Навесні 2026 року науковці Інституту морської біології НАН України дослідили воду Куяльницького лиману та виявили значне забруднення мікропластиком. Найбільшу його концентрацію зафіксували поблизу популярного пляжу біля санаторію імені М. І. Пирогова — 23,6 частинки на літр.
Журналістка «Одеського життя» Світлана Комісаренко зібрала результати дослідження, щоб розповісти, звідки береться пластик у лимані, чому він там затримується та які нові сліди війни знайшли у воді.
Ключові моменти:
- Навесні концентрація мікропластику в Куяльнику була найвищою серед чотирьох лиманів.
- Найбільше частинок виявили біля популярного пляжу санаторію імені Пирогова.
- Висока солоність затримує пластик на поверхні та подовжує його перебування у воді.
- Науковці також виявили матеріали дронів та оптоволокно, але потрібні додаткові дослідження.
Що таке мікропластик?
Куяльнику загрожує не лише сіль, а й мікропластик про це свідчать проміжні результати досліджень, проведених Інститутом морської біології НАН України.
Мікропластик – це крихітні частинки пластику розміром від 1 мікрометра до 5 міліметрів, які утворюються внаслідок розпаду більших пластикових предметів: пакетів, пляшок, одноразового посуду тощо. Ще одне його джерело – мікроскопічні пластикові гранули, які використовують у косметиці, мийних засобах та промисловості.
Чим небезпечний мікропластик?
Мікропластик містить або може адсорбувати на своїй поверхні хімічні речовини, що порушують роботу ендокринної системи, – це так звані ендокринні руйнівники.
Ці ендокринні руйнівники здатні імітувати або блокувати природні гормони, зокрема і статеві (естроген, прогестерон і тестостерон), порушуючи гормональний баланс організму. Внаслідок цього можуть виникати проблеми з фертильністю, розвитком, обміном речовин і підвищений ризик онкологічних захворювань.
Звідки мікропластик в лимані і скільки його?
Ще навесні цього року середня концентрація мікропластику становила 17,1 ± 1,91 частинки на літр. І була найбільшою серед чотирьох одеських лиманів.
Вчені дійшли висновку, що через війну більше людей почали віддавати перевагу відпочинку не біля моря, а саме на лимані. ПЕТ-пляшки від напоїв, поліетиленові пакети, шматки синтетичного одягу, іграшок, канати, автомобільні шини, які залишають по собі відпочивальники чи викидають на стихійні сміттєзвалища місцеві мешканці, поступово накопичуються на березі, а згодом потравляють до лиману. Саме тому найвищу концентрацію мікропластику реєстрували біля санаторію ім.М.І.Пирогова, де є популярний пляж – 23,6 ± 1,76 частинки на літр. Значно нижчою вона була в районі випуску до Куяльницького лиману морської води – 5,6 частинки на літр.
Небезпека високого рівня від солоності Куяльника
Кожна людина добре знає, що плавати у воді високої солоності значно легше, ніж у прісноводній водоймі. Так і з частинками мікропластику: через високий рівень солоності лиману вони можуть довго залишатись на поверхні, можуть ставати центрами кристалізації солі і лише потім осідати на дно лиману. А це вже загроза тривалого перебування мікропластику у водоймі.
Під час дослідження води Куяльницького лиману науковці Інституту морської біології виявили також нові забруднювачі – це частки матеріалів, з яких виготовляють дрони, а також оптоволокно. Але щоб відповісти на питання, наскільки багато таких забруднювачів у лимані, необхідні проводити додаткові дослідження.
Раніше ми розповідали, чому видобуток солі на Куяльнику має забезпечити всю Україну та врятувати лиман.
Нагадаємо, що на Куяльнику планують побудувати систему солярісів для видобутку солі.
Читайте також, чому поповнення лиману водою з моря загрожує цілющим грязям.
