Ключові моменти:
- Одеситка публікує фото: труба прорвана, нечистоти течуть прямо в море і на пісок. Запах такий, що важко стояти поруч.
- Подібні історії повторюються з року в рік — змінюються місця, але не ситуація.
- Влада визнає проблему: значна частина стоків фактично потрапляє у воду без належного очищення.
- Рішення є, але вони відкладені: великі проєкти обіцяють завершити лише до кінця 2026 року.
Поштовхом для створення цього матеріалу стали допису фейсбуці громадської активістки Яни Тітаренко на еколого Владислава Балінського.
Вони неодноразово фіксували факти забруднення морської води біля Одеси та міського узбережжя стічними водами, олією та нафтопродуктами. Писали про це, публікували фотодокази у соцмережах.
Свої коментарі «Одеському життю» стосовно того, наскільки Одеса готова до пляжного сезону, чи безпечно буде перебувати у морській воді та на пляжах, депутати міської ради Ольга Квасницька та Володимир Корнієнка.
Окремо перевірено дані щодо екологічних наслідків розливів — зокрема позицію громадської організації «Зелений лист», яка пояснює вплив рослинної олії на морську екосистему.
Також ми дослідили інформацію про міські інфраструктурні програми (будівництво колекторів, зокрема Новоаркадійського) та їхні строки реалізації.
При створенні статі активно використовувалися попередні публікації «Одеського життя» про забруднення моря мазутом і наслідки розливів росланної олії.
«Все зливається у море» – і це вже офіційна позиція
«Каналізація просто тече в море. Сморід такий, що ріже очі та викликає блювотний рефлекс». Цей допис одеситки Яни Тітаренко, опублікований після прогулянки на 16-й станції Великого Фонтану, виглядає емоційним, але є дуже точним описом ситуації: прорив труби, потоки нечистот просто на піску і у воді, характерний запах, який неможливо ігнорувати.
Подібні історії для Одесі не рідкість, і саме їхня повторюваність змушує сприймати їх не як випадковість, а як закономірність. Напередодні пляжного сезону це виглядає особливо показово: місто говорить про підготовку, але узбережжя знову починає говорити саме за себе.
Скарги на зливання каналізації і стоки в море в Одесі мають одну спільну рису – вони повторюються. Змінюються локації, деталі, але незмінною є сама суть: інфраструктура не справляється, контроль не вирішує проблему, а море залишається єдиним місцем, куди все потрапляє. Сьогодні це виглядає як системна ситуація, яка не була розв’язана ні до повномасштабної війни, ні під час. Ба більше, у нинішніх умовах вона лише загострюється, адже ресурсів менше, а контроль – слабший.
Показово, що міська влада фактично підтверджує цю оцінку. Депутатка Одеської міської ради Ольга Квасніцька прямо говорить про проблему як про хронічну:
– Сьогодні ми говоримо про підготовку до сезону у двох напрямах. Перший – екологічний. Проблеми, які ми піднімаємо щороку – відсутність належного очищення, відсутність відповідних колекторів, і, як результат, – все зливається у воду. Плюс існує дуже багато несанкціонованих скидів у море від ресторанів і кафе, яким дають можливість займатися господарською діяльністю на узбережжі.
Ця фраза – «зливається у воду» – фактично описує всю модель, за якою сьогодні працює прибережна зона. І найважливіше тут те, що звучить вона не вперше і при цьому не супроводжується швидкими рішеннями.
Мільйонні проєкти: що збирається робити на одеському узбережжі влада
Влада говорить про рішення – і ці рішення виглядають масштабно. Можливо, саме тому одночасно і малореально.
– Було вирішено здійснити не просто ремонт, а фактично будівництво колекторів, зокрема, Новоаркадійського колектора. Дедлайн – до кінця 2026 року, – говорить пані Ольга. – Це доволі дорогий проєкт, тому що Новоаркадійський колектор передбачає 121 мільйон гривень, а загалом цей напрям налічує 22 проєкти.
Але саме тут і виникає ключове протиріччя. Проблема існує зараз, а рішення буде в кращому випадку наприкінці 2026 року. І це означає, що у ще один сезон місто входить із тією ж самою ситуацією, яку воно саме визнає проблемною.
Чому не контролюють підприємців на морі?
Ще один важливий момент – контроль. Депутат Володимир Корнієнко говорить про врізки у мережі і недостатній облік:
– На великій зоні узбережжя всі ці роки великі ділянки віддавалися підприємцям. На жаль, багато з них не дуже порядно відносяться до нашої екосистеми і проводять врізки прямо в море. Можливо, погано відпрацьовує місто з приводу інвентаризації, не вистачає людей.
Це означає, що частина проблеми залишається навіть не повністю зафіксованою. А те, що не пораховано, – складно і контролювати. У підсумку Одеса опиняється в ситуації, коли вона одночасно і визнає проблему, і не має достатніх інструментів, щоб її повністю закрити. Тут сам собою напрошується питання: «А чи достатньо бажання?»
Війна додає своє
Але навіть ця історія – не повна без ще одного фактору, який останніми роками суттєво впливає на Чорне море. Йдеться про наслідки війни, про які неодноразово писало «Одеське життя», зокрема у матеріалах про розливи мазуту та інші екологічні інциденти: Українська держава ігнорує мазут у морі: чим це загрожує.
Олія в морі: наслідки ще попереду
Один із найбільш показових випадків – розлив рослинної олії після обстрілу порту «Південний» у грудні 2025 року. Тоді внаслідок удару було пошкоджено інфраструктуру і значні обсяги олії потрапили у воду. На перший погляд це може здаватися менш небезпечним, ніж нафтопродукти, але екологи наголошують: наслідки такого забруднення є не менш серйозними, просто вони менш очевидні.
За даними ГО «Зелений лист», розлив рослинної олії порушує кисневий баланс води, утворює плівку на поверхні і впливає на планктон – основу всієї морської екосистеми. Це означає, що під удар потрапляє не лише окремий вид чи ділянка, а вся харчова система в Одеській затоці – від мікроорганізмів до риб і птахів. І головне – ці процеси не завжди видно. Вода може виглядати чистою, але це не означає, що вона є безпечною для екосистеми.
Мазут: проблема, що повертається
Інший тип забруднення морської води – мазут після аварій танкерів. Тут ситуація ще складніша. Чорне море є напівзамкненою системою, тому мазут не зникає – він осідає на дні і під час штормів може знову підніматися і повертатися до узбережжя Одеси. Тобто мова йде про процес, який може повторюватися, і наслідки – виявлятися навіть через певний час.
Подвійний тиск на море
Отже Чорне море біля Одеси сьогодні опиняється під подвійним тиском. З одного боку – локальні проблеми, які роками не вирішуються: стоки, відсутність колекторів, несанкціоновані врізки, слабкий контроль.
З іншого – наслідки війни, які додають до цього нові, більш складні і довготривалі забруднення.
І саме це поєднання виглядає найбільш тривожним, бо навіть якщо одну з цих проблем почати вирішувати, інша нікуди не зникне.
Читайте також: Забруднення узбережжя Одеси соняшниковою олією: еколог розповів про приховані наслідки
