Ключові моменти:
- З 1 вересня 2025 року освітню субвенцію не отримають школи з менш ніж 45 учнями (з наступного року – 60). Через війну та міграцію кількість дітей у громадах стрімко падає, і дедалі більше навчальних закладів під загрозою закриття або реорганізації.
- Прикордонна гімназія Тарутинської громади уникла скорочення завдяки одному додатковому учню, а школи у Яровому та Слобідці збережуть ще на рік за кошти місцевого бюджету. У громаді ремонтують школи та харчоблоки, але не вистачає автобусів та вчителів — цього року не приїхав жоден молодий педагог.
- Кількість школярів у Бородінській громаді зменшилась на 30% порівняно з довоєнним часом, у трьох селах немає перших класів. Під питанням існування п’яти шкіл, утримання яких коштуватиме понад 10 млн грн на рік, що непосильно для місцевого бюджету.
- Для організації підвезення учнів немає достатньої кількості автобусів — частину передали ЗСУ, а обіцяних нових не отримали. Погані дороги ускладнюють можливість централізованого навчання у більших школах.
- У деяких селах народжується лише одна-дві дитини на рік, класи зникають (у Вознесенівській гімназії немає другого і третього класів, у Слобідській — п’ятого та восьмого). Закриття дитсадків і від’їзд сімей роблять перспективи збереження сільських шкіл дедалі менш реалістичними.
Постійні читачі «Одеського життя», напевне, пам’ятають матеріал, надрукований у №16 від 23 квітня під назвою «Чи переживуть реформу школи у Бессарабській та Буджацькій громадах?». Йшлося про нову норму, запроваджену Міністерством освіти в рамках шкільної реформи, якою передбачено, що з 1 вересня освітню субвенцію не будуть отримувати школи, де навчається менше 45 учнів, а в наступному році – менше 60 учнів.
До першого вересня залишились лічені дні, і на запитання, які малокомплектні школи будуть працювати як гимназії, а яких взагалі не буде, має бути відповідь.
Чи вдалося розв’язати питання і які ж школи у Бородінській і Тарутинській громадах зустрінуть учнів у цьому навчальному році, ми спробували з’ясувати.
Школам не вистачає найголовнішого – дітей
Одразу зауважу, що літо нічого не вирішило – реформа продовжується, вимоги залишилися. Ситуація ж, навпаки, ще більше погіршилася. Через війну люди продовжують виїжджати з країни, а це означає, що кількість дітей постійно зменшується. За літні канікули їх стало ще менше. І якщо у квітні я ще ставила питання «Чи переживуть реформу сільські школи?», то зараз, з повною відповідальністю, як журналіст, який постійно відстежує цю тематику, відповідаю – сільські школи реформу не переживуть, з кожним роком їх кількість буде зменшуватися. І причина одна: школам не вистачає найголовнішого – дітей.
Ви тільки вдумайтеся, в липні в Бородінській громаді народилося усього дві дитини, а в цій громаді 33 населених пункти! Отже, слово фахівцям – керівникам відділів освіти, місцевого самоврядування, директорам шкіл, які розкажуть, як впроваджується шкільна реформа в громадах.
Долю школи вирішив один учень
Оксана Кушнір, керівник відділу освіти Бессарабської селищної ради, Тарутинська громада:
– Одразу скажу, що стояло питання про реорганізацію гімназій у Слобідці, Яровому і Прикордонному. Прикордонне вискочило з цього списку щойно – там додався один учень і школа набрала 46 дітей, отже, вона працюватиме коштом освітньої субвенції.
Для малокомплектних шкіл Ярового і Слобідки теж є добра новина – керівництво Тарутинської громади вирішило зберегти їм статус гімназій і протримати їх ще рік за рахунок місцевого бюджету. Також є рішення залишити безкоштовне харчування.
Ми добре підготувалися до навчального року. В усіх школах, дитсадках зроблено ремонти. В Ярославівській гімназії коштом місцевого бюджету зроблено капітальний ремонт харчоблока і їдальні, в Соборненському ліцеї – ремонт укриття, в Петростальському – замінено вікна. До речі, в цьому ліцеї велику допомогу надають батьки – вони охоче працюють на облаштуванні і благоустрої школи.
З початку війни значно зменшилася кількість учнів. Цьогоріч до школи по всій громаді йдуть 136 першачків, а усього в нас 2053 школярі. Для впровадження реформи нам не вистачає шкільних автобусів і нормальних шляхів між селами. Сьогодні новий автобус коштує близько чотирьох мільйонів гривень – це надто великі гроші для громади.
Також виникає проблема нестачі вчителів – якщо раніше кожного року до нас приїздило 10-12 молодих вчителів, то в поточному – жодного.
Доля п’яти шкіл в Бородінській громаді досі під питанням
Сергій Лунгу, керівник відділу освіти Буджацької селищної ради, Бородінська громада:
– Два дні в нас працювала комісія з Болградської райадміністрації, перевіряли готовність шкіл до навчального року. Висновки добрі – усі 17 закладів освіти готові до першого вересня.
Першого вересня в громаді до школи йде 91 першокласник, а усього – 1495 дітей. Це на тридцять відсотків менше, ніж до війни. Зовсім немає перших класів у Перемозі, Матильдівці й, вперше за час існування, – у Височанському ліцеї. Під час нашої з вами розмови у квітні я сказав, що під питанням позбавлення статусу гімназії лише одна школа – Вознесенівська. Зараз їх вже п’ять – Ламбрівська, Вознесенівська, Перемогівська, Богданівська, Ганнівська (Лісненський старостат). Імовірно, Богданівську ми збережемо, туди будуть возити старшокласників з Ламбрівки, по інших остаточного рішення поки що немає.
Кому потрібні маленькі школи?
Іван Кюссе, голова Бородінської громади:
– Я сам за професією вчитель, і як вчитель розумію, що якщо в селі немає школи, то врешті-решт не буде і села.
Однак як голова громади і держслужбовець знаю, що утримувати маленькі школи державі немає сенсу, а громаді занадто дорого. Зараз перед нами дилема – як зберегти і село, і школу. Ми підрахували: для того, щоб утримувати ці п’ять шкіл за кошти громади, потрібно витратити за рік 10 мільйонів 700 тисяч гривень. Наша громада молода і має не настільки великий бюджет, щоб утримувати ці школи.
Також зауважу, що в нашій громаді найбільша кількість шкіл по всій Одещині у порівнянні з іншими громадами. Тому бачу єдиний вихід – організувати підвіз старшокласників Ламбрівської школи в Богданівську, Вознесенівської – в Новодолинський або Євгенівський ліцеї, Перемогівської – у Веселодолинський і Ганнівської – у Лісненський ліцей. Проте як це організувати?
На початку війни ми віддали три автобуси на потреби ЗСУ. Нам пообіцяли, що поступово нададуть нові. Час минув, а ми досі не отримали жодного автобуса від Одеської облдержадміністрації. А зараз вони нам дуже потрібні. Крім того, є проблема поганих автошляхів. Чесно кажучи, я не знаю, як вирішити ці проблеми. Днями зберемо директорів шкіл – обговоримо, як вчинити. Остаточне рішення прийматимуть депутати на сесії.
З двох садочків залишився один
Олег Ткаченко, директор Бессарабського навчально-виховного комплексу:
– Наш навчальний заклад знаходиться на автономному фінансуванні. Тобто ми вирішували проблеми благоустрою школи за рахунок шкільної землі, яку здавали в оренду, і допомоги громади. Цього року, згідно з новим законодавством, землю ми передали в комунальну власність громаді.
За рахунок залишку грошей на шкільному спецрахунку встигли зробити ремонт в ліцеї і дитсадку «Топольок». Минулого року змінили дах школи та обладнали укриття. Крім цього, за державною програмою та співфінансування з боку громади, облаштували кабінет «Захист України». Обладнання коштувало близько двох мільйонів гривень – тут є все необхідне для навчальної військової підготовки, навіть навчальні дрони і автомати. В громаді – це єдиний кабінет, тому з кожної школи до нас будуть по черзі підвозити дітей.
А ось у плані кількості учнів хвалитися нічим. Першого вересня до школи йдуть 44 першачка, до війни їх було 77-80. Якщо раніше в нас було по чотири-п’ять перших класів, то останні кілька років лише два. Через війну, міграцію, низьку народжуваність ми втратили один дитсадок. До війни в Бессарабському їх було два – «Топольок» і «Малятко», в кожному по чотири групи, тобто вісім груп. Зараз залишився лише «Топольок», в якому працює чотири групи.
Сумна статистика
Валентина Нєдова, керівник Вознесенівської гімназії, Бородінська громада:
– Весною ми ще тішились надією, що щось зміниться. Проте дива не сталося. Зараз вирішуємо, куди краще підвозити 30 старшокласників – в Євгенівський ліцей чи в Новодолинський. Батьки наполягають на Євгенівському, однак в Новодолинському новий автобус, тому керівництво громади вважає, що краще обрати Новодолинську школу. Треба враховувати, що в нас навчаються діти не тільки з Вознесенівки, а й із Червоного, з якого дорога повністю розбита. Чекаємо, що питання незабаром буде вирішене.
У перший клас у Вознесенівці йдуть чотири дитини, немає другого і третього класів. Усього в початковій школі будуть навчатися десять дітей. За роки війни близько двадцяти учнів поїхали із села. Отака сумна статистика.
Восьмого класу немає – всі учні виїхали
Марія Табакар, директорка Слобідської гімназії, Тарутинська громада:
– Тарутинська громада вирішила нас зберегти та фінансувати за кошти громади. Це дуже радісна новина. Хоча ми розуміємо, що це лише на рік, адже новою реформою доля наша вже вирішена. Цьогоріч до школи йдуть п’ятеро дітей. Вже зараз у нас немає п’ятого і восьмого класів – за останній рік усі шість учнів восьмого класу виїхали разом із батьками. Усього за три роки війни виїхало 12 учнів. В цьому навчальному році у нас навчатимуться 29 дітей. Сподіваємось, при тому, що за реформою скороченню не підлягають лише початкові класи, школа, можливо, в іншому статусі, але буде жити. Поки в селі будуть діти. В липні у селі народилося перше немовля за рік, отже життя триває.
***
P.S. Ми слідкуватимемо за подіями і обов’язково розкажемо читачам «Одеського життя», як розв’яжеться ситуація в Бородінській громаді з малими школами і що вирішать депутати.
Читайте також:
