20-річного солдата-строковика з Одеської області Артема Рябчука, який служив у військовій частині 3021 Національної гвардії України в Дніпрі, звинувачують у тому, що рано-вранці 27 січня він розстріляв з автомата десятьох людей, п’ять із яких загинули. Зараз друзі Артема, його колишні однокласники, однокурсники за коледжем, сусіди по невеликому селу Броска Ізмаїльського району намагаються зрозуміти, що ж змусило хлопця перекреслити життя кількох людей і своє власне, а за кілька годин жахнутися від скоєного та за власним бажанням здатися поліції.
Версії НП
Суд обрав Рябчуку запобіжний захід у вигляді утримання під вартою без права внесення застави терміном на 60 діб. Перед цим солдат визнав свою провину і попросив відправити його до СІЗО, а не на гауптвахту. Його адвокат додав, що він не хоче повертатися туди, «де з нього знущалися».
Слідчі вже повідомили йому про підозру у скоєнні злочину за статтею 115 Кримінального кодексу України – умисне вбивство, статтею 408 – дезертирство та статтею 410 – викрадення військовослужбовцям зброї та бойових припасів.
Основною версією слідства є скоєння Рябчуком злочину через нестатутні стосунки.
Також слідчі розглядають другу версію скоєння злочину у зв’язку із психічним захворюванням підозрюваного, його перебуванням у стані афекту.
Третя версія — доручення іноземних спецслужб, недержавних організацій дискредитації системи правоохоронних органів в Україні, дестабілізації правопорядку в країні.
Відомо, що два місяці тому Артем запобіг бійці між солдатами. Про те, що сталося, він повідомив старшим офіцерам, але ті не вжили жодних заходів. В результаті Рябчука прозвали стукачем і почали з нього знущатися. Артем спочатку сказав, що злочин він скоїв на ґрунті психологічного впливу на нього з боку інших військовослужбовців. І це почалося з кінця листопада 2021 року та тривало до моменту трагедії. Проте 3 лютого 2022 року підозрюваний змінив адвоката. І написав заяву про відмову від усіх своїх свідчень.
Фото: npu.gov.ua
Як Україна готується до можливого вторгнення росіян
«У нього завжди було загострене почуття справедливості»
Батько Артема помер у 2018 році, зараз у нього з рідних залишилися лише мати та старша сестра, яка проживає в Росії. Його мама заробляє на життя тим, що випікає на продаж різні смаколики. Друзі Рябчука зазначають, що він виріс у глибоко релігійній сім’ї, не пив, не курив, не лихословив. У нього завжди було загострене почуття справедливості. Нічого не боявся, був неймовірно сильний фізично і дуже хотів служити в армії. У коледжі грав у футбольній команді, чудово грав на піаніно, охоче їздив на різноманітні конкурси, олімпіади. Артем завжди був урівноваженою людиною і не проявляв агресії. Багато дівчат мріяли про близьке знайомство з ним.
— Торік Артем став випускником Ізмаїльського аграрно-технічного коледжу, — зазначає в.о. директора цього закладу Сергій Савицький. — Навчався за спеціальністю «організація та ведення фермерського господарства». Навчався добре. У нас до нього претензій не було, ні щодо навчання, ні щодо поведінки. Ніколи не був відзначений у конфліктах із однокурсниками, ніколи не потрапляв у неприємні ситуації з викладачами.
Нещодавно в Ізмаїлі відбувся мітинг на підтримку Рябчука. На ньому земляки обвинуваченого заявляли, що трагедія у Дніпрі сталася через свавілля в українських військових підрозділах. Вони вимагали залучити до розслідування цієї трагедії незалежних експертів.
«Мають понести суворе покарання люди, які довели Артема до розпачу. Артем завжди мав добру усмішку на обличчі. Не міг він без серйозної причини зважитися на таке», — вважає мешканка села Броска Лада Денисюк.
Акції на підтримку Рябчука проходили у Львові, Дніпрі, Одесі та навіть за кордоном.
«Важливо привернути увагу урядовців до проблеми психологічного та фізичного тиску на молодь у силових структурах», – зазначила волонтерка, правозахисниця Катерина Іонова.
«Темна частина»
Дивні випадки із солдатами відбувалися у військовій частині 3021 року і раніше. Екс-командувач Нацгвардії Микола Балан повідомив, що у 2018 році, менш ніж через рік після складання присяги, у цій частині загинув 19-річний Мансур Вержаковський. Початкова версія слідства про самогубство не підтвердилася. Слідство триває.
— 17 січня 2018 року нам зателефонували з військової частини 3021 та повідомили, що наш син 19-річний Мансур Вержаковський вчинив суїцид на бойовому посту, — каже його батько Мансур Олександрович Вержаковський. — Однак після похорону ми дійшли висновку, що сина могли вбити. Про це свідчили, наприклад, синці на тілі, одяг, одягнений ніби на труп, постріл у праву частину голови, хоча Мансур був шульгою. Скоріш за все, сина побили, вимагаючи гроші, а потім застрелили. Крім того, ще деякий час після смерті Мансура на телефон, прив’язаний до його банківської картки, надходили повідомлення про те, що хтось намагається змінити пін-код.
2019 року в цій же частині загинув 20-річний Андрій Кіба. Досудове розслідування кримінальної справи триває.
— Мій син, 20-річний Андрій Кіба, також загинув за загадкових обставин у липні 2019 року через 2,5 місяці після початку служби у військовій частині 3021, — згадує Ганна Кіба. — В офіційних документах записали, що його тіло знайшли на одному з постів «Південмашу». Обставини смерті сина мені невідомі й досі. Слідство не визнавало мене потерпілою майже три місяці. А ще виникла дуже дивна тяганина, коли забирали труп сина з дніпровського моргу. Труну з тілом сина нам так і не дозволили відкрити, аргументуючи це тим, що труп уже буцімто почав розкладатися. Мені здається, що це було зроблено спеціально. Можливо, я ховала не свою дитину.
Как изменилась украинская армия за 30 лет Независимости
«Йому фізично боляче згадувати про вбивство»
Психолог Тетяна Маркіна, яка переглянула відео з Рябчуком, заявила: «Його поведінка на відео, на перший погляд, може здатися дивною. Однак дурна усмішка і штовхання снігу ногою зовсім не свідчать про його цинічне ставлення до вчинку. Навпаки, це могло шокувати його настільки, що його психіка включала захисні механізми регресії та дисоціації. Звідси така неадекватна дитяча поведінка під час допиту та відсторонений опис своїх дій. Видно, що йому фізично боляче згадувати і говорити про кожне вбивство. Різко змінюється вираз обличчя: з’являється гримаса мук і печалі, очі дивляться всередину, голос і подих перериваються. Відморозки так не розповідають про свої перемоги. Артемій відчуває провину та каяття. Хоча з відео з камери зі збройової кімнати може здатися, що він діяв холоднокровно, це не зовсім так».
Система навиворіт
Фото: novyny.live
— Того, що стался, не повернути назад, але я дуже хотів би, щоб воно послужило тригером, який виверне навиворіт всю систему. Є тести, які шляхом анонімних опитувань дозволяють виявити у частинах нестатутні стосунки. І я зовсім не здивуюся, якщо це виявиться повсюдним, — каже військовий експерт Олег Жданов. — Командирам менше клопоту, коли «дідусь» бере на себе їхню роль. А коли самоуправство переходить усі межі, командири кажуть «ой». І покарання для командирів за те, що розпустили частини, має бути реальним. Але найімовірніше ця історія незабаром забудеться. Слідство затягнеться, фанати охолонуть, у Нацгвардії обтрусяться, в армії взагалі відмахнуться – не в нас сталося і не з нас спитають.
Адвокат Рябчука Ігор Степанов просить визнати солдата потерпілим.
«Все те, що він дав у своїх показаннях, має розслідуватися в іншому кримінальному провадженні щодо посадових осіб військової частини, — каже юрист. — Мною була подана заява про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про те, щоб було відкрито провадження за чотирма статтями Кримінального кодексу, де я вимагаю визнати Артемія потерпілим. Можу назвати статті: 406 – порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, 408 – дезертирство, 425 – недбале ставлення до військової служби, 426 – перевищення військовою посадовою особою влади або службових повноважень».
Володимир КРЕЩУК
