Колонізацію Буго-Дністровського межиріччя українці розпочали ще за часів раннього середньовіччя, коли ці землі перебували під владою Османської імперії.
З ліквідуванням Запорізької Січі у 1775 році козаки перебиралися на південь, засновували нові поселення, розвивали ремесла. Так на Дністрі оселилися не менш як 400 козаків з сім’ями, у 1760-му в пониззі Бугу – 500. Влаштовували козаки свої зимівники й обабіч річки Кучурган та на степових просторах. Завдячуючи зусиллям запорожців, Північне Причорномор’я щоразу більше українізувалося.
На землях, вже загарбаних у турків росією з допомогою козаків, економічно-господарська діяльність спиралася на міцний український фундамент.
За інформацією краєзнавця з селища Велика Михайлівка Вілена Ірвиса, досі збереглася велика кількість козацьких топонімів. Це хутори Гетьманський, Козака, Богуславка, Веселий Кут, Три криниці тощо. Свідченням присутності козаків є їхні поховання.
Видатні козацькі цвинтарі — це не місце жалоби, це подих історії, про яку ми навіть не здогадувались.
І сьогодні де-не-де на сільських кладовищах Великомихайлівщини бовваніють козацькі хрести, вирізані з ракушняку. Вони збереглися у селах Новопетрівка, Тростянець, Анастасіївка, Полєзне, Новоселівка. Дуже багато поховань часів козаччини є у Василівці, Степанівці, Розалівці (цвинтар поруч із церквою 1797 року), Гірському (на старовинному кургані збережено декілька старих могил) Роздільнянського району.
Один з найцікавіших — цвинтар у невеликому селі Кошарка Захарівської громади. Дослідникам вдалось розпізнати поховання як українські козацькі, так і німецьких колоністів, які відрізняються за формою хрестів. Іноді серед цих пам’яток трапляються справжні шедеври лапідарного мистецтва каменотесів.
Неймовірні козацькі цвинтарі можна зустріти в Балті, Загніткові, Коханівці, Демидівці та багатьох надкодимських селах.
На превеликий жаль, у нинішній російсько-українській війні гинуть нащадки волелюбних козаків: молоді свідомі патріоти. Новітніх Героїв, які віддали життя за Україну, з усіма військовими почестями хоронять на сільських кладовищах. І можна бачити, як на старих некрополях, поряд з прадавніми похованнями, майорять жовто-блакитні стяги. Знамена, під якими споконвіку йдуть у бій мужні захисники, проливаючи кров за рідну землю, мову, віру, свої родини, свою країну.
Сьогодні, у суботу, 5 квітня 2025 року, розпочалася 1137-та доба з початку повномасштабної війни в… Read More
5 квітня 1710 року під містечком Тягин на козацькій раді старшини одностайно обирають Пилипа Орлика… Read More
На фронті загинув майстер спорту, дійсний член альпіністського клубу «Одеса» Тарас Цушко. Йому було лише… Read More
Біля фонтану у Міському саду фотографуються. Звична картина. А ще люди фотографують і сам фонтан.… Read More
У 2025 році одеські вчителі почнуть отримувати додаткові муніципальні виплати. Сума підтримки становитиме від 1… Read More
Вітаємо з суботою, друзі! Час відпочити та посміятися від душі! Ми підготували для вас добірку… Read More