Боже, який жах!»… «Боже, яка казка!»… Отакі протилежні «погляди» на картинку дня почула я в першій половині понеділка, коли «відкопалась» від снігу та потрапила на вулицю після сніжного буревію.
В останній понеділок листопада
От же кінець листопада який примхливий видався! Сюрприз за сюрпризом! Ми вже розповідали (й показували) вам, як в останню неділю листопада пізня осінь передавала естафету зимі. А вже у другій половині дня зима «пояснила», що воно таке — шалена погода…
А що ж понеділок? Я ж кажу: для кого казка, для кого — жах. В одних очі ловлять тільки негатив, в інших — позитив. Працюють комунальники, дирчать «дирчики» (генератори), бо ж світла з учорашнього дня немає. Хтось під той «дир-дир-дир» кричить в мобільник: «Та добре, що живі!».
Гілки, ринкові «штучки», «як ходити?!»
А хтось на оці гілки зламані дивиться та жаліється:
— Ну от як ходити?! Там дерева падають, там — бурульки он які!.. Слизько! Ще й повітряна тривога: знов ці падлюки кляті щось готують! А мені на базар треба! До речі, хто знає, Новий працює?..
Новий базар працює. Звісно, не всі вийшли сьогодні на роботу, але все одно працює. Між контейнерами-магазинчиками — снігові гори, біля деяких робочих місць — зимові «артоб’єкти». Ага, думаю, з почуттям гумору — все в порядку, вже добре.
Бо ж навіть лопати з мітлами можна виставити так, аби людина не на гілки на снігу дивилася, а іншу «картинку» побачила.
До речі, картинок тих і на ринку, і поруч — багато. Комусь — жахливих, комусь — казкових чи просто з гумором.
Ми по дорозі й у дворики зазирнули: таки казка!..
Отакий він, останній одеський понеділок примхливого листопада: комусь жахливий, комусь — казковий, комусь — з філософським присмаком.
Бо ж дійсно: «Добре, що живі!»…
