Мисливці Веселої Долини, фото з особистого архіву

Ключові моменти: 

  • Після чотирирічної перерви 17 жовтня відкрили сезон полювання на півдні Одещини.
  • Кількість мисливців зменшилася з 440 до 168.
  • Полювання дозволене у середу, суботу та неділю.
  • Через воєнний стан діють обмеження на полювання.
  • Заборонено полювати в п’ятикілометровій прикордонній зоні та державних лісах.
  • Полювати можна лише вдень.
  • Перед полюванням потрібно повідомляти прикордонників.
  • У регіоні побільшало шакалів і лисиць.
  • Мисливці облаштовують годівниці та підгодовують диких тварин.

Мисливців стало вдвічі менше, а шакалів – навпаки

Із запитаннями щодо змін у правилах полювання в умовах війни звернулися до Сергія Бахова, виконувача обов’язків голови об’єднання громадян «Мисливсько-рибальське підприємство Тарутинської районної організації».

Бессарабські мисливці розкидують підкормку
Бессарабські мисливці розкидують підкормку, фото з особистого архіву мисливців

– Пане Сергію, скільки зараз людей входить у ваше об’єднання? Чи радіють вони відкриттю сезону?

– До війни було 440, у лютому цього року залишилося 168, але з відкриттям полювання до нас повернулося 35 людей. Хлопці задоволені, що нарешті сезон полювання відкрито, нехай і з обмеженнями, що передбачає військовий стан, але усе одно, для них – це справжнє свято.

– За яким графіком проходить полювання під час воєнного стану?

– Полювати дозволено три дні на тиждень – у середу, суботу та неділю. Зараз триває полювання на качок, голубів, перепілок, куріпок, лиску, куликів, фазанів, диких гусей, вовків, лисиць, єнотовидних собак, шакалів. З 29 листопада почнеться та триватиме до кінця року полювання на зайця-русака. На лисиць та шакалів – до 28 лютого наступного року.

– До речі, мешканці колишньої Тарутинщини скаржаться, що шакалів та лисиць розвелося дуже багато. Кажуть, навіть є випадки захворювання на сказ.

– У нас таких випадків не зафіксовано. Наскільки мені відомо, в Арцизькому районі одна людина захворіла на цю хворобу після контакту з твариною. Щодо шакалів, їх дійсно розвелося дуже багато – нещодавно біля села Рівне Бессарабської громади мешканці бачили цілу їхню зграю. Вони приносять шкоду фермерам та домогосподарствам. У зв’язку з цим ми попросили мешканців громад повідомляти про місця їхнього скупчення. За перші тижні полювання наші мисливці вже знищили кілька шакалів.

Три важливі зміни в правилах

– Як змінилися правила полювання через війну?

– По-перше, були скасовані сезонні відстрільні картки – тепер їх треба оформлювати на кожен день полювання. Це не дуже зручно, але цілком зрозуміло. По-друге, заборонено полювати в п’ятикілометровій прикордонній зоні та в лісах держлісфонду. І по-третє, полювати можна лише у світлу пору доби. Крім того, ми маємо ліцензію на відстріл диких кабанів. У нашому районі, до речі, були випадки аварій через те, що кабан раптово перебігав дорогу і водій не встигав своєчасно відреагувати. Хотілося б, звичайно, мати більше ліцензій. Тож, гадаю, наступного року, за умови дозволу на полювання, ми зможемо їх отримати.

У Бессарабському готують годівниц
У Бессарабському готують годівницсарабському готують годівниці, фото з особистого архіву мисливців

– Але ж мисливство – це не лише полювання, а й збереження природи.

– Звичайно, з першими заморозками члени нашого об’єднання почали ладнати біотехнічні споруди для підкормки тварин – годівниці, солонці. Для цього заздалегідь заготували сіно, зернову суміш, сіль. Ми, як користувачі мисливських угідь, зобов’язані вести облік, охороняти тварин, вкладати кошти в догляд за угіддями. Якщо ми хочемо полювати самі і залишити ці угіддя дітям, онукам, маємо зберігати фауну.

«Перед кожним полюванням попереджаємо прикордонників»

Про свій досвід полювання під час війни розповів мешканець села Єлизаветівка Іван Майдан – мисливець із п’ятнадцятирічним досвідом, єгер, голова мисливського колективу, до якого входять мисливці з Буджака, Богданівки, Ганнівки, Олександрівки, Ламбрівки, Лісного.

Єгерь з Лісне разом з сином робе годівниці для тварин
Єгерь з Лісне разом з сином робить годівниці для тварин, фото з особистого архіву

– Через війну полювання в п’ятикілометровій прикордонній зоні для нас під забороною. Щойно почався сезон, ми подали в Білгород-Дністровський прикордонний загін списки мисливців для узгодження. Перед кожним полюванням ми попереджаємо прикордонників про те, скільки і хто з мисливців йде на полювання. З собою завжди носимо погоджену з ними мапу і добре знаємо свої межі для полювання, – розповідає Іван Майдан.

Мисливців регулярно перевіряють прикордонники, поліцейські, фахівці з мисливського господарства.

– Найбільш полюбляю полювання на пернатих – тут потрібні вміння і терпіння. З першого ж виходу приніс додому фазанів, їх дуже багато розвелося останнім часом. Дружина смачну манджу з них зварила. Щоб вполювати хижаків, їх треба вміти перехитрити, розуміючи повадки звіра. Водночас потрібно етично ставитися до здобичі, наприклад, не залишати підранків, щоб тварина не страждала, – розказав мисливець.

Заготівля сіна в спеціальному навісі на зиму для тварин в Бессарабській громаді, фото з особистого архіву

Неписані закони та мисливська етика

Враховуючи, що в Одеській області почастішали випадки сказу, впольованих шакалів та лисиць голими руками не торкаються – їх збирають в одноразових рукавицях та передають ветеринарній службі.

– Кожен трофей ми контролюємо, фіксуємо, адже маємо зберегти популяцію, щоб угіддя були в тонусі. Є в нас і неписані закони, наприклад, фазанчика-курочку не чіпаємо. Якщо новичок помилився – так би мовити, «штрафуємо», пляшкою вина, наприклад. Молодих мисливців вчимо не тільки полюванню, а й етиці, повазі до тварин, природи. Постійно боремося і з браконьєрами. Коли помічаємо пастки, одразу повідомляємо правоохоронцям. Адже мисливство – це взаємодія з природою, а не її знищення, – каже Іван.

Полювання із… фотоапаратом

Олександр Куруч – мисливець із 42-річним досвідом, єгер і вчитель фізкультури Веселодолинського ліцею. Юнаком він полюбляв рибалку, але після строкової служби у спецвійськах став мисливцем. Любов до полювання передав синам, які зараз воюють. Найбільша любов пана Олександра – буджацькі степи. Тому на полювання чи на обхід угідь він завжди бере фотоапарат.

Єгер Сергій Мунтян обходить територію разом із онуком, фото з особистого архіву

До війни у Веселодолинському мисливському колективі було 30 людей, зараз – лише 15.

– Це добре, що дозволили полювання, а то я зовсім заскучав. Мисливцю, як і тварині, треба «вигулятися». Моя мета – не стільки вполювати звіра, скільки помилуватися природою, поспілкуватись із друзями, – каже Олександр.

Поки полювання було під забороною, він та його товариші не сиділи склавши руки. Вони розчищали природні джерела для тварин, будували годівниці, солонці, монтували відгодівельні майданчики. Зараз усе це вже наповнене зерном, сіллю, сіном.

Ось таку годівницю зробили бессарабські мисливці, фото з особистого архіву

Один із останніх чинбарів

До речі, Олександр Куруч – чи не єдиний спеціаліст в колишньому Тарутинському районі, який вміє обробляти та вичиняти шкіру або хутро. Він називає себе чинбарем*. Цьому ремеслу його навчив батько. Які тільки шкури не доводилося чинити Олександру – лисиць, вовків, єнотовидних собак, куниць, тхорів, нутрій, навіть диких кабанів. Лише заячою шкірою він не займається – занадто тонка. Олександр є справжнім аксакалом серед мисливців, він охоче передає свої знання та досвід молоді.

– Дванадцять років тому вдалося вистежити вовків. У той день мені подзвонив односелець і сказав, що бачив неподалік від села, у тернині на балці, зграю вовків. Пішли ми із сином Сашком і ще двома мисливцями. Довго шукали, і зрештою натрапили на двох вовчиць. В одну я влучив одразу. Другу п’ять годин вистежував по слідах і теж вполював. Мене дружина питає: «Невже тобі не страшно, коли поряд вовки?». Знаєте, зовсім не страшно, про це навіть не думаєш, – розповідає Олександр. – А взагалі мисливець повинен не тільки мати знання, вміння, а бути фізично витривалим, адже під час полювання за день можна «намотати» і двадцять, і тридцять кілометрів. Отже тут слабакам не місце. Також дуже важлива взаємовиручка – на полюванні багато що може статися. А головне – мисливець має любити природу. Справжній мисливець розуміє, що полювання – це лише інструмент управління популяціями.

*Чинбарство – це давнє традиційне ремесло, що полягає в обробці та вичиненні сирих тваринних шкір.

Нагадаємо, що еколог та вчений Іван Русєв розкритикував дозвіл на полювання в Одеській області.

Раніше ми повідомляли, що на Одещині дозволили полювання у семи районах – що відомо.

 

Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів