Ключові моменти:
- Будинок Семків на Донеччині розбомбили, і родина була змушена виїхати.
- В Ірландії українців прихистив професор Конел Кленсі.
- Після повернення подружжя вирощує десятки сортів томатів на Любашівщині.
- Ірландський друг вдруге приїхав до Бокового збирати український урожай.
Вони познайомилися далеко від України — у той час, коли війна змусила родину Семків залишити Донеччину. В Ірландії Олег та Наталя знайшли прихисток у професора Конела Кленсі, допомагали йому по господарству біля старовинного замку, а згодом повернулися в Україну, оселилися на Одещині.
Тепер їхній ірландський друг приїздить уже до українського села Бокове — допомагає збирати помідори, куштує місцеві страви та везе додому українські гостинці. Журналіст «Одеського життя» Юрій Федрчук поспілкувалося з Олегом Семком і дізналося, як війна подарувала цій родині дружбу, яка пережила тисячі кілометрів.
І на Байконурі працював, і крейсер «Москву» ладнав
Родина Семків до початку великої війни жили на Донеччині – у невеличкому селі Різниківка. Коли почалася велика війна, 61-річний Олег Семко з дружиною Наталею вирішили залишити рідне село, яке стало місцем бойових дій. Прихисток вони знайшли у далекій Ірландії. Але у березні 2023-го повернулися на Батьківщину та обрали для життя село Бокове Любашівської громади.
Олег Семко, уродженець міста Коростень Житомирської області, вивчившись на корабела, працював у Миколаєві на суднобудівному заводі імені 61 комунара (нині Миколаївський суднобудівний завод).Він розповів, що колись із колегами встановлював електрообладнання на ракетному крейсері «Слава», перейменованому в 1996 році на «Москва». Коли у квітні 2022-го його потопила українська ракета «Нептун» неподалік острова Зміїний, пан Олег з радістю випив ірландського віскі за упокій російського флагмана.
– Звичайно, було дуже шкода праці, українців, які його будували, але було так радісно, що ворожий корабель таки пішов на морське дно і вже не несе загрози, – каже Олег Семко.
У трудовій біографії Олега є ще факт, пов’язаний із роботою на космодромі Байконур. Далекого 1988-го його ще з шістьма кращими українськими фахівцями з Миколаєва запросили монтувати електрообладнання для запуску першого радянського орбітального корабля багаторазового використання «Буран».
На Донбас, у Різниківку, що під Бахмутом, інженер-корабел перебрався у 2003 році через сімейні обставини – тут жила його друга дружина Наталя Панчул, пращури якої три століття тому перебралися на Донеччину, ймовірно, з Буджаку. У селі колись міський житель із дружиною активно зайнялися городництвом. Невдовзі перевіз до себе сліпого батька Анатолія Семеновича.
Війна вигнала з насидженого місця – хату розбомбили
З 2014 року Слов’янсько-Краматорський напрямок на тлі російської збройної агресії проти України став зоною активних бойових дій, своєрідним «Бахмутським трикутником».
Коли у квітні 2014 року регіон окупували російські війська, пан Олег навіть встиг попартизанити, доки в липні ЗСУ не вибили окупантів. Проте повномасштабна війна змусила родину назовсім залишити насиджене місце, бо хату вороги розбомбили.
– На нашій «Славуті» ми майнули в Коростень, а звідти на перекладних – в Ірландію. Там нас радо приютив Конел Кленсі – колишній директор школи, а нині – професор вишу, який активно допомагає українцям, а на загальнонаціональній лінії психологічної довіри надає кризову підтримку при суїцидальних ризиках, – повідав пан Олег.
Двічі на тиждень українці допомагали ірландцю вирощувати городину і доглядати за садом біля середньовічного замку, який він із друзями викупив і відреставрував. Вирощене ірландці роздають як гуманітарну допомогу.
– Місцеві дивувалися нашій працьовитості, бо чотиригодинну роботу ми виконували за одну годину, – згадує Олег Семко. – Жили скромно, економили на всьому.
Зібравши кошти із соціальної підтримки, додавши зароблене столярською справою, ще й фінансову допомогу пана Кленсі, восени 2022-го родина поїхала в Україну підшукати нове житло. З кількох варіантів обрали Бокове, бо поряд зручна автомобільна розв’язка – Полтавська траса і автомагістраль Одеса – Київ. У березні 2023-го вони повернулися остаточно.
Хатину придбали і ділянку овочами засадили
Придбавши хатину, насамперед налагодили городницьку справу. Староста Сава Воронецький самотужки на тракторі обробив Семкам присадибну ділянку. Запопадливі овочівники одразу висадили редиску, а пізніше – помідори разом з іншою городиною, для себе та продажу.
Не забарилися й парники, в яких пан Олег із дружиною культивують високопродуктивні томати десятка елітних, колекційних й екзотичних сортів, таких як «серце абрикосової зебри», «єрусалим», «мікадо», смугастий «золотий тигр», «мадрид» та інші. Вирощене реалізують в Любашівці, Одесі та Києві.
Ірландський професор збирав помідори в українському селі
Нещодавно господар садиби радо зустрічав свого ірландського друга Конела, який вже вдруге відвідав Одещину. 71-річному професору дуже сподобалося українське село. Він залюбки допомагав своїм друзям збирати помідори, ще й нарікав, що більш важкою роботою його не навантажують. Також смакував традиційними українськими стравами та напоями.
– Англійською я майже не володію, тому спілкувалися через Google-перекладач на різні теми, найперше – про війну. Знаючи, що Конел має від чотирьох синів чотирьох онуків, а я маю чотирьох онучок, то, жартома піднявши тему родичання, добряче потішилися, – розповів Олег Семко.
Із села Бокове в Ірландію заморський гість, який потішив господарів їх улюбленим сиром, повіз українські гостинці: сушені помідори і вишні в цукрі від пані Наталі, шоколадні брендові вітчизняні цукерки та інші смаколики.
Нагадаємо, що Одеська область увійшла до топ-3 регіонів, куди повертаються українці з-за кордону.
Раніше ми розповідали як замість дитсадка на Одещині створили прихисток для переселенців.
Читайте також: Дві свахи з Донеччини втекли від війни до Рені: як живуть переселенці, які втратили все
