Інтерес до побуту та культури Одещини, та й взагалі українського народу, зростає щодня. На це вплинула і війна. Але що ми знаємо про людей, які збирають докупи та бережуть нашу історію, ідентичність? Якщо правда, то мало чого. Хто такий етнограф та чим він займається, Одеському життю розповіла завідувачка музею «Степова Україна» Галина Загребенюк.
Ми вітаємо усіх етнографів світу з їх професійним святом, який відзначають щороку 17 липня! А вам, наші любі читачі, розповімо, чому етнографи є хранителями культури, і як зараз працює музей «Степова Україна».
— Галино Анатоліївно, хто такий етнограф?
Велика Степанова коза
— Етнографія, як окрема наука, стала активно розвиватися ще у 1930 році. Саме з того часу почалися розробки різних інструкцій та методик, як працювати з етнографічними предметами: що з ними робити, як збирати, описувати та зберігати. Чому музей «Степова Україна» етнографічний? Тому, що експозиція музею розповідає історію заселення нашого краю різними народами, про їх побут, культуру та життя. Музейна колекція, яка у нас наразі представлена, збиралася з 2003 по 2006 рік. Це були окремі етнографічні експедиції, які дозволили зібрати дуже багато унікальних та цікавих предметів з життя людей: цілі колекції старовинного та національного одягу, побутових предметів, знаряддя праці та декоративно-ужиткове мистецтво.
гагаузький комплекс з софрою
— Чим займаються етнографи в музеї «Степова Україна»?
— Взагалі тяжко сказати, що працівники нашого музею — це виключно етнографи. Ні! Це не так! Ми багатофункціональні, якщо так можна сказати: виїжджаємо у відрядження, спостерігаємо за людьми та традиціями, збираємо предмети, досліджуємо, ведемо наукові роботи, пишемо статті, займаємося організацією екскурсій, майстер-класів, виставок, акцій та інших подій. Ми робимо все це, щоб розповісти історію нашого краю.
— Наразі музейна колекція поповнюється новими речами?
Куточок болгарської культури
— Сьогодні, на жаль, важко продовжувати збирати предмети для музею. Багато людей хочуть, щоб ми їх купували. Держава на це грошей не виділяє, але ми поповнюємо свої фонди завдяки виставкам, які проводимо. Це виставки майстрів декоративно-ужиткового мистецтва з Одещини. Наприклад, нещодавно в музеї була виставка митця Іллі Златова з села Кулевча Білгород-Дністровського району. Він подарував нам два малюнки «Мама Єлизавета в платті» (2013 року) та «Велика Степанова коза» (2006 року). Вони розповідають про побутове життя болгар на Одещині. Також в нас є ще одна майстрова робота – посуд для напоїв декоративний гарбуз «картунка» на ім’я «Дід Степан». Ще в нас є гагаузький комплекс, де нам інша майстриня з села Дмитрівка Болградського району — Надія Кюляфли, подарувала ужиткові предмети XX століття. Це «софра» — дуже маленький та круглий обідній стіл для жінок та дітей. Друга майстриня Аліна Наумова подарувала нам дві роботи, які вишиті гладдю — панно середини XX ст. «Ліс» та «Шевченківська хата». Завдяки таким подарункам наша етнографічна експозиція поповнюється та змінюється, також зростають наші фонди. Зараз у музеї «Степова Україна» можна доторкнутися до культури та побуту українців, молдован, болгар, гагаузів, німців, греків, кримських караїмів, греків та євреїв. У нас є навіть інтерактивні екскурсії, де розповідаємо відвідувачам музею про якийсь предмет та обов’язково надаємо змогу до нього доторкнутися, потримати у руках.
Мама Єлизавета в платті
— Музейні наукові працівники наразі займаються своєю діяльністю?
— Під час війти не має можливості проводити якусь пошуково-наукову діяльність, але ми робимо все, що в нашій змозі. Наприклад, зараз в музеї «Степова Україна» працює Валентина Чечена з Каховського історичного музею. Вона є внутрішньо переміщеною особою, яка живе в Одесі. Дівчина займається дослідженням українських коралів — традиційної жіночої прикраси. Колись за вартість цих коралів можна було купити хату. Вважалося, якщо намисто обірвалося, то це є попередженням. А коли жінка або дівчина йшли до церкви, корали знімалися і вішалися біля ікон. Як ви бачите, етнографічних тем для дослідження дуже багато. І найголовніше, що це все потрібно нашим людям. Вони з таким захопленням поринають у музейний простір, та дізнаються, як жили наші пращури. І неважливо, скільки років людині – 5 або 60, вона з Одеси або з Херсону. Особливо приємно, коли бачиш подяку та відгук в очах людей. В цьому році на Великдень в нас була дуже патріотична виставка з Деревом життя, тваринами, янголятками, Птахою Щастя, писанками та пасочками. Разом вони символізували родинну єдність. І ось на виставку прийшла родина з Запоріжжя. Жінка була при надії. І ця композиція так зворушила чоловіка, що він з такою ніжністю став цілувати та обіймати свою дружину, дякуючи за те, що вона буде матір’ю. Йде війна, а ми працюємо і даємо людям хоч якісь хвилини радості.
Намисто корали
— Цікаво дізнатися, в етнографів є якісь свої традиції або забобони?
— Я вірю у те, що вірили наші пращури. У той світ, який вони сприймали, а також у дію всіх оберегів. У червону ниточку на зап’ястя, яка пішла від червоного паску на українському вбранні, який завжди був оберегом для жінок та чоловіків. Є самий простий оберіг — часник, для того, щоб по хаті не гуляв домовик. Я це все використовую у себе вдома, бо так робила моя бабуся. Також я віру у цілющу силу наших експонатів. Кожна людина, яка зараз приходить до музею «Степова Україна» відчуває свій зв’язок з пращурами, та їх потужну силу.
Світ етнографії – нескінченний! Ще є багато цікавих незнайдених предметів, не досліджених, не описаних.
Ми працюємо, щоб все зберігати, поновлювати наші фонди і експозицію, окрім старовинних експонатів, так й роботами сучасних народних майстрів.
Так, зараз ми всі знаходимося у певній психологічно-стресовій ситуації. Але, не зважаючи на всі обставини, ми рухаємось вперед!!!
Кожен з нас своїми діями наближає Перемогу!!!
Слава Україні!!!
Гарбуз Дід Степан
Як потрапити до музею «Степова Україна»?
Музей «Степова Україна» працює з понеділка по пʼятницю — з 10.00 до 16.00, вихідні дні — субота та неділя.
Адреса: вулиця Ланжеронівська, 24-а.
Телефон: (048) 722-48-67 (каса).
Спілкувалася Анастасія ЄПУР
Читайте також:
