Ключові моменти:
- Дюка де Рішельє звільнили від захисних мішків після кількох років.
- Одесити масово зупиняються біля пам’ятника та фотографують його.
- Перший візуальний огляд не виявив небезпечних пошкоджень скульптури.
- Найближчими днями стан пам’ятника додатково обстежать фахівці.
Журналістка «Одеського життя» Марія Котова побувала біля пам’ятника в день, коли його звільнили від мішків із піском. Вона поговорила з одеситами, які спеціально приїхали побачити Дюка, і зафіксувала їхню реакцію на повернення одного з найвідоміших символів міста.
Дюк повернувся: Одеса знову фотографує свого друга
Ще зовсім недавно звичний силует Дюка був захований за захисною конструкцією. А сьогодні навколо пам’ятника — люди. Багато людей. Вони зупиняються, дістають телефони, фотографують, розглядають знайомі риси скульптури так, наче зустріли людину, яку давно не бачили.
— Господи, який же він гарний! — каже жінка, підіймаючи телефон. — Я вже й забула, який він насправді.
Поруч молода дівчина намагається зробити фотографію, але сонце безжально б’є просто в об’єктив.
— Нічого не видно! — сміється вона. — Дюк, вибачайте, але ви сьогодні проти мене і сонце теж проти мене!
Хтось фотографує самого Дюка. Хтось — себе на його фоні. А хтось просто стоїть і дивиться.
— Я спеціально приїхав з іншого кінця міста, — розповідає чоловік. — Побачив новину і сказав: ні, треба їхати. Це ж наша історія. Наш Дюк. Скільки ми його не бачили таким відкритим!
Для багатьох сьогоднішній день — не просто господарська робота комунальних служб. Це маленьке повернення Одеси до самої себе.
— Це ж наш оберіг, — говорить літня одеситка. — Ну як без нього? Одеса без Дюка — це вже не Одеса.
Люди радіють, але водночас чудово розуміють: остаточно «роздягнути» Дюка від захисту в умовах війни місто не може.
— Та ми ж знаємо, що довго він відкритим не стоятиме, — каже чоловік, який уважно стежить за роботами. — Війна нікуди не поділася. Його треба берегти.
Головне — щоб він був цілий
Інші вже чули про плани зробити для пам’ятника окреме надійне укриття.
— Нехай стоїть відкритий хоча б трохи, — говорить жінка. — А потім знову сховають, якщо треба. Головне — щоб він був цілий.
Після кількох років під захисною конструкцією пам’ятник сьогодні вперше отримав можливість постати перед одеситами майже таким, яким вони його пам’ятають. Перший візуальний огляд показав: скульптура перебуває у задовільному стані. Небезпечних процесів, деформацій чи пошкоджень, які могли б загрожувати її технічному стану або постаменту, наразі не виявлено.
Але остаточні висновки зроблять фахівці. Найближчими днями Дюка обстежать спеціалісти будівельної академії та фахівці у сфері охорони культурної спадщини. Після цього вирішать, яким буде його подальший захист і чи потребує нинішня конструкція оновлення.
А поки навколо пам’ятника — зовсім не музейна тиша.
— Дивіться, скільки людей прийшло! — дивується дівчина, озираючись на натовп.
— Бо скучили, — відповідає їй хтось поруч.
І, здається, це найточніше пояснення сьогоднішнього дня.
Одеса просто скучила за своїм Дюком.
За тим, хто десятиліттями дивився на місто згори, бачив його свята і будні, дощі й сонце, мирні часи й страшні роки війни.
Сьогодні його знову побачили одесити.
І перше, що вони зробили, — почали фотографувати.
Як старого доброго друга, який нарешті повернувся.
Читайте також: Дюк знову дивиться на море: поляк розповів, що для нього означає звільнений символ Одеси
Фото авторки
