Від базових пакетів до реальних потреб
Одним із перших прозвучало питання відновлення жіночого здоров’я після служби.
Учасники наголосили: багато жінок проходять службу в умовах постійного стресу. Питання народження дітей відкладається. Після звільнення вони змушені проходити складний шлях відновлення організму.
Державні пакети НСЗУ передбачають перелік базових аналізів. Але проблеми жінок-ветеранок часто не входять у «базові» межі. Йдеться про розширені, дорогі обстеження, гормональне лікування, тривалий медичний супровід.
Поки жінка перебуває на службі, вона може частково отримувати допомогу через військові госпіталі або частину. Після звільнення, особливо якщо повернення відбувається у невелику громаду, можливості різко зменшуються.
А з огляду на зростання кількості жінок у війську – це питання державної перспективи.
Медична політика щодо ветеранів формувалася без чіткого гендерного виміру, говорять учасники заходу. Якщо не врахувати специфіку жіночого організму після служби вже зараз, у найближчі роки держава отримає системний виклик – від демографічних наслідків до збільшення витрат на лікування запущених станів.
Володимир Мельничук: формальна рівність і виклик часу
Помічник начальника Південно-Одеського територіального управління з питань ветеранської політики підполковник Володимир Мельничук наголосив, що подібні заходи потрібно було проводити раніше, адже «час працює проти нас». Він підкреслив: у війську юридично немає поняття жінка чи чоловік – є військовослужбовець, контрактник або мобілізований. Система формально не розділяє за статтю.
Водночас пан Володимир визнає, що у 2022 році були випадки звільнення жінок зі служби через сімейні обставини – зокрема, через наявність дітей. Часто це відбувалося без чітких алгоритмів, бо система не була готова до масштабної мобілізації жінок. Окрім того, Мельничук наголосив на необхідності діалогу – саме через обговорення можна побачити реальну проблематику, яка не завжди відображена в нормативних документах.
фото Володимир Мельничук, помічник начальника Південно-Одеського територіального управління з питань ветеранської політики
Юридична нейтральність не дорівнює рівності досвіду. Якщо нормативна база не враховує специфіку служби та повернення жінок, виникає розрив між формальною рівністю і реальними потребами. Цей розрив і став предметом обговорення.
Олена Жевець: неприйняття і фактор родини
Тимчасово виконуюча обов’язки начальника служби військового капеланства Оперативного командування “Південь” Олена Жевець зосередилася на питанні соціального прийняття. За її словами, людина після війни змінюється. І проблема неприйняття однаково стосується і чоловіків, і жінок. Досвід війни не завжди зрозумілий тим, хто не був у бойових умовах.
Але у випадку жінок додається додатковий вимір: родина часто очікує повернення «попередньої версії» – матері, дружини, доньки. Проте війна змінює особистість. І якщо родина не готова прийняти ці зміни, процес реінтеграції ускладнюється.
Пані Олена підкреслила, що соціальне відновлення починається з найближчого оточення. Без роботи з родинами повноцінна реінтеграція неможлива.
Більшість державних програм орієнтовані на самого ветерана. Проте досвід показує: без підготовки родини до повернення зміненої людини адаптація затягується або ускладнюється конфліктами. Для жінок цей фактор підсилюється традиційними соціальними очікуваннями.
Ідентичність, медицина, психологія
Голова одеського осередку ГО «Вільні та вірні» Нора Аль-Надаві окреслила три блоки проблем.
Перший – ідентичність. Жінка-ветеранка часто змушена доводити, що вона повноцінний військовий. Чоловікові доводити свій статус не потрібно – суспільство автоматично визнає його воїном.
Другий – медичний. Гормональні та фізіологічні особливості жіночого організму не завжди враховуються в загальних ветеранських програмах.
Третій – психологічний. Після завершення служби жінка часто не розуміє, ким вона є тепер. Ідентичність військової завершилася, а цивільна ще не сформована.
Також пані Нора звернула увагу на відсутність окремих безпечних просторів для жінок у ветеранських ініціативах. Формально вони можуть брати участь у загальних програмах, але не завжди почуваються там комфортно.
Питання ідентичності напряму впливає на участь у програмах підтримки. Якщо жінка не відчуває, що її досвід визнається, вона дистанціюється від системи. Створення окремих форматів може стати інструментом адаптації, а не поділу.
Працевлаштування і надзусилля
Під час дискусії було порушено і питання економічної інтеграції. Жінка після служби часто одночасно вирішує питання роботи, адаптації та сімейної відповідальності. Це створює додаткове навантаження.
Прозвучала інформація: серед ветеранів, які відкривають власну справу, жінок суттєво менше. Причина – необхідність докладати надзусилля для старту.
Економічна інтеграція ветеранів – один із ключових факторів післявоєнного відновлення. Якщо жінки-ветеранки не отримають рівного доступу до фінансових і менторських програм, це посилить соціальну нерівність, стверджує голова ГО «Захист держави» Олексій Земляний.
Від замовчування – до публічної політики
Пан Олексій зазначає, що частина проблем стала очевидною лише під час відкритої дискусії. За його словами, багато питань замовчується, а жінкам складніше говорити про них публічно. Завдання громадського сектору – почути ці голоси і винести їх у публічну площину. Саме тому наступним кроком стане великий форум жіночої ветеранської політики, де будуть залучені представники влади для формування конкретних рішень.
Громадські ініціативи можуть сформувати порядок денний, але без участі державних інституцій зміни залишаться точковими. Саме тому наступний форум має стати не дискусійним, а робочим майданчиком.
Ментальне здоров’я і нова ідентичність
Психологиня Тетяна Грищенко наголосила, що жінка після війни має інтегрувати бойовий досвід у цивільне життя. Йдеться не лише про фізичні травми, а й про невидимі наслідки війни. Жінка повинна поєднати роль військової з роллю матері та дружини, відновити внутрішній баланс і сформувати нову ідентичність.
Ментальне здоров’я жінки впливає на всю родину, а отже – і на соціальну стабільність громади, пояснює фахівчиня.
Психологічна підтримка має бути довгостроковою і спеціалізованою. Разові консультації не вирішують проблему системної адаптації. Гендерний аспект у цій сфері також потребує окремого врахування. Круглий стіл зафіксував головне: жіноча ветеранська політика не може бути допоміжним напрямом. Вона потребує окремої уваги у сфері медицини, психології, економіки та соціальної інтеграції.
Наступний форум має перетворити окреслені проблеми на конкретні пропозиції для органів влади, підкреслила психологиня. Кількість жінок у війську зростає, відповідно, масштабується і виклик.
Окремо під час обговорення прозвучала позиція лікаря-реабілітолога Відаді Гулуєва. Він наголосив, що система реабілітації для військовослужбовців і ветеранів сьогодні не відповідає масштабам потреби. За його словами, формально держава гарантує безкоштовну реабілітацію двічі на рік по два тижні. Проте цього часу критично недостатньо. За такий період можна лише зменшити гострий больовий синдром і перевести стан із критичного у стабільніший. Повноцінне відновлення – фізичне або функціональне – за два тижні практично неможливе.
Гулуєв підкреслив, що навіть для Одеси та області, де зосереджена значна кількість реабілітаційних центрів у масштабах країни, ресурсів усе одно бракує. Потік військових і ветеранів зростає, а тривалі програми відновлення потребують системного фінансування і довготривалого супроводу.
Окрему увагу він звернув на необхідність врахування гендерного аспекту реабілітації. Для жінок, які повертаються зі служби, плани відновлення можуть потребувати індивідуального підходу – окремих програм, спеціалізованих методик, а іноді й окремих залів чи груп, щоб уникнути психологічного дискомфорту та стигматизації. Реабілітація, за його словами, має бути не формальною послугою, а процесом, який реально повертає людину до повноцінного життя.
Катерина, працівниця одного зі шпиталів, розповіла, що наразі лікарі мають чудову комунікацію з іншими лікарнями та реабілітаційними центрами. Заклади розвиваються технічно, працюють хороші спеціалісти. Проте варто окреслити і проблеми. Наприклад, у Чернігові є мобільні мамографи, а в Одеській області немає. Лише стаціонарні й далеко не скрізь.
Жінкам необхідно систематично проводити додаткові обстеження у мамолога, гінеколога, ендокринолога, підкреслює прес-офіцер Військового клінічного госпіталю Держприкордонслужби Любов Пльонсак.
– Це дуже важливий захід, – говорить пані Любов, – жінкам, присутнім у цій залі, дали можливість розповісти про реальні проблеми, які існують, але замовчуються з різних причин. Сьогодні ми – голоси всіх жінок-військовослужбовців, ми йдемо вперед, ми розвиваємося, ми обов’язково знаходимо вирішення великої кількості питань.
Круглий стіл зафіксував головне: жіноча ветеранська політика не може бути допоміжним напрямом. Вона потребує окремої уваги у сфері медицини, психології, економіки та соціальної інтеграції.
Кількість жінок у війську зростає. Відповідно, масштабується і виклик. Наступним кроком стане масштабний форум із залученням військових, волонтерів, психологів, представників місцевої влади та ОВА, де йтиметься вже про механізми реагування.
