Журналістка «Одеського життя» Світлана Комісаренко розібралася, чому перед початком навчального року в Одеській області 14 закладів освіти залишалися без належних укриттів. На прикладі Арцизького ліцею №5, де батьки досі чекають завершення будівництва захисної споруди, вона розглянула проблему фінансування, залучення міжнародних донорів і відповідальності обласної влади за безпеку школярів. Окрему увагу журналістка приділила досвіду Сумщини, де підземні школи дають змогу організувати повноцінне навчання під час повітряних тривог.
Ключові моменти:
- Перед навчальним роком 14 закладів Одещини залишалися без належних укриттів.
- В Арцизі батьки ліцеїстів звернулися до керівника ОВА через незавершене будівництво.
- Державних субвенцій бракує, а громади потребують допомоги з міжнародним фінансуванням.
- Тим часом на Сумщині вже працюють 13 підземних шкіл, ще дев’ять будують.
Заяви замість укриттів: чому батьки школярів Одещини змушені брати безпеку дітей у власні руки
«Ми, батьки учнів Арцизького ліцею №5, написали колективне звернення до очільника Одеської ОВА щодо завершення будівництва укриття освітнього закладу, в якому навчаються наші діти, як до людини, яка здатна нам допомогти та вплинути на цю ситуацію!
Нам вже дуже довго обіцяють, «замилюють очі», розповідаючи чергові байки про завершення будівництва до початку навчального року, але, на жаль, не сказали якого. Чекаємо не просто на чергову відписку, а на реальні дії. Діти повинні вчитися в безпеці».
Докладно про це ми розповідали у матеріалі: Під час тривоги учні в Арцизі йдуть до церкви замість укриття.
Батьків можна зрозуміти: ще навесні йшлося про зведення захисної споруди в цьому ліцеї, і вони сподівалися на безпечні умови для своїх дітей. Проте обіцянки так і залишилися на папері. I така ситуація спостерігається не лише в Арцизі. Родини в різних громадах розуміють: навчання школярів без належного укриття під час повітряних тривог – це пряма загроза життю. Її неможливо виправдати ані браком бюджету, ані відсутністю бажання шукати рішення.
Хто з батьків може спокійно працювати, знаючи, що під час тривоги дитину виводять у коридор чи парк, а взимку взагалі відпускають додому? Ризик зазнати поранень під уламками будівлі в коридорі менший, ніж біля вікон, але він нікуди не зникає. Крім того, виникає питання: хто відповідатиме за безпеку дітей поза школою, якщо їх відпустили раніше, ніж передбачено розкладом? Навіть письмові заяви батьків про їхню згоду на очне навчання без укриттів не знімають проблеми, а є лише формальним прикриттям для тих, хто відповідає за безпеку учнів під час освітнього процесу.
Фінансовий тягар та державні субвенції: чому громадам бракує коштів на будівництво сховищ
Чому через стільки часу від початку повномасштабної війни в регіоні досі є громади, де значна частина шкіл не має належних укриттів? Ідеться про сховища, які б дозволили не просто перечекати загрозу, а й організувати повноцінне навчання.
Будівництво та облаштування укриттів в українських школах фінансується за рахунок державного бюджету, коштів місцевих громад та міжнародних донорів. Як свідчить досвід, державних субвенцій на проведення повного циклу робіт – із якісною вентиляцією, вбиральнями, генераторами, зонуванням на класи та безпечною доставкою гарячого харчування – катастрофічно бракує.
Основними фінансовими донорами вимушено стають місцеві громади, бюджети яких у більшості випадків просто не розраховані на такі витрати.
Міжнародні донори та програма LEARN: чому Одещина повільно залучає іноземні інвестиції
Навесні 2026 року було анонсовано облаштування укриттів у 9 навчальних закладах регіону. Йшлося про Лиманський ліцей №1, Кодимський ліцей №1, Маяківський ліцей, школу №1 у Подільську, Вигодянський ліцей, школу №4 у Білгороді-Дністровському, Кремидівський та Випаснянський заклади освіти, Удобненський ліцей і Малофонтанський опорний заклад. Ці проєкти мали втілити громади за підтримки міжнародних партнерів у межах програми LEARN спільно зі Світовим банком.
Однак залишається незрозумілим, чому обласна влада не ініціювала пошук додаткових донорів, щоб закрити потреби абсолютно всіх шкіл. Місцеві громади мають повне право презентувати власні проєкти міжнародним організаціям напряму. Утім, їм потрібна консультативна та організаційна допомога – як у розробці проєктно-кошторисної документації, так і в пошуку інвесторів. Чому обласні структури, зокрема департамент освіти і науки та профільна комісія обласної ради, не взяли на себе цю координуючу роль – питання відкрите.
Водночас можливості міжнародних фондів є колосальними. Наприклад, у чотирьох українських школах уже функціонують сучасні протирадіаційні укриття, на створення яких вдалося залучити понад 5 мільйонів євро допомоги від Уряду Литви. Нові безпечні простори збудовано в закладах освіти Сумської, Запорізької, Житомирської та Дніпропетровської областей за сприяння державної фандрейзингової платформи UNITED24.
Досвід підземних шкіл Сумщини: чому на Одещині не так
Цікавим для наслідування є досвід Сумської області. Там уже функціонують 13 підземних шкіл, шість із яких – у самих Сумах, і ще дев’ять подібних об’єктів зводять. Цей курс там узяли ще 2025 року. Від самого початку влада Сумщини обрала шлях комплексного розв’язання проблеми: у підземних просторах створювали умови для повноцінного навчання, харчування та дозвілля дітей під час тривалого перебування в укритті.
Чому цим шляхом не пішли на Одещині? Це запитання ми також прагнули адресувати очільнику департаменту освіти і науки. Маємо надію, що ця розмова все ж відбудеться, адже йдеться про найцінніше – життя і здоров’я дітей.
Читайте також:
