Ключові моменти:
- Кодима зберегла три унікальні елементи нематеріальної культурної спадщини України.
- Клезмерська музика тут переплелася з українським та молдавським фольклором.
- Музей став культурним хабом і місцем підтримки переселенців.
- Місто перетворило ярмарки та волонтерство на системну допомогу фронту.
У Кодимі історія не лежить лише на музейних полицях: вона звучить у клезмерській музиці, живе в традиційному ткацтві, зберігається в рецептах голубців і навіть складається з каміння сухої кладки.
А поруч із цим — зовсім сучасна Кодима. Музей приймає переселенців, місцеві мешканці збирають допомогу військовим, фермери віддають техніку та зерно, а благодійні ярмарки перетворюються на збори для ЗСУ. За святковим фасадом міста — історія про людей, які тримають свій дім і пам’ятають ціну цієї стійкості.
Козацький характер від діда Кодимки – шабля напоготові
Кодима – місто на півночі Одещини, яке пахне гарячим хлібом, духмяними голубцями та полином. Це унікальне місто-бренд, яке майже три століття стоїть на перехрестях торгових шляхів, культур та військових доріг. Воно закохує в себе з першого погляду самобутньою атмосферою, глибоким корінням та незламним характером.
Офіційною датою заснування Кодими вважається 1754 рік, коли за задумом князя Любомирського почали заселяти ці землі. Проте народна пам’ять заглядає значно глибше.
Одна з легенд розповідає про козака Кодимку, який втік на ці вільні землі від панського гніту. Він знайшов затишне місце біля річки, викопав землянку, розвів пасіку. Згодом до нього почали тягнутися інші втікачі, шукаючи волі та захисту. Хутір розростався, а назву отримав від свого першого поселенця – Кодимка. З часом назва скоротилася до лаконічної «Кодима». Кодимчани жартують, що козацький дух свободи та впертості у них в крові саме від діда Кодимки.
– Через Кодиму проходив знаменитий Шпаків шлях – один із найвідоміших чумацьких трактів, яким возили сіль із Криму та хліб до Поділля, – розповідає начальник відділу культури і туризму Кодимської міської ради Людмила Басько. – Свою назву він отримав від легендарного ватажка чумаків – Шпака. Це був шлях торгівлі, обміну культурами та водночас постійної небезпеки. Шпаків шлях навчив кодимчан бути гостинними до мандрівників, але й завжди тримати шаблю напоготові.
Справжнє переродження Кодими відбулося 1870 року, коли тут проклали залізницю Київ – Одеса. Містечко з провінційного хутора перетворилося на потужний економічний вузол. Сюди ринули капітали, купці та ремісники.
Три скарби України від Кодими
Дивовижно, але саме зараз, під час важких воєнних років, Кодимська громада зробила неймовірне – збагатила Національний перелік нематеріальної культурної спадщини України одразу трьома унікальними елементами. Це клезмерська музика, суха кладка та традиційна страва – голубці.
Культура приготування та споживання традиційних голубців. Традиційні рецепти автентичних дрібних голубців, які готуються в печі за особливою технологією і є головною святковою та обрядовою стравою на Кодимщині.
Клезмерська музика – це традиційна єврейська та весільна інструментальна музика, яка дивовижним чином переплелася з українськими мотивами. Вона збережена як у Кодимі, так і в селах громади.
– Це живий звук кодимських вулиць, – кажуть кодимчани.
Одним із найяскравіших популяризаторів подільської клезмерської музики в Україні є весільний духовий оркестр Konsonans-Retro. Колектив у 2002 році заснував художній керівник Кодимського Будинку культури Василь Барановський. Основу ансамблю складають брати Барановські та їхні родичі – музиканти Воронюки.
– У нашому репертуарі традиційна інструментальна музика Поділля. Це унікальний мікс, де єврейська весільна музика (клезмер) тісно переплелася з молдавським, українським, румунським та циганським фольклором, – розповів керівник гурту Василь Барановський.
Брати Барановські і Воронюки зберегли цю традицію «живого» звучання духових інструментів та барабанів (бубнів), передаючи особливу манеру виконання: від тужливих мотивів до нестримного танцю.
Колектив Konsonans-Retro активно гастролює європейськими фестивалями (Молдова, Німеччина, Австрія, Польща), знайомлячи світ із традиційним весільним клезмером.
Метод будівництва «суха кладка». Традиційна екологічна технологія зведення споруд (наприклад, підпірних стін-«башок» на схилах чи огорож) із місцевого каменю-вапняку без використання скріплювального розчину. Майстерність передається поколіннями у селах Загнітків, Олексіївка та Шершенці.
Не просто сховище старожитностей
Кодимчани надзвичайно поважають своє минуле. Головним охоронцем цієї пам’яті є Кодимський історико-краєзнавчий музей. Під керівництвом директорки Зінаїди Севастьянової музей з початку повномасштабного вторгнення переформатував свою роботу. Він став не тільки сховищем старожитностей, а перетворився на гуманітарно-культурний хаб та простір психологічного розвантаження.
– Музей став для нас місцем зустрічі. Зінаїда Василівна та колектив музею проводять цікаві безкоштовні інтерактивні екскурсії, майстер-класи з традиційного кодимського ткацтва: витинанок, вишивки та ляльок-мотанок. Це допомагає нам адаптуватися тут, далеко від свого дому, – розповідають переселенці, які знайшли прихисток у Кодимі.
Також тут збирають артефакти російсько-української війни. Формується окрема експозиція: уламки ворожих ракет, трофеї, передані військовими-кодимчанами з передової, шеврони підрозділів, а також особисті речі та історії земляків, які загинули.
Колектив музею постійно координує благодійні ініціативи, проводить патріотичні заходи та зустрічі з волонтерами. Попри сирени та загрози, музей залишається відкритим для відвідувачів.
Допомога фронту їде давнім Шпаковим шляхом
Коли у 2022 році Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Кодима миттєво перетворилася на єдиний логістичний і волонтерський хаб.
Міська рада, великі аграрні підприємства, фермери, підприємці та мешканці міста працюють як один механізм. Фермери надають техніку, паливо і тонни зерна. Місцеві господині тоннами ліплять вареники, закривають тушонку, печуть пиріжки для передової. Волонтери за лічені дні закривають збори на дрони, тепловізори, системи РЕБ та автівки, які Шпаковим шляхом, але вже в іншому напрямку, відправляються на схід та південь країни.
Кодимські ярмарки з початком повномасштабної війни перетворилися на регулярні марафони допомоги ЗСУ. Масштабні благодійні ярмарки організовують заклади культури, волонтери, старостати. На них продають усе: від патріотичних сувенірів ручної роботи до фірмових подільських голубців розміром з мізинець, домашньої випічки, меду та гарячих страв. Кожен ярмарок або осінні фестини до Дня працівників сільського господарства стають місцем, де кожна гривня конвертується в дрони чи тепловізори.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Рушник Кодимщини: завершилася 10-річна робота 17 майстринь
Ціна свободи
Сотні кодимчан сьогодні перебувають у самому пеклі війни, захищаючи Україну в лавах ЗСУ, Нацгвардії та ТрО. Вони – гордість міста.
Десятки найкращих синів і доньок Кодимщини повернулися додому «на щиті». Кожне таке повернення – невимовний біль усієї громади.
У місті створено Алею Слави пам’яті мужніх захисників, які віддали життя за право Кодими бути українською.
Кожного останнього четверга місяця над містом лунає Дзвін Пам’яті. Кожен удар цього дзвону – це сповідь перед загиблими, обіцянка не забути і нагадування кожному живому: за твою ранкову каву хтось заплатив найвищу ціну.
Тилова фортеця з козацьким серцем
Кодима – це місто, де вранці на сесії міськради вирішують, скільки виділити коштів на дрони, вдень у музеї записують гру старої клезмерської скрипки, а ввечері пакують чергову машину на Бахмут чи Запоріжжя.
Це місто, де шанують камінь «сухої кладки», бо знають: якщо правильно і міцно підганяти елементи один до одного, конструкція витримає будь-яку бурю. Саме так, тримаючись разом, стоять кодимчани. Вони пам’ятають козака Кодимку, поважають спадщину пращурів, бережуть відлуння прадавніх наспівів та мовчки схиляють голови біля Алеї Слави. Кодима – це тилова фортеця з козацьким серцем, яка точно знає: Шпаків шлях обов’язково приведе до Перемоги.
Довідка «ОЖ»
- 1754 рік – офіційна дата заснування поселення.
- 1793 рік – входження Кодими до складу Російської імперії після другого поділу Речі Посполитої.
- 1870-ті роки – введення в експлуатацію залізниці Одеса – Балта, що пролягла через Кодиму.
- 1979 рік – Кодима отримала офіційний статус міста районного підпорядкування.
- 26 липня 2001 року – Кодима занесена до Списку історичних населених місць України завдяки збереженому історичному плануванню та об’єктам культурної спадщини.
- 2020 рік – в результаті адміністративно-територіальної реформи Кодима стала центром Кодимської міської громади у складі укрупненого Подільського району.
ЦИТАТА
«Кодими віть калинова звисла з Поділля на степ» – так опоетизував рідне місто кодимський поет Петро Надутик.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Ніч з привидами: у музеї Кодими відвідувачам дозволять ночувати
