Останній день військової одеської весни-2022… Завтра розпочинається військове одеське літо. Такий ось відлік у нас тепер із 24 лютого – нашої спільної військової зими…
Незмінні господарі одеських вулиць – коти-«дворяни» (ясна річ, від слова «двір», ну чи просто «вуличні») – вже стали ховатися в тінь. Може, мені це тільки здається, але вони стали обережнішими, і далеко не кожен з них, який зустрівся по дорозі, звично-активно реагує на «кіс-кіс».
Втім, одеські хвостатики, швидше, все ж таки поводяться за принципом «хто як»: у кожного свій характер. Наприклад, як мені розповіла продавщиця квітів одному з одеських ринків, місцевий кіт не змінив свої звички під час війни. А ось жінка, яка постійно годує місцевих котів у центрі міста, запевняє:
– Вони стали набагато боязливішими та обережнішими. Нервові якісь…
Інша заперечує:
– Та все з ними гаразд! Також кричать під час своїх хвостатих розбірок! У мене одне вікно надвір виходить, друге – у двір. І звідти, і звідти такий котячий ор доноситься!
Обидві тут же зійшлися на думці, що «краще найгучніший котячий ор, ніж виття сирен»…
А час стежиться, і вже відцвітає акація, яка у травні наповнила місто особливим одеським ароматом, теж намагаючись підняти настрій і підбадьорити.
Одеські вулиці зараз ніби включилися у змагання, на якому більше кольорів у всьому їхньому розмаїтті. Вони часом зустрічаються на вулицях не лише на клумбах, а й у несподіваних місцях та під різним «ракурсом».
Погляд сам собою їх знаходить дорогою, більше того, ніби шукає спеціально, намагаючись ухопити шматочок краси та позитиву.
Іде в історію одеський військовий травень… Природа та людські руки всі намагаються і намагаються нас підбадьорити, подарувати ще один шматочок краси.
Фото Марії Котової
