтродуценти, які за короткий проміжок часу могли зайняти територію, закріпити ґрунт, створити густі насадження. Клен ясенелистий моментально зайняв територію у рівчаках, балках, бо у нього потужна коренева система, і коли земля «повзе», він її скріплює. З’явилися також ясен пенсільванський, гледичія триколючкова, робінія псевдоакація, яка зокрема, забезпечує потребу у деревині та є прекрасним медоносом (тобто ці види дуже перспективні для створення захисних насаджень). Нікого не може витіснити й дуб червоний. Жолудь дуба важить всього десять грамів, він не літає, він падає на землю під деревом! І наука має докази, що під насадженнями дуба, який штучно посаджений плантацією, навіть його рідний підлісок до 3 років живе, а далі пропадає. Це специфіка таких насаджень, які далеко не крокують.
Саме лісосмуги з витривалих дерев спроможні зупинити вітрову ерозію, працюють як водонакопичувачі. І за оцінками науковців, додають 3-5 центнерів врожаю зернових. Це дуже важлива обставина для ефективного відновлення країни після війни. Аби захистити родючі лани, лісосмуги треба відновлювати тими видами дерев, які спроможні вистояти у спекотному кліматі за відсутності вологи. Особливо на півдні нашої країни, де потепління йде досить швидко.
Здивували фахівців і рекомендації екологів міністерства захисту довкілля та природних ресурсів щодо видів дерев, якими треба замінити ті, що забороняють. Наприклад, вони радили висаджувати берези, що потребують великої кількості води, не мають щільної крони та погано почуваються у лісосмугах. Радили звернути увагу на сосни. Хоча ще 2013 року за даними Національного екологічного центру України було офіційно визнано, що соснові ліси степової зони є найбільш пожежонебезпечною категорією лісів України.
Щодо економічного аспекту, багато питань ставили бджолярі. Акацієвий мед є смачним, популярним, добре експортується. І на сьогодні дуже складно оцінити втрати продукції і коштів, якщо осередки акації білої почнуть викорчовувати, а нові заборонять висаджувати.
До кожної природної зони – свій підхід
На думку спеціалістів кафедри ботаніки ОНУ ім..І.І.Мечникова, прийняття рішення щодо будь-якої заборони зелених насаджень має бути диференційованим, таким, що враховує особливості різних регіонів країни. Однаковий підхід для всієї України, яка є дуже різною за кліматичними та природними особливостями, не є правильним.
Їх рекомендації дуже прості та зрозумілі. Треба розділити територію України на природні регіони, їх буде десь шість, вивчити інвазійні види, які там є, з’ясувати, які дерева краще висаджувати. Інвазійні види мають рости там, де грають свою важливу роль, працюють на екологію і врожай, і там, де інших видів просто не буде.
На півдні Одещини, в національному природному парку «Тузлівські лимани» робінія (псевдоакація) «сидить» лише в межах штучних острівців, сформованих лісівниками, і далі не йде. Не розповсюджується й клен. А айлант дійсно швидко крокує степом і росте усюди, витісняючи інші дерева. Він є загрозою для місцевих екосистем. На жаль, досі відсутня державна політика щодо відновлення лісосмуг з урахуванням особливостей кожної кліматичної зони. Багато хто з фермерів не розуміє, наскільки важливі лісосмуги, не відновлює їх, а навіть знищує.
Що далі?
Наказ поки скасували, але обговорення переліку дерев, які буде заборонено висаджувати за межами населених пунктів – у лісах та лісосмугах, продовжується. На думку фахівців-практиків, такий перелік усе одно приймуть відповідно до тенденцій збереження біорізноманіття у Європі. Але мають надію, що він враховуватиме реалії, щоб під забороною не опинилися ті види, які нікому не загрожують, є корисними і важливими для місцевих екосистем, а також буде відрізнятись по природних регіонах. Помилкове рішення (один перелік на всю країну) призведе не до покращення ситуації, а навпаки, до подальшого руйнування місцевих екосистем.
Крім того, лісівники очікують на конкретні рекомендації, який саме садивний матеріал готувати, бо на це треба декілька років. Мають надію на мудре вирішення питання про заборону акації і бджолярі – одну з наших головних медоносних культур важко чимось замінити. Та й чи потрібно, коли акацієвий мед користується добрим попитом на вітчизняному та міжнародному ринках? Лише розумний прорахунок усіх ризиків та виграшів від заборони деяких інвазійних видів дерев може надати Україні шанс наблизитися до європейських стандартів відновлення лісів без непоправних втрат для свого лісового господарства.
