Ключові моменти:
- У селі створили сучасний парк із тисячами троянд
- Ліцей ризикує втратити свій статус через нестачу дітей
- Сонячні панелі значно скоротили витрати на водопостачання
- Будинок культури збирає кошти концертами для військових
Весела Долина входить до складу Буджацької громади Болградського району й давно вважається одним із найвідоміших сіл українського Буджаку. У 2018 році населений пункт став фіналістом всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України», а сьогодні розвивається вже в умовах війни, реалізуючи місцеві проєкти з благоустрою та енергоефективності.
Задля створення статті журналістка «Одеського життя» Юлія Валієва побувала у Веселій Долині, поспілкувалася зі старостою, керівниками місцевих закладів і жителями.
Тисячі троянд і пам’ять про врятовану дівчинку
Тому, хто вперше приїздить в село, одразу впадає в око чудовий парк у центрі села – з великими ігровими майданчиками, альтанками, літньою естрадою, тренажерами, гротом з фонтаном і тисячами троянд.
– Наше село неможливо не любити, воно неймовірне. Недарма біосферний заповідник «Асканія-Нова» обрав для релокації саме наші місця, – розповідає Олена Швакова, яка очолює Веселодолинський старостат.
У селі мешкають переважно молдавани та українці.
– Ми дуже бережливо ставимося до нашого села. У толоках беруть участь зазвичай усі мешканці, – каже пані Олена.
В нас було два пам’ятники: загиблим під час Другої світової війни та засновникам села – німцям-колоністам. А минулого року до Веселої Долини приїхала єврейська родина з Ізраїлю – під час війни їхні рідні були закатовані фашистами, лише одну дівчинку місцеві змогли врятувати. Саме потомки цієї дівчинки встановили пам’ятник, який було відкрито на День вшанування пам’яті жертв Голокосту.
– У селі працюють сільгосппідприємство, Будинок культури, школа, ФАП, дитсадок. Ми маємо все, але людей стає дедалі менше, – каже Олена Швакова. – Люди виїздять. Хоча за часи війни до нас переселилися десять родин, більшість із них мешкають у родичів, а три сім’ї купили будинки. Сподіваємось, що односельці, які виїхали через війну, після її закінчення повернуться. І найбільше чекаємо з фронту наших дорогих захисників – багато хлопців боронять державу. На жаль, є вже і загиблий герой, і зниклі безвісти.
Чи втримають статус ліцею?
Веселодолинський ліцей – один із найкрасивіших серед шкіл Буджацької громади. Його було побудовано в 1995 році, до цього веселодолинці навчалися в пристосованій будівлі. За словами Віри Ревенко, директорки ліцею, у закладі організовано майже всі форми навчання – екстернат, дистанційне, патронажно-інклюзивне.
Крім того, це одна з перших шкіл у громаді, де відкрили ресурсну кімнату, в якій працюють психолог, логопед та фахівець з лікувальної фізкультури. Педагогічний колектив професійний, є навіть три вчителя іноземної мови, що для сільських шкіл рідкість. Заклад має генератори, укриття, усі класи обладнані комп’ютерами, проекторами, інтерактивними дошками тощо. Щороку тут проходять і військово-спортивні змагання.
– На сьогодні маємо всі класи – цьогоріч у ліцеї навчатимуться 76 школярів, в перший клас підуть п’ятеро, а до садочку ходять десять малюків. Щороку ми боремося за збереження статусу ліцею, але при загальній тенденції зменшення населення гадаю, що витримаємо лише рік-два. І це незважаючи на те, що у нас ще навчаються діти із сусідніх Перемоги та Єлизаветівки, – розповідає Віра Ревенко.
Читайте також: Вихователів більше, ніж дітей: чому на Одещині зникають дитячі садки
Газони косить керівниця: техніка є, а чоловіків немає
На що постійно звертаєш увагу, коли потрапляєш в це село, – це на квіти, які, здається, тут є на кожному кроці. Велика заслуга в цьому Ганни Барон, керівниці КП «Весела Долина».
– Так, квітів в нас багато, і їх постійно треба доглядати. Крім цього, маємо два розплідники каштанів, один новий, а один ми вже майже весь висадили, – каже пані Ганна.
У селі налагоджене постійне водопостачання. Минулого року на свердловині встановили сонячні панелі – і це дає добру економію.
– Якщо раніше ми сплачували за електроенергію для закачування води по 70 тисяч гривень влітку, то зараз – лише 12 тисяч, і це з вуличним освітленням.
Окрім Веселої Долини, підприємство обслуговує і сусідні села – Перемогу, Розу та Єлизаветівку.
– У підприємства техніка є – трактор, трицикл, багато приладь, але немає чоловіків. Отже, газонокосаркою доводиться подекуди керувати самій. У нас з тринадцяти працівників є лише троє, й ті пенсіонери, – розповідає Ганна.
Попри все, в планах керівниці – закладання ще одного скверу з великою трояндовою клумбою.
– Мені подобається робити наше село квітучим і дарувати радість односельцям. Адже зараз позитивні емоції особливо важливі, – впевнена Ганна Барон.
Сім коханих жінок одного музиканта
То чи весело живеться у Веселій Долині? Ніхто краще за директора Будинку культури не зможе відповісти на це запитання.
Ігор Кривошей понад тридцять років очолює Веселодолинський Будинок культури, один із найкращих у громаді. Тут же розташований і етнографічний музей, експонати для якого Ігор збирав сам по всьому селу.
Ігор – талановита людина, він грає на багатьох інструментах. А його гордість – народний вокальний колектив «Веселодолинські дівчата», лауреат багатьох конкурсів, що виступав на сценах Німеччини, Молдови, Румунії. Вік «веселодолинських дівчат» – 60-65 років, найстаршій учасниці – 73 роки.
– Колись у колективі було чотирнадцять учасниць, зараз залишилось сім. Сім моїх коханих жінок, – посміхається Ігор. – Вони дуже талановиті, для них колектив – це віддушина. Після кожної репетиції влаштовуємо посиденьки, дівчата приносять частування, ми сидимо, спілкуємося за життя.
Проводять запальні дівчата на чолі зі своїм керівником цікаві заходи для односельців. Нещодавно почали їздити з благодійною концертною програмою по селах Буджацької громади – усі зібрані гроші передають військовим. У планах також цього року на День Незалежності провести день села – через війну його п’ять років не відзначали.
– Чи весело ми живемо? Звісно, люди наші життєрадісні, позитивні, талановиті. Але, знаєте, коли закінчиться війна, ось тоді покажемо, як вміємо веселитися, – сказав Ігор Кривошей.
У чому секрет бадьорості та молодості?
Живе у Веселій Долині старійшина села, якого тут знають всі, – працьовитий, життєрадісний, гостинний Лазар Разнован. Лазарю Костянтиновичу 87 років. Шістдесят років він пропрацював у місцевому сільгосппідприємстві водієм, при цьому – без жодної аварії.
Незважаючи на свій вік, він і досі порається на городі, займається домашнім господарством, має овець, птицю, сам робить бринзу і смачне вино. Він завжди посміхається, і його життєва енергія надихає. Спілкуватися з Лазарем Костянтиновичем – насолода. За чаркою вина він розповів купу цікавих історій зі свого життя, які ми перекажемо в одній з наступних публікацій. А на запитання, як йому вдається у такому поважному віці бути настільки бадьорим і так добре виглядати, він відповів:
– Увесь секрет – в особливому цілющому повітрі різнотрав’я буджацьких степів, у домашніх бринзі та червоному вині. Взагалі Весела Долина – унікальне село, тут треба санаторій будувати. Ви ж помітили, що всі його мешканці виглядають на десять років молодшими? – посміхнувся Лазар Костянтинович.
Довідка «ОЖ»
- Село засноване у 1815 році.
- Мало назву Клястіц і було центром Клястіцької волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії.
- Засновники села – 134 родини з Вюртемберга, Прусії, Рейнської Баварії.
- Село було лютеранським – з 1842 року тут ташувалася лютеранська парафія.
- У 1857 році в селі було 134 садиби, в яких мешкало 130 родин. Працювали лютеранська школа, паровий млин, цех суконної фабрики.
- У 1940 році німці були депортовані за програмою «Додому в рейх».
- У 1945 році село перейменували на Веселу Долину.
- 1970-80 роки були періодом розквіту – тут працювало велике державне дослідницьке сільгосппідприємство «Комунар», яке вирощувало насіння елітних видів зернових культур. На території села дислокувалася військова частина, поряд був полігон, на якому проводилися військові навчання державного рівня.
- Населення складало три тисячі осіб, у школі навчалися 400 учнів.
- У 2000-х частину ліквідували, землі полігона згодом передали Веселодолинській селищній раді.
- У 2020 році село увійшло до складу Буджацької громади.
- Саме до складу Веселодолинського старостату входить етнографічно-туристичний комплекс «Фрумушика-Нова».
До територіальної реформи ця селищна рада була однією з найбільших на Одещині, адже лише землі колишнього військового полігона складали 20000 гектарів. Завдяки податкам за оренду землі село було одним із найбагатших.
Раніше ми розповідали, чому жнива у Буджаку більше не приносять радості.
Читайте також: Рибалка на півдні Одещини: де безплатні ставки та скільки коштують платні
