Навіщо перейменовувати так багато вулиць в Одесі та як обирають нові назви

Нагадаємо, 8 лютого, в Одесі завершилося чергове електронне обговорення щодо перейменування 46 одеських вулиць та інших топонімів.

Одеса без комуністів і російської імперії

— Навіщо нам в Одесі потрібно перейменовувати вулиці, провулки, сквери?

— Формальне: на виконання закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Так, у нас все ще залишилися топоніми, присвячені діячам більшовицького руху, різноманітним революціонерам, комуністичним організаціям тощо. Також на виконання закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Останній закон набагато проблематичніший для втілення в умовах Одеси. Принаймні вулиці, названі на честь представників імператорської сім’ї, втрачають, згідно з ним, свої назви.

Важливо розуміти, що урбаністичні топоніми мають назви, які можна поділити на два різновиди:

Історичні — назви, які вони отримали первісно при своїй появі в ранні десятиліття розбудови Одеси або при появі відповідних районів. Це назви, що глорифікують, прославляють тих чи інших людей, чи події.

Друга категорія назв (а їх більшість) якраз значною мірою є кон’юнктурними і залежно від історичних подій постійно змінюються. Важко знайти вулицю в центрі міста, яка б не змінила назву з півдесятка разів за час існування. Така традиція була закладена ще в часи Російської імперії, коли вулиці почали перейменовувати на честь Петра Великого, Суворова, інших генералів, чи от вулиця 19 лютого 1861 року. 

Перейменовування та найменування вулиць за радянського часу перетворилося на один із засобів ідеологічної боротьби, маркування простору іменами, пов’язаними з історією комуністичної партії, радянської влади та з російською (переважно) культурою, яка мала з нею асоціюватися. Вулиці та сквери міст будь-якого куточка Союзу, в будь-якій його національній республіці заповнювалися стандартним набором з кількох десятків назв. Вони зазвичай не мали стосунку до цього конкретного міста. Це не лише Ленін чи Іскра, це також і Гагарін, Кулібін, Дежньов.

Вільямс, Чапаєв, Каманін не мають ніякого відношення до Одеси

— Чому, на Вашу думку, Одесі буде краще без назв Вільямса, Чапаєва, Каманіна?

— Жоден із названих вами діячів не має стосунку до історії Одеси, ба більше, двоє із них — ніякого стосунку до історії України. Спробуйте провести опитування на вулиці Каманіна серед мешканців — хто це такий і чому на честь нього названо цю вулицю?

Академік Вільямс, втім, відомий вчений. Його діяльність мала вагомий вплив на українське сільське господарство, хоча він і не працював в Україні. Він займався ґрунтознавством, пропагував насаджування лісосмуг, досліджував методи підвищення родючості ґрунтів. Та необхідно зазначити іще одне: ідеї Василя Вільямса виявились дуже вчасними в умовах сталінської «модернізації», і академік став активним захисником та навіть теоретиком колективізації. 

Ось вам цитата з його статті в газеті «Известия»:

«По преданию, привычке, бытовому укладу, по инерции наследство капитализма — единоличное землевладение после Октября перелилось в единоличное землепользование. Последний оплот сельского капиталиста — кулака. Крепко за него держится кулак, подогревая несбыточную надежду на возможность поднятия урожайности на изрезанном на куски, разбросанном узкополосном участке единоличного землепользования. Его девиз: «Разделяй и господствуй». Должна быть изжита непроизводительность труда работников земли и вместо старого кулацкого девиза выставлен революционный лозунг: «Работники земли, объединяйтесь» («Известия», 9.02.1929).

Не дивно, що з усіх численних радянських учених-агрономів саме Вільямс отримав таку популярність і таку кількість вулиць імені себе. Але як дивитися на його комеморацію в умовах, коли ми вже знаємо історію колективізації, що супроводжувалась розкуркуленням і Голодомором?

Перейменовувати чи ні, вирішує міська рада

— Скільки вже прийнято рішень з перейменування, скільки ще треба проголосувати? 

— Процес є повільним і рішення, які приймає історико-топонімічна комісія, є лише початковим етапом цього процесу. Далі він переходить до стадії громадського обговорення. Остаточно ж рішення про перейменування того чи іншого топоніму ухвалює міська рада. Загалом на сьогодні історико-топонімічна комісія прийняла близько сотні рішень про нові назви, але далеко не всі із них вже дійшли до останніх етапів обговорення.

Пріоритет — первісні одеські назви

— Що є пріоритетним у виборі варіантів назви вулиці чи провулку?

— Основний пріоритет — повернення первісної назви вулиці, якщо йдеться про історичні райони міста. Якщо первісної нейтральної назви не існує, або вона сама по собі підпадає під дію одного із вищезазначених законів, або є суперечливою, тоді пропонуються назви, пов’язані з історією Одеси та України. Насамперед з культурними та науковими сторінками історії. Зазвичай нові назви обираються із тих, що подали для розгляду представники громадськості.

— Одна з задач топонімічної комісії — дотримуватись балансу в перейменуванні («місто — країна»), аби сформувати унікальний топонімічний ландшафт Одеси. Чи задоволені ви ним зараз і, на вашу думку, яким він буде після перейменувань?

— У комісії багато людей і, як і в суспільстві, рішення досягається консенсусом. Іноді воно буває не найвдалішим, не всі перейменування можуть бути найкращими, з особисто моєї точки зору. Переважно баланс зберігається, і більшість нових назв цілком вдалі.

Вулиці на честь героїв назвуть після перемоги

— Родини загиблих українських воїнів бажають вшанувати імена героїв. На вашу думку, де та золота середина в цьому непростому питанні?

— На мою думку, перейменування після перемоги — це є золота середина. Комісія зберігає на цей час резервний фонд топонімів, для яких вже прийнято або скоро буде прийнято рішення про необхідність перейменування, але ще не запропоновано нові назви. Об’єктивно математична реальність така, що кількість топонімів у місті є кінцевою, а кількість імен, котрі нам, на жаль, доведеться зафіксувати на плані міста, постійно зростає. Доведеться обирати, на чию честь називати вулиці, а на чию — ні. Робити такий вибір комісія не має права. Очевидно, що найменування на честь захисників України будуть надаватися насамперед за поданням командування.

До перейменувань люди не готові

— Яку інформаційну кампанію треба проводити для населення Одеси і гостей міста, аби познайомити людей з новими назвами?

— Це дуже важлива складова, бо часто до перейменувань люди виявляються не готові. Буває, що нові імена їм невідомі через необізнаність з історією міста. Чи нові імена відомі дітям, бо їх вчать у школі, а дорослі свого часу в радянській ще школі їх не вчили. А це, наприклад, одесити, які зіграли певну значущу роль в нашій історії.

Кожне перейменування доречно було б супроводжувати інформаційною кампанією. Але коли ось такою великою хвилею йде перейменування по багатьох об’єктах одразу, то цього важко досягти.

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів