Коли зять приносить улов, який поміщається в коробочку від сірників, починається класична одеська комедія. У головних ролях – мама, якій нічого не шкода, окрім риби, донька, шокована розміром цього непорозуміння, і Циля Марківна, яка вже біля дверей… Як же залишитися з рибою, честю та в хороших стосунках із сусідкою?Але! Мамо? Я вам фотку скинула по Вайберу, ви бачили?
– А шо я там мала бачити? Бичок як бичок. А шо? Це твій чоловік, а мій золотий зять був на риболовлі, чи що?
– Золотий, блін, серебряний… Ви бачили розмір цього непорозуміння? Дві штуки в три ряди на одну сірникову коробку. Шо з цим багатством робити? Я віддам Цілі Марківні, для її котів.
– Здрастуйте! Навіть не думай. Ти шо, з глузду з’їхала, віддати. Ні за що! Та ще й кому… Цилі.
– Мамо! А шо цим робити?
– Я буду в тебе за півгодини. Шо робити, шо робити? Будемо робити «бички в томаті». Я тебе навчу любити життя.
– Ой, мамо… Хтось у двері дзвонить… Це Циля Марківна за рибою.
– Стій! Зроби вигляд шо ти померла, я буду за 15 хвилин, доїду на таксі.
Читайте також: Одеський гумор: чаклунство, окрошка і святість ситих чоловіків.
Марина ГАРНИК, ілюстрація Ірини БАБИЧЕНКО
