Вулиця Давида Бурлюка в Одесі замість Гаршина: біографія

Валерій Боянжу у статті для «Одеського життя» розповідає, ким був Давид Бурлюк, чому його вважають одним із помітних представників авангардного мистецтва та яку роль у його долі відіграла Одеса. Автор згадує навчання художника в місцевому училищі, його творчий шлях і незвичайні звички, які допомагали йому вирізнятися навіть серед авангардистів.

Ключові моменти:

В Одесі вулицю Гаршина перейменували на честь українського художника Давида Бурлюка.
Він навчався в Одеському художньому училищі та брав участь у житті місцевого мистецького середовища.
Бурлюк став одним з ідеологів футуризму та створив тисячі картин.
Його роботи здобули міжнародне визнання, а сам художник увійшов в історію мистецтва США.

Вулиця Гаршина в Одесі: чому її перейменували на честь Давида Бурлюка

Повномасштабне російське вторгнення посилило увагу до історичних назв українських міст і необхідності позбавлятися імперської спадщини. У межах політики деколонізації Одеса переглядає топоніми, пов’язані з російськими діячами.

У 2023 році Муніципальна історико-топонімічна комісія запропонувала перейменувати вулицю Гаршина на вулицю Давида Бурлюка, а новий варіант винесли на електронне громадське обговорення.

Остаточне перейменування провели у 2024 році: 26 липня начальник Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер підписав розпорядження № 694/А-2024, яке передбачало зміну назв топонімічних об’єктів у регіоні.

Не знаю, як кого, а мене завжди дивувало те, що в СРСР іменем однієї й тієї самої особи нерідко називали різні топоніми в одному й тому самому місті. Ні мій рідний Херсон, ні Одеса, яка мене прихистила, — не виняток.

Ось і зараз, розповідаючи про перейменування одеської вулиці Гаршина на вулицю Давида Бурлюка, я не бачу потреби розповідати про російського письменника Гаршина, оскільки в попередньому матеріалі я це вже зробив. Це була розповідь про перейменування ПРОВУЛКА Гаршина у тому самому Київському районі міста.

Тож сьогодні розповімо про Давида Бурлюка — всесвітньо відомого поета й художника-авангардиста, ідеолога футуризму (представники цього художнього напряму відмовлялися від усталених традицій у мистецтві, часто використовуючи геометричні фігури для зображення звичайних речей).

Не чули про такого? Отже, це точно не ви у 2007 році на торгах аукціонного дому «Сотбіс» придбали картину українського художника Давида Бурлюка «У церкві» за 650 тисяч доларів. Полотно розміром 51 × 40,5 см написане у 1924–1925 роках. Стартова ціна становила «лише» 160 тисяч доларів.

Доля трьох братів Бурлюків

Давид Бурлюк народився у 1882 році в родині агронома-самоучки Давида Федоровича Бурлюка, міщанина Херсонської губернії. У мемуарах «Мої предки» Давид-молодший писав: «По батьківській лінії — ми українські козаки, спадкоємці запорожців. Наше вуличне прізвисько — Писарчуки, ми були писарями Запорозького війська».

Через багато десятиліть його син Микола наголошував на важливості самоідентифікації батька як українця, що виявлялася в його переконаннях і звичках, зокрема в сережці в лівому вусі в стилі українських козаків.

З дитинства Давид захоплювався малюванням. У нього було два брати, і один із них у дитинстві випадково позбавив Давида ока під час гри. Згодом Давид ходив зі скляним оком, що стало частиною його екстравагантного стилю.

До речі, цей брат — Володимир — теж був талановитим: поет, живописець, ілюстратор книжок. Під час Першої світової війни його мобілізували до армії, і він загинув на фронті. Третій брат — Микола — після закінчення Херсонської чоловічої гімназії навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету. З 1917 року воював в арміях різних учасників Громадянської війни — залежно від того, хто його мобілізував.

У 1919–1920 роках він переховувався від будь-якої мобілізації; у грудні 1920 року в Херсоні прийшов стати на облік у РСЧА як колишній офіцер, але був заарештований і «трійкою» засуджений до розстрілу з превентивною метою, «бажаючи швидше очистити РСФРР від осіб підозрілих, які будь-якої миті можуть підняти свою зброю для повалення влади робітників і селян». Вирок негайно виконали. У Херсоні кілька років тому внаслідок перейменування з’явився провулок Братів Бурлюків…

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
«Одеське життя» підготувало Повний список старих і нових назв вулиць Одеси (оновлено)

Навчання в Одесі та «фабрика» картин

На початку 1900-х років Бурлюки переїхали до села на березі Балки Золотої, притоки Дніпра в сучасній Херсонській області. Там Давид почав займатися живописом, розписував стіни хат, малював портрети селян і зображував місцеві мазанки серед степових пейзажів.

Була в його житті й Одеса. Уперше він приїхав до Одеси влітку 1900 року й вступив до Художнього училища (навчався у 1900–1901 роках, а також пізніше — у 1910–1911 роках), яке успішно закінчив. В Одеському училищі він навчався у Киріака Костанді. Під час навчання у 1910–1911 роках жив на вулиці Преображенській, навпроти училища.

В Одесі він активно брав участь у мистецькому житті міста, організовував виставки й спілкувався з місцевими майстрами (наприклад, з Ісааком Бродським). На той час Бурлюки оселилися в селі Чорнянка на Херсонщині. І якось із літньої практики Давид привіз 350 етюдів — херсонських пейзажів, які наставники розкритикували як «фабричне виробництво».

Бурлюк створив десятки тисяч картин

Вони ніби у воду дивилися щодо «фабрики»: за свій творчий шлях Бурлюк створив, за різними оцінками, від 15 до 30 тисяч робіт — графіку, малюнки, полотна, книжкові ілюстрації. Основна частина його робіт — у США, де він зрештою провів більшу частину свого життя. Вони зберігаються в меморіальному музеї художника в Нью-Йорку, у Чиказькому художньому музеї, у Смітсонівському музеї у Вашингтоні.

37 робіт — у Башкирському музеї (Уфа), у тих краях художник жив, приїжджаючи в гості до матері. А може, там уже й 38 робіт — якщо грабіжники з ерэфії передали туди «Сільський пейзаж» Бурлюка, викрадений у 2022 році з Херсонського художнього музею.

Під час Першої світової війни Бурлюк не підлягав призову, оскільки не мав лівого ока. Жив у Москві, видавав вірші, співпрацював із газетами, писав картини, навчався (до речі, разом із Володимиром Маяковським) в училищі живопису, скульптури та архітектури.

У 1920 році емігрував до Японії, де прожив два роки, вивчаючи культуру Сходу й займаючись живописом. Там він написав близько 300 картин на японські мотиви, а грошей від їхнього продажу вистачило на переїзд до Америки. У 1922 році оселився у США.

Цей період його життя в межах цієї публікації описати неможливо. Скажемо лише, що його творча спадщина в живописі та літературі була настільки вагомою й знаковою для США, що у 1967 році Бурлюку посмертно (він помер у 1967-му) присвоїли звання члена Американської академії мистецтв і літератури.

На завершення висловлю припущення, що якби сучасні підлітки ближче «познайомилися» з Давидом Бурлюком, то вони б ахнули: блін, та це ж наш чувак, приколіст! Адже епатажний Бурлюк любив носити грим, малював на щоці коника або пташку, носив циліндр, який вийшов із моди століття тому. А ще — різнокольорові рвані штани.

Читайте також:

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса