Повертаючись із чергового відрядження, я сіла в маршрутку поряд із водієм, моїм колишнім однокласником Леонідом Фетелем. Розговорилися про події на дорогах.
— Я ніколи не порушую правила дорожнього руху, — заявив Льоня. – І знаєш, хто мені дав урок на все життя? Твій батько, адже він колись працював у Рені начальником ДАІ.
І Льоня вдався до спогадів.
Шість хабарів для мотоцикліста
— Після восьмого класу я пішов працювати до батька: він був комбайнером, а я в нього в помічниках. І в мене була мрія купити мотоцикл. У 16 років я здав на права і батьки мені дозволили на зароблені гроші купити «Мінськ». Літо, сорочка навстіж — лечу по місту на всіх парах. І раптом – Фоміч, чорно-білий жезл. А я – без шолома.
— Підходить, бере під козирок: «Лейтенант міліції Бондарєв Фома Фоміч. Покажіть, будь ласка, ваші права». Розглядаючи документ, Фоміч розмовляв зі мною приблизно такою манерою:
— «Леоніде, а ви знаєте, що за статистикою в Ренійському районі на рік відбувається чотириста аварій, і тридцять відсотків з них — з вини мотоциклістів? — Знаю, Фома Фоміч.
— Леоніде, а ви знаєте, що, згідно з правилами дорожнього руху, водій мотоцикла та його пасажири повинні бути в шоломах?
— Знаю, Фома Фоміч.
– А ви знаєте, що у ДТП наявність шоломів у 90 відсотках випадків зберігає мотоциклістам життя?
— Знаю, Фома Фоміч.
— Леоніде, а ви знаєте, що ваші батьки покладають на вас великі надії і розраховують, що ви дбатимете про них, коли вони стануть літніми?»
— Я, як папуга, стою і бубоню: «Знаю, знаю, знаю…». А сам гадаю: от причепився! Що ж він мені вже пів години мізки компостує? Може… Натираю в кишені п’ять карбованців і сую Фомічу в кишеню кітеля. «Ось, Леоніде, я бачу, що ви все усвідомили. І сподіваюся, більше не повторюватимете помилок. Ось ваші права. Щасливого шляху».
Ура! Викрутився!
— Через день знову мчуся вулицею — сорочка навстіж. І знову – Фоміч із жезлом: «Лейтенант міліції Бондарєв Фома Фоміч. Покажіть, будь ласка, ваші права». І заводить ту саму платівку: і про аварії, і скільки смертей. Цього разу лекцію я дослуховувати не став — сунув одразу п’ятір: зрозумів, говорю, усвідомив.
— Не повіриш, за два тижні Фоміч мене спіймав п’ять разів! І щоразу – по п’ять рублів. І ось, зупиняє вшосте. Вже ні під козирок тобі, ні лекції, а прямо в лоба: «Льоня, у тебе є три рублі?» О, гадаю, ставки падають! «Звичайно, Фома Фоміч, є три рублі, візьміть, будь ласка!»
— Він бере троячку, дістає з кишені своє службове посвідчення, а в ньому складено… мої п’ять п’ятірків. «А тепер, Льоне, йди за мною».
Недалеко був магазин «Спорттовари», в якому продавалися шоломи для мотоциклістів, – жовті, червоні, сині. Усі – по 28 рублів.
«Доброго дня, дівчино, — звертається Фоміч до продавця і простягає їй гроші — мої шість хабарів. — Цей симпатичний хлопець давно планував купити шолом, і ось нарешті зібрав потрібну суму. Вибирай, Льоне, який тобі подобається?»
Після закінчення школи я став професійним водієм, за кермом ось уже тридцять років. І урок Фоміча я запам’ятав на все життя.
Первомайський патруль та лікар для надійності
Для всіх Першотравень був святом на природі з шашликами та випивкою. А для міліції – суцільні проблеми. Особливо для працівників ДАІ. Цього дня, надвечір, завжди траплялося по кілька аварій, нерідко з летальним кінцем.
— Ти ж знаєш, що наші батьки дружили, — одного разу почав розповідати мені краєзнавець Михайло Салабаш. – Якось після демонстрації вони поїхали за місто та зупинилися на дорозі, що веде на водоймища, до традиційних місць травневок. Фома Фоміч надів на мого батька білий халат, шапочку, посадив на переднє сидіння свого службового москвича і дав до рук газету «Правда» — читай. Сам же демонстративно ходив біля своєї машини з мигалкою і з широкою посмішкою віддавав честь кожної компанії, що проїжджала на відпочинок.
Того дня жоден водій до спиртного не доторкнувся. Усі бачили: на в’їзді до міста стоїть начальник ДАІ, та ще й із лікарем — рівень алкоголю в крові перевіряти.
Уяви собі розчарування тверезих як скельце водіїв, коли ввечері вони поверталися, а на в’їзді не було ні Фоміча, ні лікаря…
Вони самі по обіді поїхали відпочивати на природу. Але того вечора не було жодного виклику на ДТП.
