Вулиця Онезька в Одесі: чому її перейменували на Евлії Челебі

Ключові моменти:

Вулиця Онезька отримала нове ім’я — Евлії Челебі.
Челебі подорожував українськими землями у XVII столітті.
Мандрівник залишив опис Хаджибея біля Чорного моря.
Його «Книга мандрів» стала важливим історичним джерелом.

Коли перейменування — в тему

Коли дивишся на сучасну карту Одеси, не завжди замислюєшся, звідки взялися назви її вулиць. Деякі з’явилися тут десятиліття тому і давно стали звичними, хоча до історії самого міста мають досить опосередкований стосунок. Так було і з Онезькою вулицею у Хаджибейському районі.

У лютому 2025 року одеська вулиця отримала нове ім’я — Евлії Челебі. Про перейменування повідомили в Одеській міській раді, а сьогодні нова назва вже використовується в офіційних адресах.

Вулиця Евлії Челебі на мапі Одеси — Вулиця Евлії Челебі на карті Одеси

Але найцікавіше починається далі. Евлія Челебі — людина XVII століття, яка значну частину життя провела в подорожах і залишила після себе десятитомну «Книгу мандрів». У ній є описи українських міст, фортець і земель, а серед них — Хаджибей, що стояв на місці майбутньої Одеси.

Виходить цікава історія: замість назви, пов’язаної з географією Росії, на карті Одеси з’явилося ім’я людини, яка справді бачила наші краї та залишила про них письмові свідчення. Що саме Челебі розповів про Хаджибей і чому його ім’я виявилося гідним одеської вулиці — розбираємося в цій історії.

Хто такий Евлія Челебі і чому він присвятив життя мандрівкам

Архангельськ, Астрахань, Іваново, Іркутськ, Краснодар, Медвеж’єгорськ, Москва, Новосибірськ, Перм, Петрозаводськ, Томськ, Хабаровськ… Ні, ви тільки подивіться на цю гоп-компанію російських міст! Знаєте, що їх об’єднує, крім іншого? У кожному з них є вулиця Онезька — на честь озера в Карелії, «віджатої» у 1940 році у Фінляндії. І що робити в цьому списку українській Одесі?! Відповідь зрозуміла, і на початку 2025 року вулицю Онезьку в Хаджибейському районі міста перейменували на виконання закону про дерусифікацію топонімів.

Тепер це вулиця Евлії Челебі. Цікавішою людиною був цей Евлія! Він народився в Османській імперії у 1611 році, прожив 71 рік, із яких понад 40 років присвятив мандрам своєю країною та сусідніми державами.

Народився він у родині османського придворного ювеліра, отримав чудову освіту, навчаючись у школі при султанському палаці. Він вивчав граматику та музику, каліграфію та поезію, право і теологію, опанував грецьку, татарську, вірменську, перську мови. Напам’ять знав Коран, і, мабуть, на знак поваги за це, у 1630 році, за його спогадами, уві сні до нього явився пророк Магомет і ненав’язливо порадив присвятити подальше життя мандрам.

Початок подорожі тривалістю у 50 років

Зрозуміло, дізнавшись про таке явлення, Евлію благословив його батько — Мехмед, сказавши: «Гробниці великих святих, степи та пустелі відвідай і опиши, високі гори, дерева та каміння, міста й замки. Напиши книжку під назвою «Книга мандрів»…»

За багато років мандрів усі його дорожні нотатки справді стали «Книгою мандрів» — та ще якою, 10-томною! Його перші подорожі були до Сирії, Палестини, Вірменії, Азербайджану, на Кавказ. Далі — Австрія, Угорщина, Трансильванія.

Чимало подорожував він і нині українськими землями. Із фортеці Ор-Капи (нині Перекоп) він розпочав свою мандрівку Кримом. У книзі Челебі зазначив, що Перекоп був північним кордоном Кримського ханства, хоча племена кочівників, які жили далі, платили хану за те, що випасали там стада. А також постачали Крим олією, медом, а також худобою та російськими рабами.

Побував він у Фракії, Македонії, на острові Крит. Будучи чистокровним ісламістом, він багато чому дивувався в країнах Європи, західну цивілізацію називав Кафірістаном (кафір — це «невіруючий» в Аллаха). Був шокований великою кількістю статуй святих, написав: «Скільки в них богів — не дай Боже!».

Челебі описав середньовічну Європу. Не точно

При цьому його книга, безумовно цікава для ознайомлення із європейським Середньовіччям, зокрема й українським, документальною не є, містить неточності. Так, мандрівник зазначив, що місто Брацлав (це наша Вінницька область) стоїть на річці Тясмин, хоча насправді — на Південному Бузі. Хотинський замок у Челебі має аж 80 веж, хоча насправді — 5. У передмісті Львова він нарахував 84 тисячі (!) палаців. Ну і Київ він помилково називає — Кирилов.

І, що показово, пише, що в Москві закон: «якщо який-небудь король помирає, його тіло обов’язково ховають у цьому Кирилові, і в цьому ж місті відбуваються коронації» (це до питання про «старшинство» міст).

Взагалі-то, Евлія Челебі двічі відвідував наші землі — у 1641-му та в 1656-57 роках. Слід підкреслити, що їздив він не сам, а з вельми високопоставленими турецькими чиновниками. Судячи з його опису, зустрічали гостей гідно. Наприклад, у Шаргороді (місто у Вінницькій області, було засноване у 1585 році) на їхню честь провели парад, зібрали 50 возів подарунків султану.

В Умані довго стрясала небо вітальна пальба з гармат і мушкетів. У Кам’янці (це нині наша Хмельницька область, заснований у 11-му столітті) туркам, зі слів Челебі, презентували 500 возів провіанту! У Ладижині, повідомляє Челебі, взагалі відбувся «бенкет духу»: три залпи з 50 тисяч рушниць, а потім ще й 500 гармат! Та мало того, ще й 100 возів дорогих товарів туркам підвезли.

Зате Черкасам був «повний ігнор» — тому що, пише Челебі, тамтешній правитель — «проклятий безбожник, невірні з цієї фортеці, використовуючи придатні для цього човни, грабували прибережні землі Чорного моря».

Описує Челебі ще й Кременчук, Канів (5000 будинків, 5 церков, торгові ряди та сади). Підгайці (Тернопільщина) його шокували: «місто охороняють 5000 німецьких ландскнехтів і 3000 кавалеристів!».

«Одеське життя» підготувало Повний список старих і нових назв вулиць Одеси (оновлено). Сподіваємося, він буде вам корисним.

Що розповів Челебі про землі, де розташована Одеса

Ну і як же в «Одеському житті» не розповісти «за Одесу»?! Так, Челебі описує Хаджибей — попередника Одеси. Причому не як жваве місто: коли він проходив тут у середині XVII століття, він бачив руїни фортеці. Розповідаючи про Хаджибей, Челебі називає його Ходжабай (Кочубей/Хаджибей).

Він повідомляє, що тут знаходилася покинута фортеця на крутій скелі біля Чорного моря. Руїни, за його словами, ще добре збереглися і були видні здалеку. Звідки взялася назва? Зрозуміло, що мусульманин Челебі наводить легенду про людину, яку шанобливо називали Ходжа.

Ходжа — це почесний титул і звання перського походження, що означає «пан», «учитель», «старий» або «господар». У країнах Сходу та Середньої Азії цей термін застосовувався до шанованих людей. Ми ж із вами читали про шанованого в народі Ходжу Насреддіна, пам’ятаєте? Так от, «нашого» Ходжу звали Бай — «багатий».

Згідно з розповіддю Челебі, султан Баязид після завоювання Аккермана (нині Білгород-Дністровський) у 1484 році дозволив йому побудувати тут укріплення та поселити воїнів. Ходжа-Бай нібито отримав великі отари овець, довго жив тут, і від його імені місце стало називатися Ходжабай. Такою є османська легендарна версія походження назви.

Зауважимо, що Челебі не говорить про велике населене місто, його опис відповідає зруйнованому і майже безлюдному укріпленню. Дослідники зазначають, що у XVII столітті Хаджибей, ймовірно, існував радше як місце, відоме мореплавцям як орієнтир, а не як великий портовий город.

Але морська пристань у районі Одеської затоки активно використовувалася, зокрема запорожцями. Де знаходилася фортеця — це питання. Є думка, що фортеця Хаджибея знаходилася на скелі в районі нинішнього Приморського бульвару. Саме на таку локалізацію вказують слова Челебі про фортецю на крутій скелі біля моря.

Зараз у цьому місці проводяться археологічні розкопки. І вчені здійснили сенсаційні відкриття: виявили залишки античної стіни віком близько 2,5 тисячі років, артефакти генуезького періоду, а також, імовірно, одну з веж середньовічного Хаджибейського замку. Ці знахідки остаточно спростовують російський міф про появу Одеси «на порожньому місці» завдяки «матінці — цариці».

Попереду в археологів ще маса нелегкої роботи та тяжких дебатів щодо віку Одеси. А повертаючись до Евлії Челебі, скажімо, що він чесно заслужив свою «частку» в топоніміці Одеси. Тому що був одним із рідкісних свідків, які не просто бачили Хаджибей до появи Одеси, а й залишили нащадкам його опис.

Читайте також:

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса