Ключові моменти:
- Сніданок у санаторній їдальні «Куяльника» коштує 200 гривень.
- До комплексу входять каша, сосиски, омлет, овочі та запіканка.
- Чай і хліб можна брати без обмежень.
- Повне харчування у санаторії коштує 680 гривень на добу.
Куяльник асоціюється передусім із лікувальними грязями, лиманом і санаторієм, але мало хто з одеситів знає, як тут годують відпочивальників. Гастрономічний оглядач «Одеського життя» Олексій Овчинніков вирішив перевірити це особисто: приїхав першим автобусом, зайшов у санаторну їдальню й за 200 гривень замовив сніданок. Що поклали на тарілку, чи можна наїстися та чи вартий такий комплекс своїх грошей – розповідаємо все як є.
Як працює санаторій «Куяльник»?
Нещодавно волею долі опинився на Куяльнику. Це було доволі рано – їхав першим автобусом. До речі, автобус безкоштовний і комфортніший за платну маршрутку.
Після недовгої прогулянки вздовж лиману захотілося перекусити. Знав, що в санаторії є їдальня, тож вирушив на її пошуки.
Отже, їдальня знаходиться в єдиному жилому корпусі. На рецепції санаторію мені показали куди йти і сказали, що там на місці все розкажуть та покажуть.
По дорозі мав можливість подивитися афішу культурних подій в «Куяльнику». Доволі насичено – не лише танці, а й художні виставки тут відбуваються.
Перед сходами до їдальні – умивальники, тож бажано після цього руками за поручні не триматися. Також перед входом висить роздрукований графік роботи. Сніданок розпочинається о 7:30 і триває годину. Подивився на годинник – 8:25. Невже не встигну? Але співробітниця на рецепції заспокоїла – можете проходити. Також вона взяла оплату за сніданок – 200 гривень і повідомила, що мій столик №18.
Перше, що вразило, – величезна зала. Давно я не бачив таких великих закладів харчування. Потім порахував, там стоїть 95 чотиримісних столів. Є ще трохи менший апендикс, але він не використовується – немає такої кількості відпочивальників. Звісно, що на початку 80-х, коли було збудовано санаторій, в кожному корпусі могли розміститися 1000 людей. Саме тому аналогічні столові були у кожному з трьох будівель. Зараз працює лише другий корпус, та й він не на повну потужність. Максимальна наповненість – 500 гостей.
Сама зала залишила доволі непогане враження – кожний столик накритий скатертиною а працівниці дуже швидко прибирають брудний посуд. Також привернули увагу модерністські плафони на стелі, відзначив для себе, що сучасні енергозберігаючі лампочки дуже їм пасують. Ще підмітив, що в залі немає характерного вираженого столовського запаху. Можливо, це повʼязано зі стравами, які готували на сніданок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Пригощають форшмаком і биточками з тюлечки: як одеський дворик рятує свій старий будинок
А що в меню?
А що ж очікувало мене на сніданок? Коли я йшов у їдальню, думав, що всередині буде щось на кшталт шведської лінії, але на вході попередили, що ні. На двісті гривень ви отримуєте комплекс, плюс можете взяти на вибір зелений чи чорний чай та молочну кашу. Молочні каші мене не зацікавили, кава не передбачена. Настрій погіршився.
За моїм столом вже сидів чоловік. Він підказав, що треба взяти прибори. Щойно я їх приніс, до мене підійшли і поставили тарілку з їжею і за декілька хвилин – другу.
На першій тарілці була пшоняна каша з морквою, дві сосиски та шматок омлету. На другій, значно меншій, лежав шматочок вершкового масла, дві дольки помідора, ложка відвареного тертого буряка та шматочок запіканки. Досить дивне поєднання продуктів на одній тарілці.
Як смакує здорова їжа?
Скажу чесно, пшоняну кашу я їм дуже рідко. Десь роки два тому дружина вирішила приготувати її, начитавшись про корисні властивості пшона. До цього я її їв, здається, лише в радянській армії, і повторювати цей досвід зовсім не хотілося. Втім, санаторна каша виявилась не таким вже й поганим гарніром. Вона була добре розварена, не суха і з додаванням моркви. І так, сосиски до неї пасували.
Я не знаю, як описати омлет, – скажімо так, це типовий «казенний» омлет. Мінімум жовтка, максимально знежирений, та доволі смачний, легкий, немов пташине молоко, але без цукру. Не зовсім зрозумілим був тертий варений буряк, в який додали консервований горошок. Як на мене, давати влітку такий салат трохи дивно. Ситуацію врятували два шматочки помідора.
Запіканка виявилася з додатком яблука. Була смачною, але сметана могла б зробити її ще смачнішою. Добавки запіканки, на жаль, не було, але чай та хліб можна було брати безлімітно.
Загальне враження
Дуже неоднозначне враження від походу. З одного боку, начебто 200 гривень – невелика сума і в місті на ці гроші нічого особливого не купиш. Нещодавно я робив огляд, чи можна поїсти в місті за 200 гривень. З іншого боку, здається, що на цю суму можна було б по-іншому скомпонувати меню, яке смакувало б значно краще. До речі, я дізнався, що обід тут коштує 250 гривень, а вечеря – 230. Тобто на добу виходить 680 гривень. Як ви вважаєте, це нормально чи дорого?
Графік роботи столової дивіться на фото.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
22 сорти пива, мідії та вид на море: скільки коштує відпочинок у пабі на «Ланжероні»
