Ну ось, здавалося б: які такі нововведення можуть бути на Староконному ринку і тому «океані всього, що треба і не треба», що розгортається навколо нього по суботах та неділях? Нововведенням може бути тільки одне: ринок або працює, або ні. Причому всім відомо, якщо раптом (ах!) не працює, то скоро відкриється. Ну а як без Староконного?
Одеський Старокінний ринок продовжує прикрашатися
Тим часом нововведення є. Ще до того, як ви побачите головну браму ринку з відомою підковою на щастя, вас зустріне наш уже звичний військовий «пейзаж»: протитанкові їжаки… Втім, вже зовсім скоро півняче «Ку-ка-ре-ку!» поверне вас у звичну атмосферу Староконки, де можна купити все, навіть якщо воно вам не потрібне «ні з якого боку». Наприклад, того ж красеня живого півня, який щось переплутав з часом і задерикувато подає голос.
На самому ринку – забавні вуличні покажчики так і манять підійти ще туди й туди, стіни подекуди прикрашені картинами (раніше такого не спостерігалося). Хто – за інструментом, хто – за рибками-пташками-хом’ячками. Додалося стаціонарних та переносних торгових точок з їжею та напоями.
Одеська Староконка: «Віддаю задарма. Майже»
Але день вихідний і, значить, час у довгий шлях навколо ринку, вулицями-провулками Молдаванки, які перетворюються на виставку небачених інсталяцій. Скільки живу, стільки дивуюся: ну треба ж так зуміти поєднати непоєднуване! Крок – готова композиція зі світу історії фотографії, ще крок – і «раньшее время» з його атрибутами постане перед вами.
На якусь мить вам здасться, що ви в музеї побуту, або чогось там ще – залежно від представлених «експонатів», нехай це навіть халатик чиєїсь прабабусі, що висить на мотузці з палицею-підпіркою поруч із цілком сучасною чоловіча сорочка. Так, так сушиться білизна в одеських дворах…
– Жінко, не фотографуйте ви мене з моїм товаром!
– Та я не вас і не ваш товар фотографую!
– Ой, а чому так? Я не сподобався? Чи мій товар?
І ось уже доводжу, що все мені тут подобається, і мені вже пропонують придбати «роги (лежать осторонь, підкреслюючи їхню особливу цінність) на щастя». Я чемно відмовляюся, а жінка поряд уже придивляється до мене уважно і стверджує, що «є костюмчик прямо на вас, дамо. Дарма віддаю. Майже»…
Старокінний по суботах-неділях: «А поговорити?»
Хтось приходить сюди «просто подивитися», для когось така прогулянка нескінченними рядами – своєрідна психотерапія, а хтось шукає щось дуже потрібне. Втім, часто можна почути:
– Ну і навіщо тобі ці чашки? – Запитує одна подруга іншу.
– Так, загалом, і не потрібні, але втриматися не могла…
– Ти щойно трохи собачку не купила. Добре, що хоч там утрималася…
Староконки, що торгують навколо, – люди досвідчені. У деяких тут такий трудовий суботньо-недільний стаж накопичився, що дивуєшся. Вони чітко зауважують, хто «просто так», а хто таки не втримається і щось купить. Поговорити тут – норма. Військові часи внесли і до цієї звичної ситуації свої корективи.
Якщо кілька торгуючих «купкуються», значить час перекусити та обговорити важливі проблеми. Прислухалася: долинають роздуми на тему дня – «тварину – в Гаагу», «особисто б кокнула», «прокинулася від бабахів. Що це було? Напевно, вчення». Далі були роздуми, що «ліхтарі зараз ніхто не бере. У людей хоч зі світлом стало нормально».
Новини та суворості навколо Староконного ринку
Як же у вихідні оживають і переливаються різноманітністю старі вулиці Молдаванки навколо Староконного ринку! Вони тепер теж – з прикметами нових часів і принадними одеськими штучками у вигляді оголошень і тих самих інсталяцій.
Вселяє надію «ЗСУ – сила!» на старих воротах… Злегка вражає оголошення «Куплю ваш товар. Сашко». І, виявляється, є у цих місцях свої суворості. Приміром, чітка і ясна накреслена фарбою вказівка, що саме тут торгувати не можна. Це здається дуже дивним.
Адже навіть важко уявити, що у вихідний день навколо старо-старої Староконки є місця, де заборонена торгівля. Або, швидше, мега-виставка інсталяцій по-одеськи…
Читайте також: На Староконному ринку відкрили меморіальну дошку загиблому на війні одеситу.
Фото автора
