Після будівництва Оперного театру міська влада задумалася про те, як оформити Театральну площу. Відомий архітектор Георгій Торічеллі у 1830-х роках побудував склади театру, спроектував огорожу скверу Пале-Рояль, однойменний торговий комплекс та багато іншого, проте завершити свій проект не встиг.
На картині Карло Боссолі «Вигляд Одеси», яка була написана в 1843 році, художник зобразив Театральну площу такою, якою її бачив Торічеллі. Англійський клуб і театр знаходилися на одній осі, а простір з обох боків обмежували будівлі в класичному стилі, утворюючи прямокутник. Вся ця пишність була прикрашена арками, скульптурами та колонами.
Пізніше на території Театрального саду було розбито квіткові клумби, влаштовано газони та висаджено живоплоти. Сад не раз перебудовували – змінювалося планування та форма газонів, з’являлися та зникали алеї.
Однією з прикрас Театрального саду, яку можна побачити і сьогодні, є чавунні сходи, що ведуть від провулка Чайковського. Вона була спроектована архітектором Яковом Ускатом та відлита на ливарному заводі Василя Рестеля. Її огорожі прикрашені зображеннями арф, гербами Одеси та одинарними ліхтарями.
У 1925 році з дачі поета та перекладача Олександра Биска було перенесено та встановлено в центрі саду скульптуру-фонтан «Молодість», яку пізніше перенесли до будівлі Англійського клубу. А на його місці влаштували інший фонтан – з великими круглими чашами та підсвічуванням. Крім того, після війни в Театральному саду було висаджено знамениті софори, і з того часу вид саду суттєво не змінювався.
Ірина Сорокіна
Джерело: archodessa.com
