З Карпат – до Бессарабії
– Юрію Ярославовичу, ви родом з Прикарпаття – зі Львівської області. Як опинилися в Бессарабії?
– Так, мешкали ми у Львівській області, Самбірському районі, у чудовому містечку Добромиль. Наша родина була дуже музикальна – дідусь грав на ударних, його брат керував ансамблем народних інструментів, мій батько прекрасно грав на гітарі, а мама чудово співала. Грати я почав у сім років, і першим музичним інструментом стала для мене скрипка, потім батьки придбали ще акордеон. Тому не дивно, що мене одразу віддали в музичну школу. Після закінчення звичайної школи вступив в Одеське музичне училище імені Данькевича. Там подружився з хлопцями з Бессарабії. Якось мій співкурсник запросив мене до себе в Тарутине (зараз Бессарабське). Я був в захваті від природи, національного колориту, таланту місцевих людей. До батьків на Львівщину було їздити далекувато, тому на свята приїжджав до друга у село Тарутине. Тут одного разу зустрів чудову дівчину і закохався. Так і зв’язав долю з цим самобутнім, інтернаціональним і дуже музичним краєм.
Пізніше закінчив Одеський педагогічний університет імені Ушинського, відділення музичного виховання. Працював у Тарутинському профтехучилищі викладачем музики, а в 2009 році очолив музичну школу, яка з минулого року називається Бессарабська школа мистецтв. Також працюю художнім керівником народного ансамблю народних інструментів «Самоцвіти» Бессарабського Будинку культури.
Головне – навчити тонше відчувати
– Чи всіх можна навчити грати на музичному інструменті?
– У музичну школу ми приймаємо дітей із шести років. Малюків зазвичай приводять батьки, а ось підлітки часто приходять самі або їх приводять друзі. Це дуже радує, що діти тягнуться до музики.
Зараз у нас навчається 120 учнів. У школі працює чудовий творчий колектив – дев’ять професійних педагогів, частина з яких, до речі, закінчили колись нашу школу.
Розповсюджена чомусь думка, що якщо у дитини немає слуху, то її не можна навчити грати на музичному інструменті. Скажу вам, що вона хибна, – адже не було жодного учня, якого б ми не змогли навчити, головне бажання. Звичайно, є й талановиті від природи діти, але талант – це лише п’ятдесят відсотків успіху, усе інше – наполеглива праця. При цьому зробити з усіх дітей «моцартів» неможливо. Головне, вважаю, навчити їх відчувати світ тонше.
Нам є, чим пишатися: за цей рік майже 60 разів наші учні ставали лауреатами міжнародних, всеукраїнських, обласних багатожанрових конкурсів мистецтв.
Є випускники, які після школи продовжили навчання в Одеському музичному училищі імені Данькевича, в Київському інституті культури, в Одеській музичній академії імені Нежданової. Звичайно, далеко не всі діти обирають музику своєю професією, але те, що вони проносять любов до музики через життя, – це безумовно.
Що будуть слухати люди через сто років?
– А скількома інструментами ви самі володієте? Знаю, що їх більше п’яти.
– Я добре граю на скрипці, акордеоні, гітарі, фортепіано, баяні, сопілці, трубі, на багатьох ще граю, але не так добре.
– Цьогоріч ви тричі ставали лауреатом міжнародних конкурсів як композитор.
– Так, у 2025 році я отримав Дипломи за перше місце в міжнародному двотуровому конкурсі композиторів «Paris: Talents d`Evrope!», міжнародному конкурсі композиторів «Berlin: Talente Evropas» і міжнародному конкурсі композиторів «London Stars».
– Розкажіть, як це – писати музику? І яку музику любите ви?
– Свою першу музичну композицію «Вечірнє рандеву» для фортепіано я виношував двадцять років, а написав її лише п’ять років тому.
Щоб створити музику, потрібен досвід, свій почерк. Треба написати таке, щоб це ніде ніколи не звучало. Це дуже велика праця – створити щось своє. А ще треба постійно музично розвиватися. Коли пишу музику, то уявляю різні образи. А натхнення черпаю з життя. Взагалі впевнений, що чим простішою є музична композиція, тим вона є геніальнішою.
Я люблю музику різних жанрів – джаз, класику, поп, рок. Кожне музичне направлення має сенс для існування. А моїм улюбленим є музичний твір Вівальді «Пори року». Впевнений, що цю музику слухатимуть і через сто, і через двісті років.
Поки що я написав лише п’ять композицій – «Вечірнє рандеву», «Довгоочікувані канікули», «Весняний вальс», «Напередодні свята» і «Прагну до волі», усі їх ви можете знайти в Ютубі. Зараз виношую ще одну композицію.
Батарейка для музиканта
– Чим може допомогти музика?
– Знаєте, мене дуже турбує те, що багато людей перестали слухати музику, особливо класичну. Причому зауважте: усі класичні музичні твори були написані в епоху романтизму, класицизму. Тобто доволі важко пригадати відомий класичний твір, який би створили композитори в XXI сторіччі.
Зараз в Україні йде війна, люди живуть в постійному стресі. А, як показали дослідження, слушний музичний фон здатний рятувати. На собі перевіряв: коли відчуваєш, що сил вже бракує, вмикаєш улюблену композицію, і вона тебе надихає, заряджає енергією.
Для мене найефективнішою «батарейкою», коли важко на душі, є і залишається класична музика. Тому хочу порадити всім читачам «Одеського життя» – частіше слухайте музику, і вам стане легше переживати життєві труднощі.
Довідка «ОЖ»
В Бессарабській школі мистецтв працюють відділення народних інструментів, художнє відділення, фортепіанний клас, клас духових інструментів і клас вокалу.
Також у Тарутинській громаді працюють дві філії: у Серпневому – клас народних інструментів, у Соборному – клас духових інструментів.
Повний курс навчання – дев’ять років.
Переможці конкурсів:
- Олексій Бобок, домра – лауреат першої премії в міжнародному двотуровому конкурсі «Культурне надбання України»
- Павло Цушко, саксофон – лауреат другої премії міжнародного конкурсу «Voyge Parig»
- Неля Вулпє, фортепіано – лауреатка першої премії міжнародного фестивалю-конкурсу мистецтв у Києві
- Антон Деде, фортепіано – Диплом лауреата першої премії у всеукраїнському багатожанровому конкурсі мистецтв «Таланти рідного краю»
- Аріна Данч, гітара – лауреатка першої премії в міжнародному конкурсі мистецтв «Зірка весни»
- Людмила Вулпє, фортепіано – лауреатка Першої премії у всеукраїнському двотуровому фестивалі-конкурсі «Країна кобзаря»
- Тетяна Карамаврова, Дар’я Забунова і Катерина Михальчук, художнє відділення – Гран-прі в обласному фестивалі дитячої творчості «Весняне різнобарв’я»
Читайте також:
