Ключові моменти
- Вулицю перейменували в межах деколонізації у 2024 році
- Нову назву присвоїли на честь професора Василя Фащенка
- Фащенко понад 40 років працював в Одеському університеті
- Брати Поджіо були учасниками повстання декабристів
Перейменування вулиці Братів Поджіо було затверджене у 2024 році в межах реалізації законодавства України про деколонізацію топоніміки та рішень Одеської міської ради. Підставою стали рекомендації історико-топонімічної комісії й чинні державні норми, спрямовані на усунення з публічного простору назв, пов’язаних із російською імперською історією. Під час підготовки матеріалу використано біографічні відомості Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, архівні дані про Василя Фащенка, а також документи й історичні матеріали про братів Поджіо.
Василь Фащенко — професор Одеського університету та дослідник української прози
До 2024 року ця вулиця в Приморському районі Одеси мала назву Братів Поджіо, тепер вона носить ім’я Василя Фащенка — українського вченого-літературознавця, доктора філологічних наук, професора, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка.
Народився він 1929 року в селі Дніпропетровської області. У 1949 році, після закінчення школи, назавжди пов’язав своє життя з Одесою. У 1954 році закінчив українське відділення філологічного факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечникова, вступив до аспірантури при кафедрі української літератури. У 1958 році захистив кандидатську дисертацію.
З 1962 по 1968 роки Василь Васильович був деканом загальнонаукового факультету, проректором університету із заочного та вечірнього навчання. У 1970 році захистив докторську дисертацію з проблем української новелістики. Із 1972 року — професор, завідувач створеної ним кафедри літератур народів СРСР (із 1989 року — кафедри літератури XX століття). Працював проректором з наукової роботи (1970—1976). Був головним редактором наукового збірника «Питання літератур народів СРСР» (1975—1993).
Василь Фащенко — один з авторів і співредактор підручника для студентів філологічних факультетів університетів і педагогічних інститутів «Українська радянська література» (1979). Він виховав десятки кандидатів і докторів наук, багато з яких згодом стали викладачами українських університетів.
Головною сферою наукових досліджень Фащенка була українська проза XX століття. Особливу увагу він приділяв творчості Юрія Яновського, Олександра Довженка, Олеся Гончара, Остапа Вишні, Павла Загребельного.
В історії Одеського університету Василь Фащенко вважається однією з ключових постатей філологічного факультету XX століття. На його честь університет регулярно проводить наукові читання, публікує його рукописну спадщину та присвячує йому виставки й дослідження. Земний шлях Василя Васильовича завершився в Одесі у 1999 році…
Корисна стаття: Повний список перейменованих вулиць Одеси: довідник старих і нових назв (оновлено)
Брати Поджіо — декабристи з Одеси
Далі — про братів Поджіо. Йосип (1792–1848) та Олександр (1798–1873) — декабристи, тобто учасники спроби державного перевороту 14 грудня 1825 року на Сенатській площі в Санкт-Петербурзі.
Народилися в родині італійця Вітторіо Поджіо — російського підданого, який мешкав у Миколаєві. Вітторіо разом із герцогом Рішельє та графом Ланжероном брав участь у штурмі турецької фортеці Ізмаїл під час російсько-турецької війни 1787—1791 років. За хоробрість його було підвищено до звання майора. У 1796 році він вийшов у відставку.
У 1797 році Вітторіо Поджіо був обраний чиновником Одеського міського магістрату. Згодом зайнявся комерцією, отримав підряд на будівництво першого театру Одеси, відкритого в лютому 1810 року (нині — Одеський національний академічний театр опери та балету). Він також висунув ідею будівництва міського шпиталю. За свої заслуги перед містом отримав звання почесного громадянина Одеси. Помер батько братів Поджіо в Одесі 29 серпня 1812 року. Його поховали на Першому християнському кладовищі.
Старший син — Йосип — був учасником Вітчизняної війни 1812 року, офіцером елітного Преображенського полку. Він виступав за встановлення в Росії республіканської форми правління. Усвідомлюючи необхідність повалення монархії та усунення від влади царської родини, погодився взяти участь у вбивстві імператора Олександра І.
Після поразки грудневого виступу його віддали під суд і засудили до 12 років каторги. Покарання він мав відбувати в Сибіру, однак за клопотанням тестя — генерала Бороздіна, таврійського губернатора, який побоювався, що дружина Поджіо поїде за чоловіком до Сибіру, — імператор дозволив відбувати покарання у Шліссельбурзькій фортеці.
Молодший брат, Олександр, навчався в Одеському училищі, а в 1814 році вступив на службу до того ж лейб-гвардії Преображенського полку. Він також виступав за встановлення республіки, підтримував ідею вбивства царської родини та закликав прискорити боротьбу із самодержавством. Проте безпосередньої участі в повстанні декабристів 1825 року не брав. Його заарештували у 1826 році, засудили до страти, яку невдовзі замінили довічною каторгою, а пізніше скоротили термін до 20 років.
Перед повстанням декабристів брати неодноразово приїздили до Одеси до матері. У місті вони зустрічалися з іншими учасниками таємних товариств. Саме тому імператор Микола І назвав Одесу «гніздом змовників».
Міф про декабристів
Одним із важливих завдань цього матеріалу автор вважає розвінчання радянського міфу про «білих і пухнастих» декабристів, створеного на замовлення Сталіна у 1930-х роках. Тоді цей «великий борець із царизмом» вирішив створити красиву передісторію власних дій і доручив це групі вчених на чолі з Міліцею Нєчкіною. За те, що вона стала першим радянським істориком-декабристознавцем, її також удостоїли Сталінської премії. Саме за двотомне дослідження, у якому декабристи з бунтівників дивовижним чином перетворилися на Перших Російських Революціонерів.
Відчуйте пафос: Ленін, Сталін, більшовики — ЇХНІ послідовники! Гарна казка про неминучість революції 1917 року, про яку «найкращі люди» країни нібито мріяли ще за століття до того.
Що таке революція? Той самий Ленін пояснював, що «це коли верхи не можуть, а низи не хочуть жити по-старому». Проте серед елітних офіцерів, дворян і власників тисяч кріпаків жодних «низів» і близько не було! Це був звичайний заколот, класичний палацовий переворот.
І що цікаво, ті проблеми, які вони порушували, можна було вирішити без таких радикальних заходів. Річ у тім, що дворяни здавна мали право подавати цареві прохання безпосередньо — як особисті, так і колективні, від так званих дворянських зборів. Причому з будь-яких питань, у тому числі державного масштабу.
Тож можна було колегіально підготувати й подати петицію з проєктом Конституції. Але вони цього не зробили, адже знали, що дворянство, яке переважно було задоволене і «царем-батюшкою», і кріпосним правом, їх категорично не підтримає. А хіба хтось із них звільнив своїх кріпаків? Адже саме це було одним із головних пунктів їхньої програми!
Ще 1803 року цар видав Указ про вільних хліборобів, який дозволяв відпускати селян на волю. Чи скористався цим хтось із декабристів? Жоден! Більшість із них були великими поміщиками. А в 1822 році майбутній декабрист Павло Пестель отримав у подарунок від імператора 300 кріпаків і прийняв цей дар із вдячністю!
Отже, на думку автора, декабристи — це радянський міф, який уже давно застарів. І якщо в Одесі та в моєму рідному Херсоні більше немає вулиць Декабристів і Пестеля, то це цілком логічно.
Читайте також:
- Чому одеський 2-й Колгоспний провулок став провулком Ейзенштейна і до чого тут Потьомкінські сходи
- Чому вулиця Ванцетті зникла з карти Одеси — і до чого тут Микола Куліш
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
